П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1819/21
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №2644 від 16.11.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12 500 грн., -
До Одеського окружного адміністративного суду 09 лютого 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ №2644 від 16.11.2020 року Головного управління Національної поліції в Одеській області відповідно до якого, ОСОБА_1 , з 16.11.2020 року було звільнено з посади майора поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- поновити ОСОБА_1 на посаді майора поліції (0076628) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток 12500 гривень (дванадцять тисяч п'ятсот гривень) за час вимушеного прогулу з 16.11.2020 року по день розгляду справи по суті;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №2644 від 16.11.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12 500,00 грн. залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України, а саме:
- в порушення п.5 ч.5 ст.160 КАС України позивачем в позовній заяві не викладено обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини;
- в порушення п.6 ч.5 ст.160 КАС України позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору;
- в порушення п.7 ч.5 ст.160 КАС України позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- в порушення ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору;
- в порушення ч.6 ст.161 КАС України позивачем до позовної заяви не надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
16 лютого 2021 року від позивача надійшла уточнена позовна заява (вхід. №7485/21) до якої додано:
- дублікат квитанції про сплату судового збору №0.0.2016687059.1 від 16.02.2021 року на суму 2724,00 грн.;
- витяг з наказу ГУНП України в Одеській області №1552 о/с від 25.11.2020 року;
- заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду із позовною заявою.
В обґрунтування заяви про поновлення процесуального строку на звернення до суду, позивач зазначає, що про існування оскаржуваного наказу позивачу стало відомо лише 10.12.2020 року та будь-яким іншим чином позивач наказ не отримував. Таким чином, позивач, враховуючи те, що ОСОБА_1 приймав особисто участь у розгляді адміністративної справи за ч.1 ст.130 КУпАП у Херсонському суді Херсонської області, умови карантину та локдаун, який було введено та перекриті транспортні сполучення, просить визнати причини пропуску процесуальних строків поважними та поновити їх.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №2644 від 16.11.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12 500,00 грн. повернено позивачу. Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частинами 1,2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати дотримання принципу правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору.
Згідно з вимогами ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з уточненим адміністративним позовом та заявою про поновлення процесуального строку 16.02.2021 року.
У заяві про поновлення процесуального строку ОСОБА_1 вказано, що про існування оскаржуваного наказу позивачу стало відомо лише 10.12.2020 року, будь-яким іншим чином наказ він не отримував. Також, позивач посилається на умови карантину та локдаун як поважні причини пропуску процесуального строку. Втім, жодних належних доказів або обґрунтувань поважності причини пропуску строків звернення до суду з карантинними обмеженням позивачем не наведено.
Оцінюючи доводи, наведені позивачем для поновлення строку звернення до суду, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що 02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID -19)". Цим нормативно-правовим актом внесено зміни до Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства, а саме: "строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки .... продовжуються на строк дії такого карантину".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 на усій території України карантин було встановлено з 12 березня 2020 року.
Отже, якщо процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину та визначений законом процесуальний строк.
Втім, відповідно до розділу II. "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID - 19)" від 18.06.2020 року №731-IX, процесуальні строки, які були продовжені вищезазначеним Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Зважаючи на те, що протягом цього 20-денного строку учасники справи мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Вказаний Закон набрав чинності 17.07.2020 року, а отже відповідний 20-денний строк закінчився 07.08.2020 року.
Таким чином, вимоги зазначеного Закону України від 18.06.2020 року №731-IX не поширюються на спірні правовідносини, що мали місце в грудні 2020 року.
Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо неможливості вчасного звернення з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду. В умовах карантину прийом вхідної кореспонденції та процесуальних документів здійснюється за допомогою електронної пошти, через підсистему "Електронний суд", поштою та факсом.
Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №160/3534/20.
За таких обставин, обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення строків, не приймаються судом в якості поважності причин пропущеного строку, оскільки не зазначено обставин із наданням відповідних доказів неможливості звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.