ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
29 березня 2021 року справа №826/11173/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: Подвич Ж.М.;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-РАН» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТОП РАН»)
доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2018 року №1902615147 та №1912615147
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправним визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, у зв'язку із тим, господарські операції із контрагентами ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс» та ТОВ «Калабрія Плюс» є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредит.
Ухвалою від 23 липня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №826/11173/18 в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 13 листопада 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Відповідач у письмовому відзиві на адміністративний позов вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Васильченко І.П., справу передано на повторний автоматичний розподіл та розподілено судді Кузьменку В.А.
Ухвалою від 29 вересня 2020 року суддя Кузьменко В.А. прийняв справу до провадження та призначив судове засідання.
У судовому засіданні 29 березня 2021 року представник відповідача проти позову заперечив, представник позивача до суду не прибув.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13 квітня 2018 року №1902615147 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «ТОП РАН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 156 666,00 грн., у тому числі за основним платежем на 125 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 333,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13 квітня 2018 року №1912615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ «ТОП РАН» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 856 657,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 28 березня 2018 року №75/26-15-14-07-01-10/39050059 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОП РАН» по відносинам із ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт» (далі по тексту - акт перевірки).
У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень, липень-вересень та грудень 2016 року.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2016 рік та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин із контрагентами ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт», у зв'язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками. В акті перевірки зазначено, що здійснено документальне оформлення господарських операцій за відсутності її фактичного здійснення.
В основу висновків акта перевірки покладені такі обставини: при проведенні аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої інформації по контрагентам встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару/послуг; при подальшому дослідженні ланцюга постачання встановлено відсутність факту фактичного здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє джерело походження товарів/послуг; згідно з протоколом допиту керівників та засновників згаданих контрагентів підприємства створювались без мети здійснення підприємницької діяльності та є фіктивними; контрагенти позивача не подавали податкову звітність за 2016 рік, а тому встановити кількість працюючих на підприємстві неможливо, а інформація про складські приміщення та наявність основних фондів відсутня.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано погоджених звітів та інших матеріалів, що надавали б змогу ідентифікувати ким зазначені послуги надавались, в якому обсязі, в чому полягав їх зміст, наявність сертифікатів та дозволів, необхідних для надання певних видів послуг; позивач не надав документального підтвердження надання послуг. Перевіркою також встановлено, що акти виконаних робіт не містять прізвища особи, яка їх підписувала, та місця складання.
Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт»; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
На підтвердження факту здійснення господарських операцій із ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт» позивач надав суду світлокопії господарських договорів, актів надання послуг, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей, договорів.
Наявні у справі докази свідчать, що між ТОВ «ТОП РАН» (замовник) та ТОВ «Сієна Груп Логістик» (виконавець) укладено договір від 30 березня 2016 року №1-30/03/16, за яким виконавець зобов'язався надати послуги по організації спортивних заходів та проведенню рекламних заходів, виготовленню рекламної продукції, розробці рекламних матеріалів тощо в об'ємі та на умовах, передбачених договором. Зокрема виконавець зобов'язався створювати ідею та концепцію рекламних заходів, розробляти та погоджувати з замовником.
Згідно з актом надання послуг від 17 квітня 2016 року ТОВ «Сієна Груп Логістик» надало послуги з оренди, монтажу тенту, друку банерів та флаєрів, фото послуги, кейтеринг, оренди арки, оренди звукового обладнання, оренди подіуму, оренди палаток для містечка, оренди загородження на загальну суму 272 000,00 грн.
Між ТОВ «ТОП РАН» (орендар) та ТОВ «Калабрія Плюс» (орендодавець) укладено договір оренди майна від 18 серпня 2016 року №186, за яким орендар прийняв в строкове платне використання загородження (900 шт).
Сторони підписали акт надання послуг від 30 вересня 2016 року, згідно з яким орендар надав послуги з оренди загородження на суму 90 000,00 грн.
