Справа № 308/852/21
09.04.2021 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Зеленяк С.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 184 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 000311 від 14.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 з 2013 року не виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2003 року народження, студента ІІ курсу Гуманітарного економічного коледжу УжНУ, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не визнав, пояснивши, що не має змоги виховувати свого неповнолітнього сина через створення йому перешкод у цьому сім'єю ОСОБА_3 .
Захисник - адвокат Зеленяк С.П. у судовому засіданні просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, посилаючись на обставини, викладені на письмові заперечення до протоколу про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали.
Захисник зауважив, що ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Починаючи з 14.07.2020 року по теперішній час стосовно ОСОБА_1 складено чотири протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, а саме: 14.07.2020 року - за ч. 1 ст. 184 КУпАП (розглянутий у справі № 308/7199/20, провадження закрито за відсутності складу правопорушення); 10.12.2020 року - за ч. 1 ст. 184 КУпАП (розглядається суддею Івановим А.П. у справі № 308/13827/20, рішення не прийнято); 14.01.2020 року - за ч. 2 ст. 184 КУпАП (розглядається у даній справі); 22.01.2020 року - за ч. 3 ст. 184 КУпАП (03.02.2021 року визначений склад суду). Таким чином, як зазначає захисник, на ОСОБА_1 протягом року не накладалися адміністративні стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Крім того, захисник вказує, що згідно з матеріалами, доданими до протоколу, 29.12.2020 року від заявниці ОСОБА_4 (яка є донькою ОСОБА_1 ) надійшла заява про те, що останній веде неналежний догляд за неповнолітнім сином ОСОБА_2 , не приймає участі в його житті, а також вживає спиртні напої. Також у поясненні заявниці зазначено, що батько створив непридатні умови для проживання у квартирі по АДРЕСА_2 . Неповнолітній ОСОБА_2 у поясненні зазначив, що батько ухиляється від своїх батьківських обов'язків, не дає належних умов для проживання та не здійснює ніяких дій у його вихованні. ОСОБА_1 і його діти - повнолітня ОСОБА_4 і неповнолітній ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.04.2019 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2019 року. Місце проживання всіх також зареєстроване за цією адресою. Діти у квартирі не проживали, а проживали і проживають у своєї тітки по материнській лінії ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 . Станом на червень 2020 року ОСОБА_1 проживав у квартирі разом із своїм батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У червні 2020 року ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_7 почали регулярно підбурювати дітей на вчинення протиправних дій, направлених на те, щоб створити для ОСОБА_1 нестерпні умови проживання у квартирі і позбавити його частки у спільному з дітьми майні. Вони регулярно звертаються до органів поліції з неправдивими заявами про ухилення від участі у вихованні неповнолітнього сина з метою створити з нього образ асоціального типа. 24.06.2020 року ОСОБА_8 разом з дітьми зайняли велику кімнату у двохкімнатній квартирі, винесли з неї меблі ОСОБА_1 і замінили замок на дверях кімнати. Розуміючи, що діти є співвласниками квартири, ОСОБА_1 їм опору не чинив, а його батько вимушений був покинути квартиру. Після цього сім'я ОСОБА_3 почала погрожувати ОСОБА_1 , що вони пустять жити до квартири циганів, щоб він і сам залишив місце проживання. Ввечері 14.07.2020 року, коли ОСОБА_1 повернувся додому, сім'я ОСОБА_3 і діти знаходилися у квартирі, заважали йому зайти до неї, а коли він зайшов, то всі четверо почали обзивати його нецензурною лайкою, намагалися вигнати з квартири і викликали співробітників поліції, заявивши їм, що ОСОБА_1 побив сина. Внаслідок такої заяви співробітники поліції вручили ОСОБА_1 обмежувальний припис на перебування у квартирі терміном на 10 днів (покинути квартиру) і склали адміністративний протокол за ст. 173-2 КУпАП, який був розглянутий Ужгородським міськрайонним судом 08.10.2020 року у справі № 308/6022/20 і провадження було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Також 14.07.2020 року, як вже зазначалося, стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, який був розглянутий Ужгородським міськрайонним судом 10.08.2020 року і провадження було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Своєї мети сім'я ОСОБА_3 досягла. З метою уникнення подальших скандалів і неправдивих заяв до поліції ОСОБА_1 з батьком з липня 2020 року проживають у квартирі свого знайомого ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Наскільки йому відомо, діти у квартирі також не проживають, хоча вона вільна. Однак до поліції знову надходять заяви про його ухилення від виконання батьківських обов'язків. У поясненнях діти зазначають, що ОСОБА_1 зловживає алкоголем, палить у квартирі і приводить якихось людей, хоча, як зазначалося, він у квартирі не проживає. ОСОБА_1 позитивно характеризується по місцю роботи і реєстрації місця проживання, що спростовує пояснення заявників щодо його аморальної поведінки і вживання спиртних напоїв. Всі його намагання налагодити контакт з сином ОСОБА_10 неуспішні, що підтверджується скріншотами з екрана мобільного телефону ОСОБА_1 , а також звукозаписом останньої телефонної розмови з сином, у якій той вимагає віддати квартиру і відмовляється від зустрічі. Таким чином, як зазначає захисник, заяви до поліції мають на меті одне - позбавити ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири, хоча іншого житла він не має. Співробітники поліції не опитували сусідів ОСОБА_1 з приводу його «протиправної поведінки», хоча останнім відомо хто вчиняє хуліганські дії у квартирі і можуть дати об'єктивну картину того, що відбувається. Наведене може підтвердити ОСОБА_11 .
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. ст. 245, 252 КУпАП під час провадження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Положення про права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини передбачені ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.04.2001 року.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП не відповідає зазначеним вимогам ст. 256 КУпАП.
Протокол не містить повного викладу суті адміністративного правопорушення, зокрема, не конкретизовано час та місце вчинення правопорушення, не вказані відомості про суть вчиненого адміністративного правопорушення, а саме, які дії було вчинено, що характеризуються як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, у даному випадку ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на нормативно-правовий акт, який безпосередньо встановлює для батьків або осіб, які їх замінюють, обов'язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, не вказано які саме норми законодавства (Сімейного кодексу України) порушені ОСОБА_1 .
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинених повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Однак, вказані в протоколі кваліфікуючі ознаки правопорушення не відповідають складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, не вказано правильні відомості про суть адміністративного правопорушення у зіставленні з наявними ознаками правопорушення, передбаченого у диспозиції ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП, тобто за ознакою повторності, однак в матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія постанови судді, що набрала законної сили, про накладення на правопорушника протягом року адміністративного стягнення за аналогічне адміністративне правопорушення.
Виходячи зі змісту ст. ст. 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
При цьому за змістом приписів КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально-правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, викладеної у чисельних рішеннях Суду («Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Швидка проти України» та інші) адміністративні правопорушення за своєю правовою суттю є кримінальними правопорушеннями, а тому і провадження у цих справах повинне проводитись за правилами, передбаченими для кримінальних правопорушень. Із урахуванням викладеного необхідно зробити висновок, що сутність правопорушення, яка викладається у протоколі про адміністративне правопорушення фактично є обвинуваченням у вчиненні діяння кримінально-правового характеру, висунення якого викликає у особи необхідність здійснення захисту. В зв'язку із цим до висунутого обвинувачення як нормами кримінального процесуального закону, так і нормами адміністративного законодавства висуваються певний ряд вимог, в тому числі і щодо конкретності цього обвинувачення.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 000311 від 14.01.2021 року не може бути покладений в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Належних та допустимих доказів, які б могли спростувати твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, до протоколу не додано та матеріали справи не містять.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суддя позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок повністю покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якими обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Беручи до уваги викладене, з точки зору достатності доказів, матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, приходжу до переконання, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, сам протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування, складений із суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай