Справа № 711/10392/18
Номер провадження 1-кп/711/72/21
12 квітня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Панфілово Октябрського району Тургайської області (Республіка Казахстан), громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм ТОВ «Основа-бетон» (м. Українка Київської області), не одруженого, який має неповнолітню дитину, 2011 року народження, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 286 КК України,
встановив:
ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Біля 16 години 45 хвилин 30 серпня 2016 року обвинувачений ОСОБА_6 керував автомобілем «Рено Магнум» реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухався в межах населеного пункту в м. Черкаси по проспекту Хіміків зі сторони вулиці Рябоконя (нині - Симиренківська) в напрямку вулиці В.Чорновола. На регульованому світлофором перехресті проспекту Хіміків та вулиці Сурікова ОСОБА_6 проявив неуважність та порушив вимоги пунктів 10.1., 16.6. Правил дорожнього руху України (надалі - Правила). Перед початком зміни напрямку руху та здійсненням маневру повороту ліворуч він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, не надав дорогу транспортному засобу - автомобілю ВАЗ-21114 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_4 , що рухався у зустрічному напрямку прямо по проспекту Хіміків зі сторони вул. В.Чорновола у напрямку вул. Рябоконя, у зв'язку з чим відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого стегна, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я; травми голови зі струсом головного мозку, ран м'яких тканин голови, рани лівого ліктьового суглобу, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Порушення обвинуваченим ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху, а саме, вимог пунктів 10.1., 16.6. Правил знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із виникненням ДТП і настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
У зв'язку з цим підсудний ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Суду надано для дослідження докази у вигляді показань, документів та висновків експертиз, із яких встановлено наступне.
Із протоколу огляду місця події встановлено, що ДТП відбулась на регульованому перехресті вулиці Сурікова та проспекту Хіміків у м. Черкасах. На місці події виявлено легковий автомобіль ВАЗ-21114 реєстраційний номер НОМЕР_2 з пошкодженнями в передній частині, вантажний автомобіль «Рено Магнум» реєстраційний номер НОМЕР_1 з пошкодженнями правої сторони, уламки елементів автомобіля (т.1 а.с. 111-127).
Обвинувачений ОСОБА_6 винним себе не визнав і пояснив, що за вказаних обставин біля 15 год. 50 хв. 30.08.2016 керував вантажним автомобілем «Рено Магнум» і рухався у крайній лівій смузі по проспекту Хіміків у м. Черкасах. На зелений сигнал світлофора він виїхав на перехрестя з вулицею Сурікова, маючи намір здійснити маневр повороту ліворуч. Далі він зупинився на перехресті, пропускаючи зустрічний транспорт. Помітивши, що транспортні засоби, які рухались назустріч по проспекту Хіміків, зупинились у крайній лівій смузі, а транспортні засоби, що рухались по вул. Сурікова ліворуч і праворуч від нього, розпочали рух, він зрозумів, що сигнали світлофора змінились, тобто по просп. Хіміків рух було заборонено і дозволено по вул. Сурікова, тому продовжив виконувати маневр повороту. У цей час із-за автомобілів, які зупинились у крайній лівій смузі по просп. Хіміків, йому назустріч виїхав у крайній правій смузі легковий автомобіль «ВАЗ». З метою уникнення зіткнення він збільшив швидкість, намагаючись завершити поворот, але легковий автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_8 не загальмував і здійснив наїзд у задню праву частину його автомобіля.
Потерпілий ОСОБА_4 показав, що на легковому автомобілі «ВАЗ» рухався по просп. Хіміків в крайній лівій смузі, де попереду перед перехрестям з вул. Сурікова із увімкненими покажчиками лівого повороту стояло кілька транспортних засобів. Оскільки зелений сигнал світлофора дозволяв рух прямо, він змістився у праву смугу і виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора, але у цей час у зустрічному напрямку розпочав маневр повороту вліво вантажний автомобіль «Рено Магнум» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_9 і перекрив йому дорогу. Він застосував гальмування, але із-за дощу дорожнє покриття було мокрим, тому відбулося зіткнення, під час якого він отримав тілесні ушкодження.
За висновками судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого стегна, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я; травми голови зі струсом головного мозку, ран м'яких тканин голови, рани лівого ліктьового суглобу, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.1 а.с.129-130).
Згідно з висновками судової автотехнічної експертизи (т.1 а.с.139-141) водій ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 10.1., 16.6. Правил. Невиконання ним цих вимог з технічної точки зору перебувало у причинному зв'язку із виникненням ДТП і для виконання яких він перешкод технічного характеру на мав.
Стороною захисту оспорюються висновки судових автотехнічної та медичної експертиз із наступних підстав:
-органом досудового розслідування направлено для проведення судово-медичної експертизи історію хвороби ОСОБА_4 , яка вилучалась без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів у порядку статей 159, 162 КПК;
-автотехнічна експертиза проведена з урахуванням слідчого експерименту, проведеного в умовах, які суттєво відрізнялись від умов, за яких настала ДТП: слідчий експеримент проведено з потерпілим в ясну сонячну погоду, а ДТП відбулась за похмурої погоди з мокрим дорожнім покриттям; слідчий експеримент не проводився із обвинуваченим.
Даючи оцінку вказаним твердженням сторони захисту, суд виходить з наступного.
На стадії досудового розслідування проведено слідчий експеримент, під час якого за участю потерпілого ОСОБА_4 вияснено три питання:1) напрямок руху автомобілів перед їхнім зіткненням; 2) відстань, яку подолав автомобіль «Рено Магнум» з місця початку маневру повороту ліворуч до місця зіткнення; 3) час, за який він цю відстань подолав (т.1 а.с.131-136).
Погодні умови, за яких відбулось ДТП і проведено слідчий експеримент із потерпілим, суттєво різнились. Слідчі дії проводяться, а процесуальні дії вчиняються з певною метою. Згідно із ч.1 ст. 240 КПК України (надалі - КПК) слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. У цьому кримінальному провадженні мають значення, серед іншого, траєкторія і напрямок руху транспортних засобів по проїзній частині дороги, а також час, за який вантажний автомобіль подолав певну відстань. Саме з такою метою було проведено вказану слідчу дію і на її результати жодним чином не вплинули і не могли вплинути ні освітлення, ні час доби, ні пора року, ні погодні умови.
Зі змісту експертного висновку встановлено, що експерт використовував ці дані при складанні своїх висновків. Разом з тим, дані про час та відстань враховані експертом тільки при наданні відповідей про наявність/відсутність порушень Правил потерпілим ОСОБА_4 та чи мав він можливість уникнути зіткнення. В той же час експерт не використовував цих даних при наданні висновку щодо порушень Правил обвинуваченим ОСОБА_6 , але при проведенні експертизи виходив із тієї обставини, що автомобіль під керуванням потерпілого виїхав на перехрестя на дозволений (зелений) сигнал світлофора.
Суд вважає, що вказана обставина не доведена, тому що показання потерпілого і обвинуваченого у цій частині кардинально відрізняються між собою, а інших доказів, які б спростували або підтвердили їх показання, суду не надано.
Судом за клопотанням сторони захисту допитано свідка ОСОБА_10 , показання якого суд не бере до уваги з таких причин. Свідок дав показання, які суттєво відрізняються від показань потерпілого і обвинуваченого щодо того, у якій смузі зупинились по просп. Хіміків транспортні засоби для здійснення повороту, з якого ряду виїхав на перехрестя легковий автомобіль під керуванням потерпілого, хоча покази потерпілого і обвинуваченого у цій частині співпадають. Крім того, суд сумнівається у достовірності показань свідка ще й тому, що він, як випливає із його показань і матеріалів справи, начебто погодився свідчити у кримінальному провадженні, відгукнувшись на оголошення у засобах масової інформації. При цьому судом встановлено, що ДТП відбулась 30.08.2016, а в оголошеннях йшлося про ДТП, яка відбулась 30.08.2018, тобто на два роки пізніше (1 а.с.150-151). У зв'язку з цим суд визнає неналежним доказ у вигляді показань свідка ОСОБА_11 .
Таким чином, експертом враховано надані слідчим вихідні дані щодо того, на який сигнал світлофора на перехрестя виїхали обидва транспортні засоби і на який сигнал світлофора автомобіль під керуванням обвинуваченого завершував маневр повороту, які є суперечливими і належним чином не підтвердженими.
Статтею 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Вирішуючи питання про істотність допущених при залученні експерта для проведення судово-медичної експертизи порушень як підставу для визнання доказу недопустимим, суд виходить з наступного.
Частина 2 статті 242 КПК встановлює обов'язковість призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
У будь-якому разі речові докази та документи, які надаються експертові, повинні бути отриманні у спосіб, передбачений статтею 93 КПК, належним чином залученні до кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК (залежно від способу збирання) і набути відповідного процесуального статусу.
Аналогічні висновки містяться в рішеннях Верховного Суду (ухвала від 07 серпня 2019 року у справі № 555/456/18, постанови від 06 лютого 2020 року у справі № 336/1667/16-к, від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17). У них висловлені правові позиції щодо того, що потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров'ю, а слідчий зобов'язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з'ясування всіх обставин, які згідно зі ст. 91 КПК належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий направляє до експертної установи медичну документацію, яка є об'єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не надав наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК.
Потерпілий ОСОБА_8 показав, що він не надавав слідчому свої медичні документи. Суд вважає, що такі медичні документи він і не міг надати, тому що слідчим направлено експерту не амбулаторну карту, а медичну карту стаціонарного хворого, яка не могла зберігатись у потерпілого, а зберігалась у закладі охорони здоров'я. Це випливає із пунктів 1.2 та 1.4 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41.
Судом на підставі ч.1 ст. 358 КПК досліджено документи, що містяться в матеріалах кримінального провадження, і встановлено, що в них відсутні документи щодо способу отримання слідчим (чи іншою особою) медичної карти № 14783 стаціонарного хворого ОСОБА_4 , яка містить інформацію з обмеженим доступом і була предметом експертного дослідження. Більше ніяких досліджень експертом, як зазначено у експертизі, не проводилось.
У зв'язку із викладеним суд визнає недопустимим доказом висновок вказаної судово-медичної експертизи, тому що не доведено джерело походження предмета дослідження.
Решта доказів у своїй сукупності недостатні для ухвалення обвинувального вироку. Проаналізувавши надані суду докази, суд вважає недоведеним, що обвинувачений ОСОБА_9 порушив пункти 10.1. і 16.6. Правил і що внаслідок порушення ним правил безпеки дорожнього руху потерпілому ОСОБА_8 заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження, тому виносить виправдувальний вирок.
Заявлений потерпілим цивільний позов суд залишає без розгляду на підставі ч.3 ст. 129 КПК.
Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд враховує положення ст. 100 КПК і вважає за необхідне транспортні засоби залишити у користуванні їхніх володільців.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і виправдати його у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду.
Речові докази (автомобілі «Рено Магнум» реєстраційний номер НОМЕР_1 і ВАЗ-21114 реєстраційний номер НОМЕР_2 ) залишити у розпорядженні володільців транспортних засобів.
Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після проголошення. Решта учасників судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку протягом 30 днів з дня проголошення вироку.
Головуючий: ОСОБА_1