12 квітня 2021 р. Справа № 440/6812/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6812/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунків пенсій № 17 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 857 від 03.11.2020 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно постанови Кабінету Міністрів України № 24 від 25.01.2018 та на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури № 21-636вих20 від 20.10.2020 про складові заробітної плати державного службовця у розмірі 80% від загальної суми складових місячного заробітку 7146,80 грн (посадовий оклад, надбавка за вислугу років, премія), які передбачені чинним законодавством без обмеження граничним розміром пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу", що визнається учасниками справи.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 02.11.2020 (а.с. 24), в якій просила здійснити перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням заробітної плати на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури № 21-636вих20 від 20.10.2020.
Рішенням Відділу з питань перерахунків пенсій № 17 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 857 від 03.11.2020 (а.с.6) відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю у чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо перерахунку пенсій.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000, якою визначався порядок перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу", втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016. Пунктом 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про судоустрій і статус суддів", Про статус народного депутата України", Про Кабінет Міністрів України", Про судову експертизу", Про Національний банк України", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, а саме: пенсії або щомісячне грошове утримання не призначаються та раніше призначені пенсії не перераховуються. Аналіз документів, наданих до заяви від 02.11.2020 для здійснення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» гр. ОСОБА_1 , зокрема довідки про заробітну плату №21-636вих20 від 20.10.2020, виданої Полтавською обласною прокуратурою (в якій відсутні відомості про прізвище, ім'я та по-батькові особи, яку зазначено у довідці, складові заробітної плати, посада в довідці зазначена спеціаліста без зазначення категорії, відсутня доплата за ранг державному службовцю) свідчить про відсутність права на перерахунок.
Не погодившись з відмовою відповідача у перерахунку пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" № 865 від 31.05.2000, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення № 857 від 03.11.2020 про відмову позивачу у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ) (в редакції, яка діяла до 01.01.2015), передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Проте, 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, з 01.01.2015 повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям делеговано Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пунктів 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" № 865 від 31.05.2000 (далі - Постанова №865) (в редакції постанови від 25.03.2014 № 112), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 № 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим - п'ятим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики за погодженням з Головним управлінням державної служби.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 09.12.2015, яка застосовується з 01.12.2015, пункт 4 Постанови № 865 виключено, а абзац перший пункту 5 Постанови № 865 викладено в такій редакції: "5. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
При цьому інших положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України № 1013 не містить.
Отже, з 01.12.2015 підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не було підставою для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. А чинна на той момент редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.
Пунктом 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3 723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 вказаного розділу державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 цього ж розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Закон № 3723-ХІІ залишився чинним лише в частині встановлення умов та порядку призначення пенсії державного службовця, встановлених у статті 37 такого Закону, та втратив чинність у всій іншій частині положень, в тому числі втратила чинність і стаття 37-1 цього Закону, якою передавалися повноваження щодо встановлення порядку і умов перерахунку пенсій державних службовців Кабінету Міністрів України.
Натомість статтею 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтями 42, 44 та 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 визначено підстави та порядок перерахунку призначених пенсій, однак підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до таких підстав не віднесено.
Колегія суддів зазначає, що положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність, діюче законодавство України не містить.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливості її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку пенсії позивачу.
Аналогічні висновки , викладені в постановах Верхового Суду від 28.03.2018 у справі № 691/770/16-а, від 26.06.2018 у справі № 640/13722/16-а, від 11.12.2019 у справі № 555/2321/16-а та від 18.06.2020 у справі № 677/45/16-а.
Визнання рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(ІІ)/2020 таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припису пункту 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, не впливає на вищевикладені висновки суду та жодним чином не змінює наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів зазначає, що ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач приймаючи рішення № 857 від 03.11.2020 про відмову позивачу у перерахунку пенсії, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи наведені у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 440/6812/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П'янова