Справа № 308/3451/20
1-кс/308/1492/21
07 квітня 2021 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 та його захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором, про застосування відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працюючого охоронцем в Охоронній Агенції «Чорний Ведмідь», вважається не судимим, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих матеріалів вбачається, що приблизно о 19 годині 15 хвилин, ОСОБА_5 , діючи в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, знаходячись на автодорозі сполученням «Мукачево-Рогатин», що неподалік ресторану «Корал» в с. Верхній Коропець, Мукачівського району, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно з мотивів явної неповаги до суспільства, із застосуванням належної ОСОБА_10 вогнепальної гладкоствольної зброї - рушниці «Huglu XR7» з серійним номером № НОМЕР_1 та рушниці «Core LZR-G01» з серійним номером № НОМЕР_2 , а також інших предметів спеціально пристосованих та заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, грубо порушили громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилось в усвідомленому та умисному ігноруванні правил дорожнього руху, а також правил поведінки, моральності та добропристойності, зверхньому ставленні до працівників, які здійснюють дорожньо-ремонтні роботи за рахунок безпричинного нанесення їм тілесних ушкоджень заздалегідь заготовленими та пристосованими предметами, при цьому здійснюючи постріли з вогнепальної гладкоствольної зброї.
Зокрема, це знайшло своє відображення в тому, що 05 грудня 2019 року приблизно о 19 годині 15 хвилин, ОСОБА_5 приїхавши на автомобілі марки «БМВ», модель та держаний номерний знак на даний час не встановлені разом з ОСОБА_10 , під керуванням автомобіля марки «Фольксваген Гольф» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , в якому знаходилась належна останньому вогнепальна гладкоствольна зброя - рушниця «Huglu XR7» з серійним номером № НОМЕР_1 та рушниця «Core LZR-G01» з серійним номером № НОМЕР_2 , право на зберігання та носіння якої, йому видано на підставі дозволу № НОМЕР_4 від 14.08.2019 та дозволу №326/18 від 09.04.2019, перебуваючи на відрізку автодороги «Мукачево-Рогатин Н-09» неподалік населеного пункту Верхній Коропець, біля ресторану «Корал», прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм моралі та правил поведінки у суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження та нанесення тілесних ушкоджень, а також здійснення стрільби в громадському місці іншим особам, проявляючи зверхність над ними, разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами прийняли пропозицію свого знайомого ОСОБА_7 провчити працівників ТОВ «ШБУ» №77, які в цей час проводили ремонтні роботи на вказаному відрізку автодороги, за нібито перешкоджання одному з них, а саме ОСОБА_7 , в проїзді по зустрічній смузі та некоректному спілкуванню із ним.
Для вказаних цілей, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на зверхнє безпідставне приниження працівників ТОВ «ШБУ» №77 та завдання їм тілесних ушкоджень, прибули на двох автомобілях, один із яких під керуванням ОСОБА_10 марки «Фольксваген Гольф» державний номерний знак НОМЕР_3 , а інші марки «БМВ», модель якої на даний час не встановлена, до стоянки поблизу ресторану «Корал» в с.Верхній Коропець, Мукачівського району та підійшовши до працівників ТОВ «ШБУ-77», які знаходились напроти даної стоянки, обступивши їх, безпідставно стали вимагати в даних працівників грошові кошти нібито за відшкодування пошкодженого автомобіля ОСОБА_7 марки «Ауді 80» державний номерний знак НОМЕР_5 одним із працівників даного товариства, при цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , демонструючи в руках заздалегідь заготовлені предмети - дерев'яні бейсбольні бити.
Разом із тим, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 підійшовши до працівників ТОВ «ШБУ-77», які перебували в цей час напроти стоянки поблизу ресторану «Корал» в грубій формі спитались «хто з них старший», на це машиніст катка ТОВ «ШБУ-77» ОСОБА_11 відповів, що визвуть відповідального за ремонт даної ділянки дороги, тоді ОСОБА_5 в грубій формі висловив усну вимогу оплатити кошти за нібито пошкодження автомобіля ОСОБА_7 , однак працівники ТОВ «ШБУ-77» відмовились від передачі будь-яких коштів, оскільки, нікому нічого не пошкоджували.
