1-кс/754/1140/21
Справа № 754/5622/21
Іменем України
12 квітня 2021 року Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю слідчого ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
власника майна - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Деснянського районного суду м. Києва, клопотання слідчої Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105030000760 від 24.03.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, -
09.04.2021 року старший слідчий Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , звернулася до суду із клопотанням, погодженим з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно -автомобіль Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору, VIN НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , яким фактично користується ОСОБА_8 .
В обгрунтування клопотання слідча зазначає, що у провадженні СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12021105030000760 від 24.03.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стало відомо про те, 24.03.2021 року КП «Київблагоустрій» відповідно до припису буде здійснювати демонтаж малих архітектурних форм за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого, ОСОБА_8 вступив у попередню змову з ОСОБА_9 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, направлену на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 попередньо розподіливши між собою ролі, умисно та протиправно, бажаючи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, вчинили хуліганські дії. Так, ОСОБА_8 24.03.2021 року знаходячись на проїзній частині дороги по АДРЕСА_1 приблизно о 09 годині 30 хвилин, усвідомлюючи, що навколо перебувають стронні особи, нехтуючи загальнолюдськими правилами поведінки в громадському місці, з хуліганських спонукань, виражаючи явну неповагу до суспільства, використовуючи транспортний засіб Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 , умисно перешкоджав рух службовому автомобілю МАЗ д.н.з НОМЕР_3 НА, що належить КП «Київблагоустрій», тим самим перешкоджав виконанню робочих обов'язків водію вказаного службового автомобіля. Автомобіль Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_1 відповідає критеріям,зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме є матеріальним об'єктом - предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій, тобто є речовим доказом.
Згідно з ч.2 ст.167 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. Відповідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі й збереження речових доказів.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення, в тому числі й збереження речового доказу, а також переховування, пошкодження, псування, зникнення, знищення, пересування, перетворення, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідча просить накласти арешт на вищевказане майно з метою позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.
У судовому засіданні слідча підтримала клопотання, посилаючись на обставини, які у ньому були викладені, просила суд арештувати майно, вказане в клопотанні.
Адвокат ОСОБА_4 , який є захисником ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.
Власник майна ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання. Зазначила, що син користується вказаним автомобілем для забезпечення нормальної життєдіяльності його сім'ї.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що 24.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України (кримінальне провадження №12021105030000760).
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч.3 ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вирішуючи питання про відмову у задоволенні клопотання слідчої про накладанні арешту на майно, суд враховує вимоги, передбачені ч. 1 ст.173 КПК України та приходить до висновку, що слідчою в судовому засіданні не доведено необхідність такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
При цьому, з огляду на положення ч.ч.1, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Слідчим до суду не надано належних доказів того, що вказаний вище транспортний засіб належить саме ОСОБА_5 , до матеріалів клопотання про накладення арешту надана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу поганої якості, з якої неможливо встановити хто є власником ТЗ. Крім того, як вбачається з протоколу обшуку ТЗ, під час обшуку в ньому знайдено нічого не було.
Враховуючи викладене, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст. 173-175, 309, 369, 372,376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчої Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105030000760 від 24.03.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Слідчий суддя