12 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6090/20 пров. № А/857/2884/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 4 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 4 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя у І інстанції Жуковська Л.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 30 листопада 2020 року,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок від травня 2020 року 4 територіального вузла урядового зв'язку Держспецзв'язку (далі - 4 ТВУЗ) щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності особі, звільненої зі служби у Держспецзв'язку, яким йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі згідно із постановою Кабінету міністрів України від 04 червня 2008 року № 605 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації» (далі - Постанова № 605);
- визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - Адміністрація) від 15 червня 2020 року № 14-ф про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати 4 ТВУЗ подати до Адміністрації документи, зазначені у пунктах 5, 6 Порядку № 605 разом з висновком про виплату грошової допомоги ОСОБА_1 у більшому розмірі згідно із Постановою № 605;
- зобов'язати Адміністрацію прийняти рішення про призначення і виплату йому грошової допомоги у більшому розмірі згідно із Постановою № 605 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з урахуванням виплачених раніше сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 460/6090/20 вказаний позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що інвалідність, яку отримав позивач, є наслідком отриманої травми, що мала місце в період проходження служби, а отже є такою, що пов'язана з виконанням службових обов'язків. При повторному огляді позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 23 січня 2020 року. Причина інвалідності - травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Позивачу встановлено ІІ групи інвалідності за тих самих обставин, що і ІІІ групу. Вказані обставини дають ОСОБА_1 право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, ніж за раніше встановленою за тих самих обставин групою інвалідності.
Тому висновок 4 ТВУЗ щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності особі звільненої зі служби у Держспецзв'язку від травня 2020 року, яким відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі згідно із Постановою № 605 та наказ Адміністрації від 15 червня 2020 року №14-в є протиправними та підлягають до скасування.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачами Адміністрацією та 4 ТВУЗ.
Адміністрація у своїй скарзі просила скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що факти, на які посилається суд першої інстанції, повно і всебічно не були дослідженні. Позивач проходив службу (не військову службу) за контрактом осіб рядового та начальницького складу у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Держспецзв'язок) з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2009 року. Причини інвалідності при зміні групи інвалідності, встановленні позивачу у 2020 році, не є тими ж, за якими ОСОБА_1 вже виплачувалася одноразова грошова допомога по інвалідності у 2009 році у Держспецзв'язку.
Відповідач 4 ТВУЗ у своїй апеляційний скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . При цьому зазначає, що підставою інвалідності позивача є інші обставини (травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, не в період проходження служби) ніж ті, згідно з якими йому було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 36-місячного грошового забезпечення. Тому підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у більшому розмірі згідно із Постановою № 605 відсутні.
Позивач ОСОБА_1 подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу Адміністрації, у якому просить її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому звертає увагу, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ІІ група інвалідності встановлена йому у січні 2020 року за тих самих обставин, що і встановлена ІІІ група інвалідності у 2009 році і цей факт стверджується належним доказом.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданих апеляційних скарг, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до витягу з акту огляду у медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) до довідки сер. МСЕ - серія РВН №071948 від 27 листопада 2009 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності з 04 вересня 2009 року. Причина інвалідності - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ураженням ЦНС. Інвалідність встановлено в строк до жовтня 2010 року.
Згідно із розпорядженням від 24 грудня 2009 року № 127 ОСОБА_1 призначено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 36-місячного грошового забезпечення за посадою, яку він займав на день установлення інвалідності.
Довідкою до акту огляду МСЕК серії РВН №0179013 від 28 вересня 2010 року при повторному огляді підтверджено ІІІ групу інвалідності. Причиною інвалідності є травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Окрім того, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 514507 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності з 23 січня 2020 року. Причина інвалідності - травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Дата чергового огляду січень 2021 року.
Вказані обставини також підтверджуються посвідченням Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому серії НОМЕР_1 , виданим 24 січня 2020 року, яке дійсне до 01 лютого 2021 року.
У травні 2020 року позивач звернувся до 4 ТВУЗ із заявою, у якій просив у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності виплатити йому одноразову грошову допомогу з урахуванням раніше виплаченої.
Листом від 26 травня 2020 року № 55/03-778 4 ТВУЗ на заяву позивача від 20 травня 2020 року про зміну групи інвалідності (встановлення другої групи) і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю з урахуванням раніше виплаченої повідомив, що згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 04 червня 2008 року № 605 (далі - Порядок № 605), документи, зазначені у пунктах 5 і 6 Порядку разом з висновком щодо можливості виплати грошової допомоги були направлені на адресу Адміністрації за вих. 55/0-769 від 25 травня 2020 року для прийняття рішення.
Адміністрація листом від 08 липня 2020 року № 01/03/04-2511 направила позивачу копію Висновку 4 ТВУЗ щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності особі, звільненої зі служби у Держспецзв'язку, та примірник наказу Адміністрації від 15 червня 2020 року № 14-ф «Про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ».
Зі змісту вказаного висновку слідує, що позивач був оглянутий 07 жовтня 2009 року Рівненською загально обласною МСЕК, якою встановлена ІІІ (третя) група інвалідності з 04 вересня 2009 року (довідка огляду МСЕК серії МСЕ № 071948 від 19 листопада 2009 року - травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ураженням ЦНС). Відповідно до розпорядження голови Держспецзв'язку № 127 від 24 грудня 2009 року ОСОБА_1 була призначена виплата одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення за посадою, яку він займав на день встановлення інвалідності, що дорівнювала сумі 83160 грн. Відповідно до довідки МСЕК від 24 січня 2020 року серії 12 ААБ № 514507 позивачу була встановлена ІІ (друга) група інвалідності з 24 січня 2020 року, де вказана причина інвалідності - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Враховуючи те, що ОСОБА_2 ІІ групу інвалідності встановлено 24 січня 2020 року та підставою його інвалідності є інші обставини (травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби), ніж ті, згідно з якими йому було виплачено одноразову грошову допомогу, то підстави для виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі згідно з Постановою № 605 відсутні.
Наказом Адміністрації від 15 червня 2020 року № 14-Ф відмовлено у призначенні виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особі начальницького складу ОСОБА_1 , звільненому зі служби в Держспецзв'язку та виключеному зі списків особового складу Держспецзв'язку 30 вересня 2009 року наказом 4 ТВУЗ від 30 вересня 2009 року № 201-ОС «Про особовий склад».
ОСОБА_1 вважав дії відповідачів щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж було виплачено, протиправними та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Разом із тим, відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
На переконання апеляційного суду, для правильного вирішення публічно-правового спору, що розглядається, насамперед слід встановити ревалентні правові норми, що регулюють спірні правовідносини.
Як свідчать матеріали справи, зазначений спір виник щодо права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої групи інвалідності з 24 січня 2020 року.
Правове становище та правовий захист особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначається положеннями статті 18 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» № 3475-IV (далі - Закон № 3475-IV), яка є бланкетною.
Так, відповідно до частин 1та 4 вказаної норми у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та інших законів.
На військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України поширюються права і соціальні гарантії, передбачені Законом України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та іншими актами законодавства.
До 17 травня 2014 року - набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України від 17 травня 2014 року № 1194-VI «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», яким Закон № 3475-IV викладено в новій редакції, діяла редакція Закону № 3475-IV, відповідно до положень частини 16 статті 21 Закону № 3475-IV у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у період проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вказаної норми Закону № 3475-IV Кабінет Міністрів України постановою від 04 червня 2008 року № 605 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації» затвердив Порядок № 605.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 605 грошова допомога виплачується:
особам рядового чи начальницького складу та особам, звільненим із служби в Держспецзв'язку:
у разі настання інвалідності в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби - у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи;
у разі настання інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи після звільнення із служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, - у розмірі 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що на час виникнення спірних відносин не діяла стаття 21 Закону № 3475-IV в редакції, яка діяла до 17 травня 2014 року, проте залишається чинним Порядок № 605, який пов'язує право на виплату одноразової грошової допомоги, у разі настання інвалідності, з виконанням службових обов'язків або з періодом проходження служби, якщо інвалідність настала після звільнення із служби, але в будь-якому разі, між захворюванням та інвалідністю повинен бути зв'язок з виконанням службових обов'язків.
Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» причинами інвалідності є, зокрема, захворювання:
- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
- пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
Отже, законодавець окремо визначив захворювання отримані під час проходження військової служби та одержані в період проходження військової служби і служби, зокрема, в Держспецзв'язку.
На думку апеляційного суду, такий поділ здійснений з урахуванням того, що в відповідно до частини першої статті 11 Закону № 3475-IV до особового складу Держспецзв'язку належать військовослужбовці, державні службовці та інші працівники, та в залежності від того, яку службу проходить чи проходила особа, зазначається причина інвалідності в наслідок захворювання.
У справі, що розглядається, безспірно встановлено, що позивач проходив військову службу в Держспецзв'язку.
Соціальний та правовий захист військовослужбовців Держспецзв'язку здійснюється також відповідно й до Закону № 2011-XII, яким, зокрема, передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності військовослужбовцям.
Так, відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до частини 2 та 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
При цьому, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором (частина 7 статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Згідно із частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Вказані норми передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
З матеріалів справи слідує, що з дня первинного встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності (з 04 вересня 2009 року) до дня встановлення йому ІІ групи інвалідності (23 січня 2020 року) минуло понад два роки, що свідчить про відсутність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позовних вимог. Відтак, оскаржуване судове рішення слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційні скарги Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 4 Територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задовольнити.
Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 460/6090/20 та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк