Справа № 755/2451/21
Провадження № 2/755/1852/21
"05" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Кравченко А.С.
за участю - позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: розірвати шлюб, укладений 13.08.2011 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн щомісячно з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 13.08.2011 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_3 , 2014 року народження, яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Через несумісність поглядів та характерів, різні погляди на вирішення сімейних проблем сторони втратили почуття любові та поваги, у зв'язку з чим протягом двох років вони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не живуть однією сім'єю. На переконання позивача, збереження шлюбу неможливе. Відповідач протягом останніх років не бере участі у вихованні та утриманні спільної дитини. Домовленості щодо утримання дитини сторонами не досягнуто. Оскільки дохід відповідача має мінливий та нерегулярний характер, на думку позивача, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі дозволить забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Відповідач є працездатною особою, стан його здоров'я дозволяє йому працювати, інших неповнолітніх дітей або осіб на утриманні він не має. Позивач вважає, що для забезпечення нормального рівня життя дитини, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, орієнтовна сума щомісячних витрат на утримання спільної дитини становить приблизно 8 000,00 грн. Зокрема, у 2019-2020 р.р. загальна сума витрат позивача на утримання дитини склала: одяг - 13 490 грн, медичне забезпечення - 6 189 грн; оздоровлення - 30 000 грн; витрати на гуртки та шкільне приладдя - 13 800 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року відкрито провадження у цій справі та постановлено про її розгляд за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлений позов та просила його задовольнити, з підстав викладених у ньому.
Відповідач у судовому засіданні визнав позов частково та не заперечив проти розірвання шлюбу. У частині вимог про стягнення аліментів зазначив, що між сторонами існувала домовленість про розмір аліментів на дитину не більше 3 000 грн, тому саме такий розмір аліментів він визнає. Більшу суму на утримання дитини він не може сплачувати, оскільки офіційно не працює.
Вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд доходить наступного.
Відповідно до положень ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 13 серпня 2011 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис за № 1214. Після реєстрації шлюбу чоловік змінив прізвище на ОСОБА_1 .
Сторони від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Неповнолітня дитина проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні, що сторонами не заперечується та підтверджується наданими позивачем доказами.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 36 та ст. 51 Сімейного кодексу України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За правилом ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
У відповідності до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно із положеннями ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони тривалий час не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не відбудеться. Відповідач визнає позов у частині розірвання шлюбу.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, а тому позов в частині позовних вимог про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів із відповідача на утримання неповнолітньої дитини, суд приходить наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 9 ст. 7 Сімейного кодексу України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
За вимог ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
При цьому, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги надані суду докази, оцінюючи їх з позиції належності та допустимості, враховуючи часткове визнання позову відповідачем у частині стягнення аліментів, приймаючи до уваги вимоги ст. 182 Сімейного кодексу України, суд доходить висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення аліментів та стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 3 000,00, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Згідно із ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з ч.2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
У порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
Оскільки в силу п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову в частині стягнення аліментів, з урахуванням ч.6 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 36, 51, 104, 105, 112, 114, 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 209, 210, 223, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, - У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 серпня 2011 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1214 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 05 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Повний текст судового рішення складений 09 квітня 2021 року.
Суддя: