ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7007/21
провадження № 1-кс/753/1316/21
"08" квітня 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , що подане в рамках кримінального провадження № 12021100020001071 від 05.04.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, що має на утриманні малолітню дитину, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого (зі слів), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,-
07.04.2021 старший слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , (далі по тексту - ОСОБА_5 , підозрюваний).
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що групою слідчих слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12021100020001071 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до іншого приміщення, тобто у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні та недостатністю менш суворих запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус.
Захисник, в порядку ст. 206 КПК України подав скаргу, яка обгрутована наступним. Під час затримання ОСОБА_5 були порушені його права: зокрема з протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину та з повідомлення про підзору вбачається, що факт скоєння інкримінованого злочину відбувався 05.04.2021 приблизно о 13.45. хв., проте фактичне затримання ОСОБА_5 відбулося о 22 год. 15 хв. 05.04.2021, тобто через 8 год. 30 хв. При цьому в матеріалах клопотання відсутні будь-які відомості безпосереднього переслідування ОСОБА_5 . Разом з тим, після спливу 60 годин після затримання, підозрюваний до суду доставлений не був, що свідчить про очевидний факт незаконного позбавлення волі на певний час підозрюваного. Просив визнати затримання підозрюваного ОСОБА_5 незаконним та звільнити його з під варти в залі суду. Винести окрему ухвалу відносно службових осіб, які приймали участь у незаконному затриманні ОСОБА_5 без ухвали слідчого судді.
Крім цього, захисник заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , посилаючись на необґрунтованість підозри та на недоведеність заявлених ризиків, невідповідність запобіжного заходу особі підозрюваного. Просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, зваживши доводи скарги захисника, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Як вбачається із матеріалів поданого клопотання 05.04.2021 о 22 год. 15 хв. ОСОБА_5 затримано без ухвали слідчого судді на підставі ст. 208 КПК України.
06.04.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Статтею 176 КПК України визначені види запобіжних заходів.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, які враховуються при обрані запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, зокрема: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 про вчинення злочину; протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинення злочину; протоколом огляду місця події; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом огляду відеозапису; протоколом огляду відеозапису за участю потерпілої ОСОБА_7 ; протоколом огляду відеозапису за участю свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_9 ; протоколом слідчого- експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 ; довідкою з КНП «Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги» № 3924 виданої ОСОБА_7 , з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозгу, забій МСТК потилочної ділянки. Хімічний опік ока; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ; протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України під час якого було виявлено та вилученого газовий балончик «Перець» та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов'язковому здійсненню, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Практикою ЄСПЛ в рішеннях «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України» напрацьовані стандарти розуміння поняття «обґрунтована підозра», що передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що певна особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , оскільки надані докази об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненому злочину, та суспільну небезпечність самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Оцінюючи наявність ризику (вплив на свідків) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчиненення злочинів у яких останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором.
Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній уродженець м. Києва, українець, громадянин України, неодружений, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацюючий, державні нагороди та пільги відсутні, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимий (зі слів). Підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
З приводу даних, що характеризують особу підозрюваного в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_11 , яка вказала, що є матір'ю ОСОБА_5 . В судовому засіданні свідок зазначила, що проживає разом з сином з його народження та знаходиться на його утриманні, син допомагає їй по господарству. ОСОБА_5 ніколи не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, завжди був ввічливим та добрим.
За таких підстав слідчий суддя вважає необгрунтованим ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи особу підозрюваного.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливості їм запобігання більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Слідчий суддя вважає, що до підозрюваного в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, застави та домашнього арешту у зв'язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.
Не можливе застосування до підозрюваного і запобіжного заходу вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Таким чином, суд з урахуванням сукупності встановлених обставин дійшов до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах … 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Також, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу ОСОБА_5 , його майновий стан, при цьому суд враховує наявність на утриманні підозрюваного малолітньої дитини.
Перевіряючи доводи захисника ОСОБА_4 викладенні ним у скарзі про незаконне затримання підозрюваного, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
На виконання вимог ч. 4 ст. 208 КПК України ОСОБА_5 повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Затримання проходило за участю двох понятих.
Протокол затримання відповідає загальним вимогам, передбаченим ст. 104 КПК України, та спеціальним вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 208 КПК України.
З огляду на положення ст. 104, 208 КПК України протокол про затримання не повинен містити обґрунтування підстав затримання, а лише посилання на підставу затримання.
У рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Khlaifia та інші проти Італії від 15.12.2016 року (заява № 16483/12) зазначено, що негайність оцінюється у кожному випадку окремо; проте, підстави для затримання не повинні повідомлятись повністю особою, що здійснює затримання (арешт) у конкретний момент затримання (п. 115) Це положення є невід'ємною частиною схеми захисту, передбаченої статтею 5 Конвенції: будь-яка особа, яка була заарештована, повинна простою, нетехнічною мовою, яку вона може зрозуміти, повідомити про основні юридичні та фактичні підстави для її позбавлення волі, щоби мати можливість звернутися до суду із заявою про оскарження його законності (там само). Причини, при цьому, не повинні бути викладені в тексті будь-якого рішення, яким дозволяється затримання, та не повинні бути в письмовій формі чи в будь-якій спеціальній формі (Рішення у справі Kane проти Кіпру (dec.) від 13.09.2011 року).
У протоколі затримання, складеному 05.04.2021 о 23 год. 13 хв., зазначено, що ОСОБА_5 фактично затримано 05.04.2021 о 22 год. 15 хв. без ухвали слідчого судді на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Як зазначив прокурор у судовому засіданні, після фактичного вчинення злочину, працівниками поліції здійснювалося безпосереднє переслідування осіб, які причетні до вказаного злочину, що підтверджується рапортом о/у ВКП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_12 на ім'я начальника Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_13 , під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_5 у нього виявлено та вилучено газовий балончик «Перець».
Системний аналіз ст. 211 КПК України в сукупності з положеннями ст. 186, 206 цього Кодексу, вказує на те, що підставою для поставлення слідчим суддею рішення про звільнення позбавленої свободи особи, доставленої до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, може бути лише очевидна незаконність затримання, перевищення граничного строку затримання та невиправдане зволікання у доставленні особи до суду.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 подано до суду 07.04.2021 о 16-46 год., тобто до спливу 60 годин з моменту затримання, і на час проведення судового засідання з розгляду цього клопотання строк затримання підозрюваного не перевищує 72 години.
З огляду на встановлені обставини підстав для негайного звільнення ОСОБА_5 з під-варти не вбачається, а тому скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03.06.2021 включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05.04.2021.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 грн.
У разі внесення застави на спеціальних рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання слідчому документа, що це підтверджує, підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає звільненню з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави ОСОБА_5 зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування і суду та виконувати такі обов'язки: не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дія ухвали закінчується 03.06.2021.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1