Між ТОВ «ТОП РАН» (замовник) та ТОВ «Дронт» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 12 грудня 2016 року №1-12/12/16, за яким виконавець зобов'язався надати рекламні послуги до, під час та після проведення заходу від умовною назвою «Kyiv Battle 2017». Для виконання договору виконавець зобов'язався зокрема надати послуги з розробки та монтажу відео, друк візуальних зображень на футболках учасників, виготовлення брендованих речей, макетування та розроблення рекламних засобів, моделювання та виготовлення кубків, розміщення зображення на рекламних матеріалах тощо.
Згідно з актом виконаних робіт від 22 грудня 2016 року ТОВ «Дронт» виконало роботи з розробки рекламної кампанії та брендінг заходу «Kyiv Battle 2017» на загальну суму 230 000,00 грн.
Документів по взаємовідносинам із ТОВ «Ойл Пром Альянс» у справі не міститься, однак згідно з актом перевірки між ТОВ «ТОП РАН» (замовник) та ТОВ «Ойл Пром Альянс» (виконавець) укладено договір від 01 липня 2016 року №1-01/07/16 про надання послуг по організації та проведенню рекламних заходів, виготовленню рекламної продукції, розробці рекламних макетів тощо.
Згідно з актами виконаних робіт від 31 липня 2016 року та від 10 вересня 2016 року ТОВ «Ойл Пром Альянс» виконало роботи з розміщення реклами в мережі Інтернет у липні 2016 року, друку банерів, афіш, флаєрів, розміщення зовнішньої реклами у серпні-вересні 2016 року на загальну суму 160 000,00 грн.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Разом із тим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про таке.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) здійснення господарських операцій із ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт».
Зокрема, у справі відсутні докази на підтвердження виконання вказаними контрагентами послуги по організації спортивних заходів та проведенню рекламних заходів, виготовленню рекламної продукції, розробці рекламних матеріалів тощо.
Позивач не надав доказів, які б підтвердили, що ці товариства вчиняли будь-які дії на виконання умов укладених договорів, у тому числі розробляли чи погоджувати матеріали із замовником.
Суд відхиляє надані позивачем копії договорів по відносинам із замовниками, зокрема ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Кока-Кола-Україна Лімітед», ПІІ «Макдональдз Юкрейн Лтд», ТОВ «Сінево Україна», ДП «Адідас-Україна» та інші щодо організації спортивних та рекламних заходів та фотознімків спортивних заходів, оскільки у справі відсутні докази, які б свідчили про виконання будь-яких робіт/послуг ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт» та дозволили б ідентифікувати їх участь при виконанні зобов'язань ТОВ «ТОП РАН» перед основними замовниками.
Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» і ТОВ «Дронт» та пов'язаність придбаних робіт/послуг із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування витрат у межах спірних правовідносин.
Суд враховує, що доводи акта перевірки стосовно фіктивності контрагентів на момент проведення перевірки не підтверджувався достатніми доказами, зокрема відповідним вироком суду, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов'язаності придбаних робіт і послуг із господарською діяльністю.
Так само суд не приймає до уваги посилання відповідача на вироки судів, яким визнано винними засновків та керівників ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт», оскільки вони не були покладені в основу акта перевірки та при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств є правомірним.
Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт», суд керується такими мотивами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Суматра Транс» та ТОВ «ТД «Металбудпостач» у зв'язку із придбанням товару.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Як зазначено вище, позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ «Сієна Груп Логістик», ТОВ «Ойл Пром Альянс», ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Дронт» і подальшого використання у власній господарській діяльності, що виключає правомірність формування податкового кредиту по вказаним операціям.
Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2018 року №1902615147 та №1912615147 нормативно і документально не підтверджуються.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ТОП РАН» задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОП РАН» повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП РАН» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 39050059);
Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267).
Дата складення повного рішення суду - 12 квітня 2021 року.
Суддя В.А. Кузьменко