ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
12 квітня 2021 року справа №640/22536/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
до1. Держави України в особі Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 1, МЮУ) 2. Державної установи «Харківське СІЗО №27» (далі по тексту - відповідач 2)
про1) визнання протиправними дій та рішення ДУ «Харківське СІЗО №27» щодо відмови у видачі дубліката діючої довіреності та оформлення і посвідчення нової довіреності від імені ОСОБА_1 , що виразилися в неправомірному затягуванні часу при наданні відповідей на звернення, неправомірній відмові у видачі дубліката, неправомірній вимозі щодо отримання дозволу на видачу довіреності, бездіяльності щодо погодження посвідчення довіреності, неправомірній відмові у отриманні та посвідченні нової довіреності; 2) зобов'язання ДУ «Харківське СІЗО №27» видати позивачу дублікат довіреності від 13 серпня 2018 року на ім'я ОСОБА_2 та оформити і посвідчити нову довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 з правом передоручення; 3) визнання протиправною бездіяльності держави Україна в особі Міністерства юстиції України щодо забезпечення прав позивача та фактичної виплати справедливої компенсації за рішенням Європейського Суду з прав людини
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність дій відповідачів, яка полягає у відмові в отриманні дублікату та/або нової довіреності, що призвело до штучного створення перешкод в отриманні компенсації, присудженої Європейським Судом з прав людини, оскільки статус ув'язненої не дає можливості самостійно отримати грошові кошти.
Ухвалою від 12 грудня 2019 року у справі №640/22536/19, яку залишили без змін Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 березня 2020 року та Верховний Суд постановою від 11 червня 2020 року, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О. відмовила у відкритті провадження в адміністративній справі за позовними вимогами до Судді Харківського апеляційного суду Савенка Миколи Євгеновича .
Ухвалою від 10 січня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва повернув позовну заяву у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.
Постановою від 30 червня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року про повернення позовної заяви та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
31 липня 2020 року позивач подала до суду уточнення позовної заяви, до яких не надано доказів направлення копії цієї заяви іншим учасникам справи, що не відповідає положенням частини сьомої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже вказані уточнення позовної заяви не можуть бути прийняті до розгляду та підлягають поверненню.
Ухвалою від 14 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив заяву судді Маруліної Любові Олександрівни від 14 вересня 2020 року про самовідвід від розгляду адміністративної справи №640/22536/19 та відвів суддю Маруліну Любов Олександрівну від розгляду адміністративної справи №640/22536/19.
Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.
Ухвалою від 02 жовтня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв до провадження адміністративну справу №640/22536/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою від 29 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції.
Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із позовними вимогами та зазначає, що МЮУ своєчасно та в повному обсязі вжито заходи з метою виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 06 червня 2019 року у справі «Пришляк і Некрасова проти України»; ДУ «Харківське СІЗО №27» правомірно відмовлено у видачі довіреності.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зазначив про відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства, оскільки для посвідчення, видачі нової довіреності, повинно бути письмове погодження з посадовою, службовою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Пришляк і Некрасова проти України» позивачу присуджено грошову суму в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди у розмірі 900 євро.
Позивач зазначає, що з метою отримання вказаних коштів, видала довіреність на ім'я третьої особи. У зв'язку із втратою цієї довіреності, звернулась до ДУ «Харківське СІЗО №27» з метою отримання дубліката.
Після відмови у видачі дубліката довіреності, позивач звернулась до відповідача 2 з проханням оформити нову довіреність, з обсягом повноважень та терміном дії втраченої.
Сторонами визнається, що відповідач 2 відмовив ОСОБА_1 у видачі нової довіреності, у зв'язку із відсутністю погодження на посвідчення, видачу нової довіреності від Харківського апеляційного суду, у провадженні якого перебувала справа.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.
Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина третя Цивільного кодексу України).
Абзацами 3, 6 статті 245 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.
Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Пунктом 3 частини другої статті 40 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №419 затверджено Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі по тексту - Порядок).
Посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - заповіти і довіреності), відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України «Про нотаріат», мають право такі посадові, службові особи, як начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів - заповіти і довіреності осіб, що тримаються в таких установах (абзац 7 пункту 1 Порядку).
Абзацом 10 пункту 1 Порядку (в редакції, чинній на момент звернення позивача) передбачено, що начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.
Згідно з довідкою ДУ «Харківське СІЗО №27» за особовою справою 898-12, з 10 жовтня 2018 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 здійснював Харківський апеляційний суд. Станом на 11 серпня 2020 року вирок не набрав законної сили.
Таким чином, для посвідчення довіреності ОСОБА_1 , яка утримувалась в ДУ «Харківське СІЗО №27» необхідне погодження Харківського апеляційного суду.
В матеріалах справи відсутні докази наявності відповідного погодження при зверненні позивача до ДУ «Харківське СІЗО №27», у зв'язку із чим, дії відповідача 2 відповідають вимогам Порядку.
Щодо звернення позивача до ДУ «Харківське СІЗО №27» про видачу дубліката довіреності, суд зазначає таке.
Як зазначає позивач, довіреність видана 13 серпня 2018 року на ім'я ОСОБА_2 .
Зі змісту довідки ДУ «Харківське СІЗО №27» за особовою справою 898-12 вбачається, що ОСОБА_1 прибула до Харківського СІЗО з Київського СІЗО - 06 листопада 2018 року.
Відповідач 2 зазначає, що видати дублікат довіреності від 13 серпня 2018 року позивачу не виявлялось за можливе, оскільки вказана довіреність видавалась Київським слідчим ізолятором.
Вказані обставини позивач не заперечує та відповідних доказів на їх спростування до суду не надав.
З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання протиправними дій ДУ «Харківське СІЗО №27» щодо відмови у видачі дубліката діючої довіреності та оформлення і посвідчення нової довіреності задоволенню не підлягають.
В частині посилань позивача на затягування часу при наданні відповідей на його звернення, суд зазначає, що позивач не надав в матеріали справи звернення, на затягування розгляду яких посилається, відповідей на них, та не зазначив відповідних реквізитів цих звернень.
Разом з тим, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №520/3023/2020 за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Харківське СІЗО №27» про визнання протиправними дій щодо розгляду її звернень та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково.
Зі змісту вказаних рішень вбачається, що досліджені у них запити та звернення позивача стосувались посвідчення та видачі їй дублікату довіреності або оформлення нової довіреності.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позовні вимоги про зобов'язання ДУ «Харківське СІЗО №27» видати позивачу дублікат довіреності від 13 серпня 2018 року на ім'я ОСОБА_2 , оформити і посвідчити нову довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 з правом передоручення, не підлягають задоволенню як похідні.
Крім того, ухвалою Сумського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року, ОСОБА_1 звільнено з під варти, що також свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача 2 вчинити дії щодо посвідчення та видачі довіреності чи дубліката.
В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності держави Україна в особі Міністерства юстиції України щодо забезпечення прав позивача та фактичної виплати справедливої компенсації за рішенням Європейського Суду з прав людини, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.
Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.
Службовою запискою заступника Міністра - Уповноваженого у справах ЄСПЛ від 24 червня 2019 року №1678-5.2.2-19 повідомлено Департамент державної служби Міністерства юстиції України, що 06 червня 2019 року Європейським судом з прав людини ухвалено остаточне рішення у справі «Пришляк і Некрасова проти України», за яким держава Україна повинна сплатити ОСОБА_1 відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 900 євро.
Листом від 24 червня 2019 року №23567/5087-30-19/5.2.2, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надіслання заяви про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування коштів.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 липня 2019 року відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2019 року.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року, у якій просить перерахувати компенсацію у розмірі 900 євро на відповідний рахунок (реквізити додаються).
Згідно з платіжним дорученням від 25 липня 2019 року №220, Міністерством юстиції України перераховано на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 582,64 грн. (900 євро) на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2019 року.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30 липня 2019 року ВП №59484637 закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2019 року, у зв'язку із виконанням рішення суду у повному обсязі.
Таким чином, відповідач 1 вжив всі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством з метою належного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2019 року у справі «Пришляк і Некрасова проти України», а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню також не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);
Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622);
Державна установа «Харківське СІЗО №27» (61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99; ідентифікаційний код 08564587).
Суддя В.А. Кузьменко