07 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5975/20 пров. № А/857/15359/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Курильця А.Р.; Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, прийняте суддею Кузан Р.І. в м. Львові, в порядку письмового провадження у справі № 380/5975/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Львівській області звернулося в суд з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 5143,32 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що у зв'язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору за позивачем рахується податковий борг в сумі 5143,32 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, позов задоволено повністю.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з підстав помилкового застосування судом норм матеріального та неповного з'ясування обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що із поданих до суду документів лише податкова декларація за 2016 рік може свідчити про наявність чи відсутність податкового боргу, всі інші документи є лише констатацією ДПС того, що було вказано в декларації. Крім того вказує, що їй не було відомо про існування вище вказаної декларації та про необхідність самостійної сплати податків. Крім того декларація не містить її підпису, натомість копія засвідчена лише представником позивача.
Апелянт вважає, що відомості, які містяться у податковій декларації про майновий стан і доходи є невірними, а також помилковим є твердження щодо необхідності самостійно сплатити від вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна 5% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору.
Крім того, позивачем не додано жодних доказів отримання нею податкової вимоги форми «Ф» від 08.08.2017 за №38992-13 або повідомлення про причини невручення. Копія списку листів №3/13-01-17-11 не містить дати відправлення чи відмітки про прийняття поштовим відправленням, а тому не може слугувати доказом належного відправлення , отримання або неможливості вручення.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, представника позивача, яка просить залишити без змін рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарга та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з довідкою Головного управління ДПС у Львівській області №28897/10/52.09-07 від 06.07.2020 податковий борг ОСОБА_1 станом на 03.07.2020 становить 5143,32 грн. та складається з:
- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 3956,40 грн., який виник на підставі податкової декларації за 2016 рік від 20.04.2017 на суму 3956,40 грн.;
- військового збору в розмірі 1186,92 грн., який виник на підставі податкової декларації за 2016 рік від 20.04.2017 на суму 1186,92 грн.
Відповідачу направлялась податкова вимога форми “Ф” №38992-13 від 08.08.2017. З часу направлення податкової вимоги податковий борг відповідач в повному обсязі не погасила.
Враховуючи зазначенні обставини контролюючий орган звернувся з даним позовом.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки станом на дату розгляду справи вказаний в позовній заяві податковий борг відповідача перед бюджетом в сумі 5143,32 грн. залишається непогашеним, доказів протилежного суду не подано, відтак, підлягає до стягнення в судовому порядку.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вимог ст. 59 ПК України на адресу відповідача податковим органом надсилалась податкова вимога форми Ф” №38992-13 від 08.08.2017.
Відповідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18).
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
На момент подання адміністративного позову, згідно довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області, станом на 03.07.2020 податковий борг відповідача по платежах до бюджету становить 5143,32 грн.
Доказів погашення податкового відповідача перед бюджетом в сумі 5143,32 грн суду не подано.
В судовому засіданні, колегією оглянуто оригінал податкової декларації про майновий стан і доходи, з якої вбачається особистий підпис ОСОБА_1 , що не спростовано матеріалами справи.
Твердження представника відповідача щодо того, що відповідачка не повинна сплачувати податок, через відсутній законодавчий обов'язок, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом даного спору є стягнення узгодженої суми податкового боргу.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за відповідачем рахується податкова заборгованість, яка є узгодженою та підлягає стягненню за рішенням суду, відтак, позовні вимоги про стягнення податкового боргу підлягають задоволенню.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 380/5975/20- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 12.04.21