Справа № 752/25259/20
Провадження № 2/752/4357/21
Іменем України
24.03.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2020 року представник позивача АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 03.07.2017 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, та встановлено початковий кредитний ліміт в сумі 200000,00 грн. В подальшому, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 19.04.2019 р., відповідач отримав картку типу преміальна картка World Elite з кредитним лімітом 400000,00 грн. Позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач за договором свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, відповідач станом на 20.08.2020 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 264669,91 грн., яка складається із: 219787,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, 11436,21 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Позивач вказує, що законом не передбачено вимагати від божника повернення лише повної суми боргу, та кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку суму боргу за кредитом, а тому банк вважає, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 219787,70 грн., тобто лише заборгованість за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість в примусовому порядку та судовий збір.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.12.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В лютому 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що банком не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та отримання відповідачем умов та правил надання банківських послуг, пам'ятки клієнта та тарифів, що б в сукупності із заявою свідчило про укладення між сторонами договору про надання банківських послуг. Банком не надано пояснень щодо суми заборгованості за кредитним договором, нарахування заборгованості по відсоткам, простроченим відсоткам та простроченим тілом кредиту. Розмір заборгованості належними доказами не підтверджено, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
В березні 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, оскільки, між сторонами було укладено кредитний договір, який зафіксовано належним чином. Наявність заборгованості підтверджена належними доказами - розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, та стороною відповідача розмір боргу не спростовано. Відповідач активно використовував кредитні кошти, до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором, а відтак його посилання у відзиві про необізнаність про умови кредитування є надуманими.
Представник позивача після відкриття провадження у справі, надіславши до суду відповідь на відзив на позов, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідач, надіславши до суду відзив на позов, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2017 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг № б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який було в подальшому збільшено до 400000,00 грн.
Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором.
Сторони визначили, що договір складається із анкети - заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.
З Анкети-заяви вбачається, що відповідач погодився із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, пам'яткою клієнта, тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/), Витяг із тарифів обслуговування преміальних кредитних карток, підписані відповідачем анкету - заяву, заявку на актуалізацію даних по преміальній карті та паспорт споживчого кредиту.
Судом встановлено, що кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані АТ КБ «Приватбанк» відповідачу, які він використовував у повному обсязі.
У відповідності до розрахунку наданого позивачем борг відповідача перед банком станом на 20.08.2020 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 264669,91 грн., яка складається із: 219787,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, 11436,21 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Зазначений розрахунок стороною відповідача належними доказами не спростовано, як і не надано суду контррозрахунку боргу та/або доказів належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань.
Судом також встановлено, що відповідач на підставі заявки на актуалізацію даних по преміальній карті від 18.06.2019 її підписав, а також підпис позичальника міститься на паспорті споживчого кредиту, в якому закріплено, зокрема, строк договору, строк кредитування, мета отримання кредиту, процента ставка за користування кредитними коштами, порядок повернення кредиту, тощо.
Крім того, судом досліджена виписка по рахунку, відкритому на ім'я відповідача, з якої вбачається, що він активно користувався кредитними коштами, витрачаючи на власні потреби, періодично погашав заборгованість за наданим кредитом.
Згідно довідки про зміну умов кредитування, дослідженої судом встановлено, що позичальнику збільшувався кредитний ліміт до 400000 грн.
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на ім'я відповідача видавалася, зокрема, кредитна картка № НОМЕР_1 зі строком дії 04/22.
Між сторонами виник спір стосовно неналежного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Позивач вказує, що законом не передбачено вимагати від божника повернення лише повної суми боргу, та кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку суму боргу за кредитом, а тому банк вважає, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина суми боргу в розмірі 219787,70 грн., тобто лише заборгованість за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість в примусовому порядку.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує, що банком не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та отримання відповідачем умов та правил надання банківських послуг, пам'ятки клієнта та тарифів, що б в сукупності із заявою свідчило про укладення між сторонами договору про надання банківських послуг; банком не надано пояснень щодо суми заборгованості за кредитним договором, нарахування заборгованості по відсоткам, простроченим відсоткам та простроченим тілом кредиту, озмір заборгованості належними доказами не підтверджено, а відтак відсутні підстави для стягнення боргу із відповідача.
Перевіряючи обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що за змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 ст. 633 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У матеріалах справи відсутні посилання на докази на підтвердження того, що одна зі сторін чи обидві сторони зверталися з заявами про припинення дії кредитного договору. Отже, строк дії договору не припинився.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги, що у даній справі стороною позивача дотримано.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано суду доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, а обставини на які посилається, останній, у відзиві спростовуються встановленими вище судом обставинами, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Надання банком відповідачу кредитних коштів шляхом встановлення для користування кредитного ліміту підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, випискою по картковому рахунку відкритому на ім'я позичальника, з якого видно, що він активно користувався кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором.
Заборгованість відповідача за використаними кредитними коштами станом на 20.08.2020 р. становить суму в розмірі 264669,91 грн., однак, позивачем, на власний розсуд, пред'явлено до стягнення суму в розмірі 219787,70 грн., що складається із заборгованості за поточним тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Переконливих доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог стороною відповідача суду надано не було, як і не було надано доказів належного виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними належними доказами, іншим не спростовуються, а відтак підлягають задоволенню.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 83 - 84, 89, 126, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), - заборгованість станом на 20.08.2020 року за кредитним договором б/н від 03.07.2017 року, - в розмірі 219787 (двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот сімсот вісімдесят сім) грн. 70 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), - судовий збір в сумі 3296 (три тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 82 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Чередніченко