Справа № 640/5075/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0017744204 від 18.12.2018 про застосування до нього штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в сумі 1750101,83 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2021 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 07.04.2021.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних ДП «Регіональні електричні мережі» в єдиному реєстрі податкових накладних з датою виписки за грудень 2015 року.
Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на 366 і більше календарних днів - на загальну суму ПДВ 3500203,60 грн.
За результатами перевірки складено Акт № 3752/28-10-42-04/32402870 від 23.11.2018.
18.12.2018, за результатами перевірки, Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0017744204, яким, позивачу на підставі ст. 120-1 ПК України нараховано штраф у сумі 1750101,83 грн.
Не погодившись з рішенням контролюючого органу, вважаючи, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2018 № 0017744204 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, ДП «Регіональні електричні мережі» подало до Державної податкової служби України скаргу №01/1809 від 27.12.2018.
Однак, рішенням Державної фіскальної служби України № 8606/6/99-99-11-06-01-25 від 21.02.2019 за результатами розгляду скарги №01/1809 від 27.12.2018 податкове повідомлення-рішення від 18.12.2018 № 0017744204 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, товариство звернулось з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення, а невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Оскільки порушення Позивачем терміну реєстрації податкової накладної мало місце вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, Відповідачем правомірно застосовано до платника податків штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладеної в Єдиному реєстрі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції були застосовані до Позивача на підставі пункту 120-1.1 статті 120 ПК України, тобто за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України (станом на дату складення спірної податкової накладної) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік у розрізі платників податку.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом грудня 2015 року виписував податкові накладні за постачання товарів/послуг та включав до податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість у відповідний податковий період.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Позивачем не заперечується реєстрація податкових накладених в грудні 2015 року з порушенням строків їх реєстрації, однак, як наголошує позивач, таке порушення виникло не з його вини.
Так, Ухвалою Господарського суду Київської області від 17 листопада 2015 року стосовно Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» порушено провадження у справі про банкрутство № 911/4610/15 та введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів.
До 01 січня 2016 року Позивач перебував на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07 липня 2016 року у справі №911/4610/15 заяву Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15 грудня 2015 року № 2279/9/10-036 про визнання грошових вимог задоволено, в тому числі з податку на додану вартість у сумі 54 529 399,70 грн. (ПДВ за липень 2014 року - 9 979 010 грн., пеня за уточнюючими деклараціями, поданими у січні - березні 2014 року - 48 790,70 грн., ПДВ за серпень 2014 року - 9 983 084 грн., ПДВ за вересень 2014 року - 11 330 988 грн., ПДВ за жовтень 2014 року - 3 799 777 грн., ПДВ за травень 2015 року - 921 249 грн., ПДВ за липень 2015 року - 5 953 350 грн., ПДВ за серпень 2015 року - 865 077 грн., ПДВ за вересень 2015 року - 8 591 197 грн., ПДВ за жовтень 2015 року - 3 056 877 грн.) та включено до реєстру вимог кредиторів.
Як зазначає позивач, Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області у листопаді 2015 року двічі надсилала Казначейству реєстр, в якому зазначала звітний (податковий) період - жовтень 2015 року та суму податку 3 056 877 грн., що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету з електронного рахунка підприємства в межах їх залишку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов'язань підприємства, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок. Тобто при поповненні електронного рахунка в системі електронного адміністрування податку на додану вартість для реєстрації податкових накладених Казначейство двічі перераховує до бюджету суму узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2015 року у сумі 3 056 877 грн.
На підставі викладеного, Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило:
- визнати бездіяльність Державної фіскальної служби України з не проведення перерахунку подвоєння картотеки електронного рахунку в СЕА ПДВ на суму 3 056 877,00 грн., яке виникло внаслідок незаконного подвійного проведення Державною фіскальною службою України податкової декларації з податку на додану вартість Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» за жовтень 2015 року протиправною;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України вчинити дії з анулювання подвоєння картотеки електронного рахунку СЕА ПДВ на суму 3 056 877,00 грн. платника податків - Державне підприємство «Регіональні електричні мережі».
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року у справі № 826/9765/18, яке набрало законної сили, позов Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Державної фіскальної служби України задоволено.
Визнано бездіяльність Державної фіскальної служби України з не проведення перерахунку подвоєння картотеки електронного рахунку в СЕА ПДВ на суму 3 056 877,00 грн., яке виникло внаслідок незаконного подвійного проведення Державною фіскальною службою України податкової декларації з податку на додану вартість Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» за жовтень 2015 року протиправною.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України вчинити дії з анулювання подвоєння картотеки електронного рахунку СЕА ПДВ на суму 3 056 877,00 грн. платника податків - Державне підприємство «Регіональні електричні мережі».
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи висновки, викладені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року у справі № 826/9765/18, яке набрало законної сили, колегія судів зазначає наступне.
Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (далі - Порядок №569).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 569, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН. Показники, які відображаються у витязі з СЕА ПДВ є складовими формули, за якою розраховується сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні (реєстраційну суму):
S Накл = S НаклОтр + S Митн + S ПопРах + S Овердрафт - S НаклВид - S Відшкод - S Перевищ, де
S Овердрафт - сума середньомісячного розміру сум податку, які за останні 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України.
Показник S Овердрафт щокварталу (протягом перших шести робочих днів такого кварталу) підлягає автоматичному перерахунку з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, які за останні 12 звітних (податкових) місяців станом на дату такого перерахунку були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України. Такий перерахунок здійснюється шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком.
Позивач вказує на те, що мало місце в системі електронного адміністрування податку на додану вартість задвоєння суми нарахування податку на додану вартість за жовтень 2015 року у розмірі 3 056 877 грн. внаслідок проведення податкової декларації з ПДВ за жовтень 2015 року двічі, у зв'язку з чим позивач звертався до податкового органу щодо виправлення помилки, а в подальшому до суду, що підтверджується матеріалами справи.
Наведені факти, підтверджують відсутність його вини у несвоєчасній реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, у зв'язку з відсутністю обігових коштів для забезпечення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відповідно до вимог пункту 120-1.1. статті 120-1, статей 192, 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У відповідності до частин першої - третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку колегія суддів, позивачем доведено наявність об'єктивних обставин, що завадили своєчасній реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність, при цьому, вини останнього.
Більш того, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2019 року у справі №620/3609/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1583/17, від 30 січня 2018 року у справах №815/2745/17, № 816/390/17, надаючи правову оцінку підставам застосування штрафних санкцій відповідно до пунктів 120-1.1, 120-1.2 статті 120-1 ПК України вказав, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише за наявності його винної поведінки.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність вини позивача, як необхідної складової податкового правопорушення, що обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення спору, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на наявність підстав для задоволення позову, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у сумі 48025,00 грн. мають бути покладені на відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2020 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0017744204 від 18 грудня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» судові витрати за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 48025,00 грн. (сорок вісім тисяч двадцять п'ять гривень 00 коп.)
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко