Справа № 640/12141/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України в якому просив:
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні, та щодо відмови у проведенні індексації пенсії;
- зобов'язати Пенсійний фонд України зарахувати позивачу до загального трудового (страхового) стажу час за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року до 01 листопада 1980 року, трудовий стаж здобутий на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні;
- зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії починаючи з 25 грудня 2018 року з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, та з урахуванням трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії;
- зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2018 року та виплатити суму недоодержаної пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Пенсійним фондом України безпідставно не враховано до наявного страхового стажу період навчання у Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації та період трудового стажу здобутого на території Королівства Іспанія.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, трудового стажу та здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні, та щодо відмови у проведенні індексації пенсії.
Зобов'язано Пенсійний фонд України зарахувати позивачу до загального трудового (страхового) стажу час за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року до 01 листопада 1980 року та трудовий стаж здобутий на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні.
Зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії починаючи з 25 грудня 2018 року з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, та з урахуванням трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії.
Зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2018 року та виплатити суму недоодержаної пенсії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися та подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні позивача та його представника.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком довічно, починаючи з 25 грудня 2018 року, на підставі положень Угоди між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян, укладеної 07 жовтня 1996 року.
Переказ пенсії здійснюється до Королівства Іспанія у євро згідно з діючим курсом валют Національного банку України.
Отримавши в 2019 році нарахування на картковий рахунок пенсії, яка складає 104,82 грн. в місяць, ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України з запитом щодо надання розрахунку розміру пенсії.
Листом від 18 лютого 2020 року відповідачем було надано відповідь на вказаний вище лист, в якій містились дані щодо дати призначення пенсії, страхового стажу, проведених виплат.
Надалі, 25 травня 2020 року представником позивача до пенсійного органу було надіслано заяву про перерахунок пенсії з проханням зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні, здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаного стажу та провести індексацію пенсії.
Вважаючи дії пенсійного органу, які полягають у протиправності дій під час обрахунку страхового стажу пенсії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- враховуючи те, що період навчання у вищому навчальному закладі не переривав трудового стажу, то даний період підлягає зарахуванню до страхового стажу;
- ОСОБА_1 було надано до органу Пенсійного фонду «Відомості про трудовий стаж», завірені Міністерством юстиції, Міністерством праці та соціального забезпечення, Генеральним казначейством соціального забезпечення Уряду Королівства Іспанії із нотаріально завіреним перекладом;
- отже, період роботи ОСОБА_1 набутого на території Королівства Іспанія, підлягає врахуванню до трудового стажу позивача, оскільки зазначений період роботи підтверджується «Відомостями про трудовий стаж», завіреними Міністерством юстиції, Міністерством праці та соціального забезпечення, Генеральним казначейством соціального забезпечення Уряду Королівства Іспанії із нотаріально завіреним перекладом, копія яких міститься у матеріалах справи;
- пенсія, яку позивач отримує, є об'єктом індексації, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 та виплатити суму недоодержаної пенсії.
Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За умовами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону № 1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
На час навчання позивача (з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року) порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком було врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок).
Підпунктом «і» пункту 109 цього Порядку визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Збройних сил СРСР.
Позивач 01 вересня 1976 року був зарахований до Актюбінського вищого льотного училища цивільної авіації, та 01 листопада 1980 року закінчив вказаний навчальний заклад, а з 01 грудня 1980 року був прийнятий на посаду 2-го пілота літака ЯК-40.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки період навчання у вищому навчальному закладі не переривав трудового стажу, то даний період підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо позовних вимог в частині зарахуванням до страхового стажу трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-VI, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
07 жовтня 1996 було укладено Двосторонню угоду «Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян», яка ратифікована Законом № 741/97-ВР від 17 грудня 1997 року (далі - Угода).
У відповідності до статті 5 Угоди, кожна з Договірних Сторін виплачуватиме заінтересованим особам, які проживають на території іншої Договірної Сторони, передбачену допомогу відповідно до свого законодавства, якщо цією Угодою не передбачено інше.
Згідно частин 1, 2 статті 10 Угоди, працівник, який постійно або тимчасово підпадав під дію законодавства тієї чи іншої Договірної Сторони, матиме право на допомогу, яка регулюється цією главою на таких умовах: компетентні органи кожної Договірної Сторони визначають право на допомогу та обчислюють її, враховуючи тільки трудовий чи страховий стаж, який був набутий під час поширення на працівника дії законодавства цієї Сторони; так само Компетентні органи кожної Договірної Сторони визначають право на допомогу, додаючи до свого трудового чи страхового стажу трудовий чи страховий стаж, набутий згідно із законодавством іншої Договірної Сторони.
Водночас, у відповідності до частини 2 статті 24 Закону № 1058-VI, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Слід наголосити, що при зверненні із заявою щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 було надано до органу Пенсійного фонду «Довідку про трудовий стаж», завірену Міністерством юстиції, Міністерством праці та соціального забезпечення, Генеральним казначейством соціального забезпечення Уряду Королівства Іспанії із нотаріально завіреним перекладом.
За правилами статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 ( надалі Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.
5) документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Згідно з п. 2.7 Порядку № 22-1, до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період роботи ОСОБА_1 набутий на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні, підлягає врахуванню до трудового стажу позивача, оскільки зазначений період роботи підтверджується «Відомостями про трудовий стаж», завіреними Міністерством юстиції, Міністерством праці та соціального забезпечення, Генеральним казначейством соціального забезпечення Уряду Королівства Іспанії із нотаріально завіреним перекладом.
Водночас, відповідно до частини четвертої ст. 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Колегія суддів, з урахуванням наведених вище норм, вважає, що у позивача виникло з 01.06.2020 право на перерахунок його пенсії з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, та трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити індексацію пенсії, колегією суддів встановлено наступне.
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. (ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII) (далі - Закон № 1282-XII).
Так, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. (ч. ч. 1, 5 ст. 2 Закону № 1282-XII)
Приписами ч. 2 ст. 5 Закон № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Так, п. 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно з п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що пенсія, яку позивач отримує, є об'єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 490/6755/15-а, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18) та від 15.04.2019 у справі №727/7818/16-а.
Крім того, відповідачем будь-яких доводів на спростування зазначеного не наведено, а відповідно до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважав, що дії відповідача, які полягали у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації пенсії, є протиправними.
Також, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було здійснено розподіл судових витрат, а саме, стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн. Апелянт також не погоджується з рішенням суду в цій частині та наголошує на тому, що вказана сума понесених витрат на правничу допомогу адвоката є недоведеною та не розкритою.
Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Так, позивачем надано до суду першої інстанції копії договорів про надання правової допомоги № 21-04/20 від 21 квітня 2020 року та № 20-05/20 від 20 травня 2020 року, додатків до них, акта виконаних робіт № 1, в якому визначено вартість послуг у розмірі 20000,00 грн.
Колегія суддів, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката в суді та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів, приходить до висновку про обґрунтованість заявленої стороною позивача суми до розподілу, з урахуванням співмірності позовних вимог.
Згідно з частиною 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Натомість, апелянтом так і не було у достатній мірі обґрунтовано, що заважало стороні відповідача подати до суду мотивовані заперечення щодо розподілу судових витрат, з урахуванням того, що сторона позивача вказувала на таке в позовній заяві.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно вирішено даний спір, однак, у резолютивній частині було невірно зазначено дату здійснення перерахунку пенсії, що потребує уточнення, шляхом зміни резолютивної частини та викладення її пунктів у відповідній редакції.
Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Так, позивачем надано до суду апеляційної інстанції копію додатку №2 до договору про надання правової допомоги № 20-05/20 від 20 травня 2020 року, в якому визначено вартість послуг у розмірі 10000,00 грн. за юридичний супровід справи в Шостому апеляційному адміністративному суді з оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. за апеляційною скаргою Пенсійного фонду України, та копію прибуткового касового ордеру №10-05/20 від 28.12.2020.
Натомість, апелянтом в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.04.2021 було оголошено заперечення щодо розподілу судових витрат посилаючись на малозначність справи.
Також, варто врахувати, що зазначені в додатку №2 до договору про надання правової допомоги № 20-05/20 від 20 травня 2020 року складові - юридичний супровід справи в Шостому апеляційному адміністративному суді не розкриті належним чином (у повнім мірі) та не дають змогу проаналізувати обсяг наданої правової допомоги та витраченого часу адвокатом, з огляду на що, колегія судів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення, у відповідності до ст. 317 КАС України, підлягає зміні в п. 3 резолютивної частини, шляхом викладення її у новій редакції. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. - змінити у резолютивній частині, шляхом викладення п.п. 4, 5 наступним чином:
« 4. Зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії починаючи з 01 червня 2020 року з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, та з урахуванням трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії.
5. Зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2020 року та виплатити суму недоодержаної пенсії.».
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.)
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко
Повний текст постанови складено 07.04.2021.