06 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/480/20 пров. № А/857/6902/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Ільчишин Н.В., Гуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Главач І.А.,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001031306 від 17.01.2019 та №0001041306 від 17.01.2019.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001031306 від 17.01.2019 на суму 77845,48 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001041306 від 17.01.2019 на суму 5895,50 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення мотивоване тим, що підставою для прийняття рішення про анулювання боргу позивача за кредитним договором була реєстрація ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання кредитного договору, а рішення про таку державну реєстрацію майна було оскаржене в судовому порядку та скасоване, контролюючий орган дійшов передчасного висновку щодо збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у ГУ ДПС в Івано-Франківській області, щодо інформації про отримані доходи та відповіді ТОВ «Кей-Колект» №17/09-18/20 від 17.09.2018 - встановлено, що громадянкою ОСОБА_1 у 2015 р. отримано дохід у вигляді додаткового блага, а саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в розмірі 314426,92 грн від АТ «УкрСиббанк» (факторингова компанія ТОВ «Кей-Колект»). Зазначає, що при визначенні суми оподатковуваного доходу за 2015 рік до уваги взято суму доходу, отриману платником податку як додаткове благо, зокрема у вигляді основної суми боргу на суму 314426,92 грн, а сума, на яку посилається позивач у розмірі 558118,89 грн - це загальна сума кредитної заборгованості. Звертає увагу, що позивачем в порушення норм Податкового кодексу України декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік подано, однак податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого в 2015 році доходу у вигляді додаткового блага не сплачено. Відтак, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно.
Позивач надала суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вона з покликанням на законність і обгрунтованість судового рішення просить залишити його без змін.
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2008 між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір №638/143-05 від 30.12.2005.
Між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договори факторингу, відповідно до яких до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до листа ТОВ «Кей-Колект» №И_4993-732527 від 05.02.2016 ОСОБА_1 анульовано кредитну заборгованість за договором №638/143-05 від 30.12.2005 у сумі 23254,31 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.12.2015 складає 558118,89 грн, з яких заборгованість по основній сумі кредиту 13100,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.12.2015 складає 314426,92 грн; заборгованість по процентам: 10153,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.12.2015 складає 243691,97 грн. Повідомлено ОСОБА_1 , що рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості прийнято 21.12.2015, у зв'язку з реєстрацією ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання зазначеного кредитного договору на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 28).
Судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України та наказу № 1666 від 25.10.2018 посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт № 1224/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 03.12.2018 (а.с. 13-17), яким зафіксовано порушення позивачем:
- пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, в результаті чого донараховано 62276,38 грн податку на доходи фізичних осіб;
- п. 1.2 п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, в результаті чого донараховано 4716,40 грн військового збору.
На підставі вказаного акту винесені податкові повідомлення-рішення №0001031306 від 17.01.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 77845,48 грн, з яких 62276,38 грн за податковими зобов'язаннями та 15569,1 грн за штрафними санкціями (а.с. 9-10) та №0001041306 від 17.01.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 5895,50 грн, з яких 4716,40 грн за податковими зобов'язаннями та 1179,10 грн за штрафними санкціями (а.с. 11-12).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, є вичерпним.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відтак, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Разом з тим, як вірно враховано судом першої інстанції, доходом платника у розумінні норм Податкового кодексу України є лише основна сума боргу платника податку, анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням, анульовані ж відсотки, штрафні санкції чи пеня не вважаються доходом такого платника.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Відповідно до листа ТОВ «Кей-Колект» №И_4993-732527 від 05.02.2016, рішення про анулювання (прощення) ОСОБА_1 кредитної заборгованості прийнято 21.12.2015 у зв'язку з реєстрацією ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання кредитного договору на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 28).
Вимогами ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відтак, у даному випадку відсутні підстави вважати, що позивач отримала додаткове благо у вигляді прощення суми боргу, оскільки реєстрація на іпотекодержателя права власності на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання кредитного договору, виключає приріст показників фінансового та/або майнового стану платника. Сума боргу не прощена, а погашена за рахунок переходу на кредитора права власності на предмет іпотеки.
Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, обставини щодо реєстрації ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку позивачем для забезпечення кредитної заборгованості згідно договору №638/143-05 від 30.12.2005, були предметом дослідження у справі №344/9086/16-ц/15 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про зобов'зання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.09.2018, яке набрало законної сили 25.10.2018, визнано дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірними; скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни № 27641599 від 29.12.2015 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32-35).
З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки підставою для прийняття рішення про анулювання боргу позивача за кредитним договором була реєстрація ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання кредитного договору, а рішення про таку державну реєстрацію майна було оскаржене в судовому порядку та скасоване, контролюючий орган дійшов передчасного висновку щодо збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Враховуючи викладене, безпідставними є доводи апелянта про правомірність податкових повідомлень-рішень №0001031306 від 17.01.2019 та №0001041306 від 17.01.2019.
Враховуючи наведене, вірним є висновок суду про підставність позовних вимог та їх задоволення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 300/480/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк
Повне судове рішення складено 12.04.2021.