Справа № 308/13191/20
09 квітня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Данко В.Й.,
з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,
представника відповідача Ракущинця А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обгрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 14.09.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 15.10.2020 року має заборгованість в розмірі 58937,89 грн., яка складається з наступного: 45133,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 45133,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 13804,30 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0, 00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нараховано комісії.
Оскільки відповідач у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов'язання за договором кредиту не виконав, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 58937,89 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102 грн.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 26.01.2021 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощено провадженні з повідомленням та за участі сторін.
Представник позивача Гребенюк О.С. в судове засідання не з'явився. Однак, до матеріалів позову надав заяву, в якій просив суд провести розгляд справи без участі представника АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідач у судове засідання не з'явився та його представник адвокат Ракущинець А.А. у попередніх судових засіданнях підтримав доводи, викладені ним у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову.
Зміст поданого представником відповідача Ракущинець А.А. відзиву на позовну заяву зводиться до наступного.
Вказує, що з в матеріалах справи позивачем не надано жодних належних доказів фактичного нарахування в юридичному значенні заявлених до стягнення відсотків та їх відображення у документах бухгалтерського обліку у порядку, встановленому нормами законодавства. Також позивачем не надано доказів надання кредитних коштів.
Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є не належним і не достатнім доказом наявності заборгованості у відповідача, оскільки такий розрахунок складений у довільній формі, може неодноразово змінюватися за власним розсудом без правових наслідків такого та не відповідає ознакам первинного документа в розумінні законодавства.
Крім цього, представник відповідача просив врахувати при вирішенні даного спору правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 та постанову ВСУ по справі №6-16цс15. Також вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 14.09.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
За розрахунком, наданим АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 58937,89 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 45133,59 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 45133, 59 грн., заборгованість за простроченими відсотками 13804,30 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та
інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У Анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку ОСОБА_1 від 14 вересня 2010 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пеню і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 вересня 2010 року, посилавсяна Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету - заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Беручи до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.09.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За такого суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками.
Однак, доведеність факту отримання ОСОБА_1 кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею, в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.
Таким чином, позивач, надавши ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, виконав свої зобов'язання за кредитним договором, тоді як ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами, належним чином не виконував свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту, яку суд вважає доведеною.
З виписки за договором №б/н від 14.09.2010 року, наданим АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором становить 58937,89 грн., яка складається з: 45133,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 45133,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Крім цього, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості наданого позивачем, заборгованість за тілом кредита становить 45133,59 грн.
З огляду на те, що вимогу кредитора про погашення кредитної заборгованості відповідачем в добровільному порядку станом на момент ухвалення рішення не виконано, тому суд приходить до висновку про дійсність наявності між сторонами спору та необхідність захисту прав АТ КБ «ПРИВАТБАНК», порушення яких є доведеним.
За такого, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь банку суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 45133,59 грн.
Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строків позовної давності при зверненні до суду є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, востаннє 29.11.2019 року, а з позовом позивач звернувся до суду 10.12.2020 року, тобто в межах належного строку.
За таких обставин, позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2102,00 грн. сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207,526,549,551,626,628,633,634,638,1049,1050,1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13,76,89,141,258,263-265,273,279,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) - заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.09.2010 у розмірі 45 133,59 грн. (сорок п'ять тисяч сто тридцять три гривні п'ятдесят дев'ять копійок).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.Й. Данко