Справа № 755/5309/21
Провадження № 2/755/3160/21
про відмову у забезпеченні позову
"09" квітня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна шляхом стягнення грошової компенсації, -
04 березня 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна шляхом стягнення грошової компенсації, яка 29 березня 2021 року була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2021 року.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна шляхом стягнення грошової компенсації, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засідання з викликом сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом із позовною заявою стороною позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій просять суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту легкового автомобіля марки Toyota Camry, 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ; накласти арешт на грошові кошти у сумі 282 847,00 грн, які знаходяться на будь-яких банківських рахунках, які належать ОСОБА_3 .
Заява про забезпечення позову обґрунтовується тим, що вищевказаний спірний автомобіль, щодо розподілу якого колишнім подружжям не досягнуто згоди, був відчужений відповідачем без відома та згоди позивача у вересні 2019 року, та у позивача є реальні побоювання, що відносно автомобіля відбуватимуться подальші незаконні відчуження, а відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення щодо стягнення з нього грошової компенсації. Позивач має обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову про визнання спільною сумісною власністю грошових коштів у розмірі 565 694,00 грн, які є вартістю спірного автомобіля.
Суддя, вивчивши доводи поданої заяви, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ч. 3 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз'яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 565 694,00 грн, які є вартістю легкового автомобіля марки Toyota Camry д/н НОМЕР_3 , 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути грошові кошти ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію від Ѕ вартості частини легкового автомобіля марки Toyota Camry д/н НОМЕР_3 , 20217 року випуску, VIN номер НОМЕР_1 , у розмірі 282 847,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 828,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що 30 березня 2013 року уклала шлюб з відповідачем, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 16.04.2020 р. шлюб було розірвано. За час шлюбу та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин за спільні кошти сторін було придбано спірне нерухоме та рухоме майно, а саме: 1) квартира, загальною площею 67,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року у справі № 755/9598/20 була визнана спільною сумісною власністю та була поділена в рівних долях між позивачем та відповідачем; 2) нежитлове приміщення № 2023, загальною площею 64,6 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_2 , та 05 січня 2020 року подана заява до суду про поділ спільного майна шляхом виплати грошової компенсації; 3) легковий автомобіль марки Toyota Camry д/н НОМЕР_3 , 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль був придбаний 25 квітня 2017 року та зареєстрований на ім'я відповідача, який користувався ним у власних інтересах. Під час шлюбних відносин 11 жовтня 2019 року, незаконно без згоди позивача, вказаний автомобіль був відчужений відповідачем та здійснено його перереєстрацію територіальним сервісним центром МВС № 1841 в Житомирській області на нового власника - ОСОБА_4 , новий державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Між колишнім подружжям не досягнуто згоди щодо розподілу автомобіля та грошової компенсації за половину вартості автомобіля через його продаж без відома та згоди позивача. Грошові кошти, отримані від відчуження автомобіля, відповідач використав на власний розсуд у своїх інтересах. У зв'язку з неможливістю здійснити оцінку вартості автомобіля, позивач скористався мережею Internet, та визначив, що вартість автомобіля марки Toyota Camry, 20217 року випуску, відповідно до середньостатистичних розцінок вартості з сайтів щодо продажу рухомого майна, становить 20 000,00 доларів США, що за курсом НБУ (28,2847 грн за 1 дол.) до долара становить 565 694,00 грн. Оскільки позивач розпорядився автомобілем, що придбаний сторонами в період шлюбу, на власний розсуд без письмової згоди позивача, то остання має право на грошову компенсацію Ѕ частини вартості спірного транспортного засобу, а тому це майно є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя й підлягає поділу в порядку ст.ст. 70, 71 СК України.
За матеріалами заяви убачається, що заявником не наведено обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про поділ майна подружжя. Крім того, до заяви про забезпечення позову стороною позивача не долучено відповідних належних, допустимих та достовірних доказів, що дало б змогу суду пересвідчитися у тому, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Судом враховується, що спірний автомобіль на цей час перебуває у власності сторонньої особи, яка не є учасником справи.
Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна шляхом стягнення грошової компенсації - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: