25 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 446/2038/19 пров. № А/857/1472/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Онишкевич Т.В..
Шевчук С.М.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гавдик З. В.) з питань роз'яснення судового рішення, постановлену в м.Львові 04 грудня 2020 року у справі №446/2038/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання незаконним рішення,
05.11.202019 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив: - визнати незаконним рішення Комісії головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, як особі постраждалій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; - зобов'язати відповідача зарахувати до безперервного трудового стажу надаючого право на пільгову пенсію - проживання на забрудненій території разом з сім'єю (дружиною та донькою) протягом періоду з 04.03.1986 по 17.07.1990 та факт праці на цій території з 26.04.1986 по 26.02.1989.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 позов задоволено.
16.11.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало заяву про роз'яснення судового рішення, яка мотивована тим, що зобов'язуючи Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до безперервного трудового стажу, надаючого право на пільгову пенсію - проживання на забрудненій території протягом періоду з 04.03.1986 по 17.07.1990 та факт праці на цій території з 26.04.1986 по 26.02.1989 не вказано чи також зобов'язано і призначити пенсію ОСОБА_1 та з якого часу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обставини про які зазначає заявник у поданій заяві та які просить роз'яснити, жодним чином не вказує на незрозумілість судового рішення. Суд першої інстанції вказав, що посилання ж заявника на незрозумілість рішення суду щодо зобов'язання призначення пенсії ОСОБА_1 та з якого часу, не узгоджується з предметом позову яким задоволено позовні вимоги позивача у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року і направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим ж судом. Скаржник вказує, що конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення. Вважає, що рішення суду першої інстанції є не зрозумілим в частині щодо зарахування спірних періодів до безперервного трудового стажу без призначення пенсії позивачу.
В судове засідання учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень статті 229 та 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Відповідно до статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. При цьому, роз'яснено може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення щодо його роз'яснення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При розгляді заяви про роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.
Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції.
В мотивувальній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 зазначено, що позивач дійсно з 19.07.1985 по 17.07.1990 проживав на території віднесеній до забрудненої зони (IV категорії) внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС, що також підтверджується наявними у матеріалах справи, зокрема вищевказаними доказами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в період з 19.07.1985 по 17.07.1990 проживав на території віднесеній до забрудненої зони (IV категорії) внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлене листом від 20.11.2018 №1892/03.18-32, про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача зарахувати до безперервного трудового стажу надаючого право на пільгову пенсію - проживання на забрудненій території протягом періоду з 04.03.1986 по 17.07.1990 та факт праці на цій території з 26.04.1986 по 26.02.1989, є похідною від першої позовної вимоги, тому також підлягає до задоволенню.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 09.10.2018 позивач звернувся із письмовою заявою до Кам'янка-Бузького відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просив призначити йому пенсію за віком згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак розглянувши заяву позивача, відповідач 20.11.2018 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії по віку, зазначивши, що за поданими документами тривалість його проживання та роботи у зоні посиленого радіологічного контролю становить 2 роки 9 місяців 28 днів, а тому підстав для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України від 28.02.1992 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не має.
На переконання суду апеляційної інстанції вказане судове рішення є чітким і зрозумілим, в ньому наведено мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог; терміни, вжиті у рішенні суду першої інстанції, відповідають тому змістові, що вони мають згідно з законодавством України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; текст правової норми, застосованої судом, відтворений без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд надає своє тлумачення її змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи.
Резолютивна частина постанови суду відповідає вимогам частини 5 статті 246 КАС України, а в мотивувальній частині, з врахуванням доводів позовної заяви та поданих заперечень, чітко зазначено, чому суд прийшов до відповідного висновку та яким законом керувався при винесенні такого.
Водночас, вирішення процесуальних питань, які випливають з судового рішення, чи надання правових порад щодо дій учасників справи після ухвалення судового рішення, не відповідає меті роз'яснення, а отже у межах процедури роз'яснення судового рішення є неможливим.
Щодо вказівки в апеляційній скарзі на те, що звернення до суду із заявою про роз'яснення обумовлено обставинами, що унеможливлюють виконання винесеного рішення, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів статті 378 КАС України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання такого рішення.
Законодавцем розмежовано порядок «роз'яснення судового рішення, якщо таке є незрозумілим» (ст.254 КАС України) та «встановлення способу і порядку виконання судового рішення в разі наявності обставин, що ускладнюють його виконання» (ст.378 КАС України).
Також, суд апеляційної інстанції наголошує на обов'язковості виконання судових рішень (ст.14 КАС України), які набрали законної сили, всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали додержано норми процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 230, 241, 243, 254, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду з питань роз'яснення судового рішення від 04 грудня 2020 року у справі №446/2038/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Т. В. Онишкевич
С. М. Шевчук
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 12.04.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України у зв'язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці з 29.03.2021 по 11.04.2021.