В цей час, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, з метою викликати страх та побоювання в працівників ТОВ «ШБУ-77» оточили їх, а ОСОБА_5 підійшовши до машиніста катка ТОВ «ШБУ-77» ОСОБА_11 наніс йому один удар правою рукою в область голови. В свою чергу, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені особи стали наносити удари працівникам ТОВ «ШБУ-77», які знаходились на напроти стоянки біля ресторану «Корал», а ОСОБА_9 , взявши з узбіччя дороги в руки шматок металевої арматури таким чином пристосувавши предмет для нанесення тілесних ушкоджень, при цьому загубивши власний мобільний телефон та посвідчення водія серії НОМЕР_6 від 21.02.2019, став наносити удари ним працівникам ТОВ «ШБУ-77» в тому числі і асфальто-бетоннику ТОВ «ШБУ-77» ОСОБА_12 .
В подальшому, на крики про допомогу на місце стали збігатись інші працівники ТОВ «ШБУ-77», які проводили ремонтно-будівельні роботи на даній ділянці дороги в тому числі і водії спеціальної техніки задіяної на будівництві, залишаючи її на місці проведення робіт, при цьому створюючи на автодорозі затори. В цей час, ОСОБА_10 побачивши групу дорожніх працівників, які наближаються, переслідуючи спільний злочинний умисел направлений на грубе порушення громадського порядку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що він перебуває в громадському місці, а також незважаючи на інтенсивний рух автомобілів на вказаному відрізку дороги, з метою подолання можливого опору зі сторони працівників ТОВ «ШБУ-77» підбіг до свого автомобіля марки «Фольксваген Гольф» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , звідки витягнувши належну йому рушницю «Huglu XR7» та зарядивши її трьома патронами здійснив з неї два постріли вгору, після чого в даній рушниці відбулась осічка.
Однак, вказана несправність гладкоствольної зброї, ОСОБА_10 не зупинила, тому прагнучи довести свій злочинний умисел спрямований на зверхнє безпідставне приниження працівників ТОВ «ШБУ» №77 та завдання їм тілесних ушкоджень в громадському місці, повернувся до свого автомобіля та взявши другу належну йому рушницю «Core LZR-G01» з серійним номером № НОМЕР_2 , зарядивши її двома патронами, здійснив з неї два постріли. Дане твердження підтверджується висновком судово балістичної експертизи від 04.02.2020 року.
В цей час, працівники ТОВ «ШБУ-77» почувши постріли здійсненні ОСОБА_13 , перелякавшись, стали розбігатись в різні сторони, при цьому телефонуючи в поліцію, а ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 . ОСОБА_10 та інші невстановлені слідством особи, з місця події на автомобілях втекли в напрямку міста Мукачево.
Внаслідок вчинення хуліганських дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , крім цього було припинено на 2 години працівниками ТОВ «ШБУ-77» виконання ремонтно-будівельних робіт на автодорозі сполученням «Мукачево-Рогатин-Львів», як наслідок завдало ТОВ «ШБУ-77» матеріальної шкоди на суму 300000 гривень, яка полягала у несвоєчасній укладці дорожнього покриття асфальтовою сумішшю, що у свою чергу призвело до втрати нею якісних характеристик, а також створило водіям і пасажирам, які в цей час рухались по дані ділянці дороги, незручності так як внаслідок хуліганських дій утворився на цій ділянці дороги великий затор автомобілів.
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосування фізичного насильства та іншого предмета спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
В подальшому матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_5 , постановою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області були виділені в окреме кримінальне провадження та присвоєно № 12020070000000087.
11.02.2020 року стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено про підозру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , громадянину України, українцю, непрацюючому, раніше не судимому, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосування фізичного насильства та іншого предмета спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
14.02.2020 року підозрюваного ОСОБА_5 , оголошено в розшук.
05.04.2021 року підозрюваний ОСОБА_5 , добровільно з'явився до органу досудового розслідування.
Обставини викладені в повідомленні про підозру ОСОБА_5 , підтверджуються: протоколом заяви про вчинення кримінального правопорушення гр. ОСОБА_12 , протоколом огляду місця події від 05.12.2019 року, допитом потерпілого гр. ОСОБА_12 , допитом свідка гр. ОСОБА_14 , допитом свідка гр. ОСОБА_15 ,допитом свідка гр. ОСОБА_11 , допитом свідка гр. ОСОБА_16 , допитом свідка гр. ОСОБА_17 , допитом свідка гр. ОСОБА_18 , протоколом пред'явлення особи для впізнання гр. ОСОБА_14 , протоколом пред'явлення особи для впізнання гр. ОСОБА_16 , протоколом пред'явлення особи для впізнання гр. ОСОБА_11 , протоколом пред'явлення особи для впізнання гр. ОСОБА_15 , протоколом пред'явлення особи для впізнання гр. ОСОБА_17 , протоколом пред'явлення особи для впізнання гр. ОСОБА_18 , висновком судово-медичної експертизи № 1/2020 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
ОСОБА_5 стороною обвинувачення обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, обставини злочину дають органу досудового розслідування підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 , особисто, чи шляхом використання своїх зв'язків може незаконно впливати на свідків, потерпілих з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань в суді під час судового розгляду.
На думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному початковому етапі слідства в достатній для обрання запобіжного заходу мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих дій.
Слідчий зазначає, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також зазначає, що ОСОБА_5 переховувався від органу досудового розслідування та перебував в розшуку з 14.02.2020 по 05.04.2021 тобто понад один рік.
ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та їх родичів з метою зміни ними показань на його користь, а тому будучи на волі він зможе здійснити підкуп чи застосувати насильство до них, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
При оцінці доведеності даного ризику, слід врахувати сам характер кримінального правопорушення, а саме спосіб його вчинення - тривале, у людному місці, тобто без страху викриття, нанесення тілесних ушкоджень. Вказане свідчить, що оскільки ОСОБА_5 вже вдавався до насильницьких дій відносно ОСОБА_11 , наявний ризик повторного вчинення ним аналогічних дій вже з метою впливу на його позицію.
Крім цього, ОСОБА_5 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань.
Аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати ще на понятих, експертів та спеціалістів які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
На думку слідчого, знаходячись на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, будучи на волі ОСОБА_5 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення.
Також слідчий зазначає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання з викладеними в такому мотивами підтримав повністю. Вважає, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, що наведені в клопотанні. Просив звернути увагу також на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та такий переховувався від органу досудового розслідування. Просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 був оголошений у розшук, а тому наявний ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, підозрюваний може впливати на свідків, а також вчинити новий злочин. Також зазначив, що строк досудового розслідування, у даному кримінальному провадженні, закінчується 14.04.2021 року, а тому вважає, що запобіжний захід підлягає до застосування в межах даного строку.
Слідчий ОСОБА_19 в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання. На його думку підозрюваний ОСОБА_5 схильний до вчинення нового злочину.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, та пояснив, що не збирається ніяким чином впливати на свідків, так як вони знаходяться на території іншої області та слідчим вже здійснено допит всіх свідків. Щодо ризиків вчинення нових злочинів, то даних немає. Зазначив, що має постійне місце роботи, а саме: охоронцем в Охоронній Агенції «Чорний Ведмідь» та на посаді тренера в спортивному клубі «Горець», має на утриманні сім'ю, одну малолітню дитину та матір 1939 року народження. Що стосується наведених слідчим у клопотанні даних, що ніби - то він перебував у розшуці, то йому нічого невідомо. Весь цей час він перебував за місцем свого проживання в м. Мукачеві, ходив на роботу. Про наявність повідомлення про підозру він дізнався лише 05.04.2021 року. Просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти поданого клопотання, та просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічній час, оскільки останній не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування та суду. Також захисником було надано письмові заперечення на клопотання слідчого в яких захисник зазначив, що підозрюваний жодного дня не переховувався від слідства. Так, йому було повідомлено про підозру та проведено допит лише 05.04.2021 року після письмового клопотання захисника від 24.03.2021 року. У матеріалах справи були відсутні докази вручення йому або направлення за місцем проживання підозри. Такі докази не додані й до матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу. Наголосив, що ОСОБА_5 добровільно з'явився до органу досудового розслідування та отримав повістку про виклик на 06.04.2021 року для проведення слідчих дій. 06.04.2021 року ОСОБА_5 добровільно з'явився для вручення йому зміненої підозри та клопотання про обрання запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками та надані заперечення щодо них, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.3 та п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. Обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
У частині 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
В обґрунтування заявленого клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий зазначає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який відносяться до категорії тяжких і за які йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, з метою уникнення від кримінальної відповідальності він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування, щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
Згідно положень ч.1 та ч.2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Так, з матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, який відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується: витягом з ЄРДР №12020070000000087 від 02.04.2020 року, протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 05.12.2019 року, протоколом огляду місця події від 05.12.2019 року, постановою про призначення судово-медичної експертизи від 06.12.2019 року, протоколом допиту свідків від 05.12.2019 року, протоколами допиту свідків від 06.12.2019 року, протоколом додаткового допиту свідків від 06.12.2019 року, протоколом допиту свідка 07.12.2019 року, протоколами допиту свідка від 13.12.2019 року, протоколами пред'явлення особи для впізнання від 06.12.2019 року.
Проте, підозра ОСОБА_5 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Оцінюючи доводи прокурора та слідчого про необхідність застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, виїхати за межі України, слідчий суддя констатує, що їх можливе настання прокурором та слідчим жодним доказом не доведено. Також прокурором не доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Що стосується твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_5 ухилявся від органу досудового розслідування, за що був оголошений в розшук, то до таких слідчий суддя відносить критично, оскільки в судовому засіданні ні слідчим, ні прокурором не надано суду належних і допустимих доказів, що ОСОБА_5 було відомо про наявність повідомлення про підозру від 11.02.2020 року.
Матеріали справи не містять належних доказів отримання ОСОБА_5 вказаного повідомлення ще в лютому 2020 року, натомість як встановлено в судовому засіданні, таке повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_20 05.04.2021 року, а тому на думку суду, лише з вказаної дати ОСОБА_5 отримав статус підозрюваної особи.
Крім цього, ні слідчий, ні прокурор в судовому засіданні не змогли підтвердити та надати суду докази отримання ОСОБА_5 повідомлення про підозру від 11.02.2020 року ще в лютому місяці, а також доказів на підтвердження тих обставин, що відносно ОСОБА_5 було заведено розшукову справу.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, протягом лютого 2020 року - квітня 2021 року, ОСОБА_5 знаходився за місцем свого проживання в м. Мукачеві, ходив на роботу та вже після направлення запиту захисником ОСОБА_5 до слідчого, 05.04.2021 року добровільно з'явився до орану досудового розслідування, де йому і було оголошено підозру.
Крім цього, як встановлено, на виклик слідчого - 06.04.2021 року та на виклик суду - 07.04.2021 року, ОСОБА_5 добровільно з'явився.
З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який вважається не судимим, має постійне місце реєстрації, проживання та роботи, за місцем проживання характеризується позитивного, одружений, на утриманні має малолітню дитину та матір похилого віку, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, а також даних про намагання ухилитися від правосуддя, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.
При цьому, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, за яке йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, в період доби з 22 год. до 07 год. ранку, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.04.2021 року, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для потреб досудового розслідування та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України.
У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_5 слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою, заборонити залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, у період доби з 22 год. по 07 год. ранку, повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176, -178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працюючого охоронцем в Охоронній Агенції «Чорний Ведмідь», вважається не судимим, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у період доби з 22 год. по 07 год. ранку.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;
2) заборонити залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, у період доби з 22 год. по 07 год. ранку.
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Строк дії ухвали встановити в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.04.2021 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1