П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 квітня 2021 р. м.ОдесаСправа № 400/1989/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурії О.В.,
судді -Вербицької Н.В
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Павловича Є.В. про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення невиплаченого пенсійного забезпечення, -
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо виплати перерахованої з 01.01.2018 року пенсії ОСОБА_1 у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, за період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року, та перерахованої з 01.01.2018 року з урахуванням грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, з врахуванням виплачених сум, за період 05.03.2019 року по 03.09.2019 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року - змінено в частині кінцевої дати здійснення виплати позивачу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
30.03.2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява про винесення додаткової постанови, в якій зазначено, що судом не вирішено питання щодо судових витрат, які поніс позивач і які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1261,20 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 6000,00 грн..
На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (6000,00 грн.) адвокатом Павловичем Є.В. - представником позивача надано: акт виконаних робіт від 20.03.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №20/03 від 21.03.2021 року.
Також в матеріалах справи містяться ордер на надання правничої допомоги №1029202 від 12.01.2021 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №558 від 20.10.2009 року.
Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.
Так з наданого представником позивача акту виконаних робіт від 20.03.2021 року вбачається, що даний акт складений до Договору про надання правової допомоги від 13.01.2020 року; послуги наведені в акті виконаних робіт надані відповідно до Договору; за виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду у порядку, визначеному у відповідності до п.4.1 Договору.
Однак до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 13.01.2020 року не наданий.
Крім цього, під час розгляду справи в суді першої інстанції був наданий акт виконаних робіт від 08.04.2020 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №08/04 від 08.04.2020 року на таку ж суму.
Як в акті виконаних робіт від 08.04.2020 року, так і в акті від 20.03.2021 року зазначається про надання одних і тих же послуг у вигляді первісної юридичної консультації та підготовки та оформлення позовної заяви.
Однак такі послуги за своєю суттю можуть надаватися лише в суді першої інстанції, а згідно мотивувальної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року суд першої інстанції відмовив у стягненні таких витрат через їх необґрунтованість, і позивач не наводив своїх заперечень щодо рішення суду першої інстанції в цій частині.
Отже, до акту виконаних робіт від 20.03.2021 року позивач включив вартість тих самих послуг, які були заявлені ним до відшкодування на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, в чому позивачу було відмовлено, а тому такий акт виконаних робіт є неналежним доказом понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З цих же підстав колегія суддів відхиляє як неналежний доказ і прибутковий касовий ордер №08/04 від 08.04.2020 року.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає такими, що не підтверджені жодним належним доказом витрати позивача на правову допомогу ні на 6000,00 грн., ні на будь-яку іншу суму.
Щодо витрат на сплату судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ч.1, ч.6 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, та просив його скасувати та винести нове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог.
Фактично за результатами апеляційного перегляду, викладені позивачем доводи були відхилені, а рішення суду першої інстанції було змінено внаслідок виявлення судом апеляційної інстанції невірного застосування норми матеріального права при визначенні кінцевого строку для здійснення перерахунку пенсії.
Такий результат апеляційного перегляду не дає підстав для прийняття рішення про відшкодування позивачу судового збору за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.
Керуючись ст.139, ст.252, ст.328, ст.329 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Павловича Є.В. про ухвалення додаткової постанови у справі №400/1989/20
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Суддя-доповідач Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.