ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 квітня 2021 року м. Київ № 320/4949/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, на підставі грошового атестату №71 та довідки від 24.04.2014 №148 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, починаючи з 01.01.2016.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.01.2016 ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, у розмірі 86% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром на підставі грошового атестату №71 та довідки від 24.04.2014 №148 з урахуванням доплати за науковий ступінь доктор наук - 10%, надбавки за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 20%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 50% та премії -117,9%, а також здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ГУ ПФУ у Київській області не здійснено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до грошового атестату атестату №71 та довідки від 24.04.2014 №148 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням.
Відповідач у визначений судом строк надано відзив на позовну заяву.
З метою повного всебічного та об'єктивного вирішення справи ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020р. було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надати суду належним чином засвідчені копії наступних документів: - належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача; - довідку про розмір грошового забезпечення, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії позивачу на даний час.
На виконання вказаної ухвали суду 14 серпня 2020 року відповідачем через канцелярію суду супровідним листом подано витребувану судом копію пенсійної справи позивача.
Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.
Згідно наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області довідки про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 (пенсійна справа 2603023375) після звільнення зі служби отримував пенсію у розмірі 86 відсотків від суми грошового забезпечення посади з урахуванням доплати за науковий ступінь доктор наук - 10%, надбавки за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 20%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 50% та премії -117,9%.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2011, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Нормативно-правовим актом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно зі ст. 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер буде подано додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Як підтверджується матеріалами справи, згідно атестату №71 та довідки від 24.04.2014 №148 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, додаткові види грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 31.03.2014 становили: доплата за науковий ступінь доктор наук - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 20%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 50%, премія -117,9%. З всіх здійснених на користь Позивача виплат, що включені до довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стосовно зменшення основного розміру пенсії з 86% до 70%, Верховним Судом розглянуто зразкову справу №240/5401/18 за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату призначеної пенсії в основному розмірі 83% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням проведених виплат.
Постановою Верховного Суду від 04.02.2019 зразкова справа №240/5401/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язано здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 справа №240/5401/18 вказане рішення Верховного Суду в зразковій справі №240/5401/18 залишено без змін.
За змістом постанови Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Як установлено судом, позивачу призначено пенсію за вислугу років виходячи з 86% грошового забезпечення, але відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", розмір основного розміру пенсії було зменшено до 70%.
Отже, з огляду на встановлені обставини та предмет спору, адміністративна справа №320/4949/20 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №240/5401/18.
Вирішуючи зразкову справу №240/5401/18 Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 зазначив: стаття 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом; у "Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
За таких обставин Верховний Суд підсумував, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії під час здійснення її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині перерахунку пенсію без обмежень максимального розміру пенсії суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції ч. 5 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262), якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2016 (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII), було доповнено ч. 5 ст. 43 Закону № 2262 наступним положенням: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.".
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
У подальшому до ст. 43 Закону №2262 вносилися зміни і доповнення, з урахуванням яких частина 5 вважається частиною 7.
Отже, як вбачається у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740 грн. відповідно до Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно із законами України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про державний бюджет України на 2018 рік" і від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії з 01.01.2018 склав 13730 грн.
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Отже, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у квітні 2014 року, а не з 01.01.2016.
Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2016 та 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачали положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17 та від 03.10.2018 у справі № 753/1216917.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.
Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заява № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
У справі "Кечко проти України" (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, на підставі грошового атестату №71 та довідки від 24.04.2014 №148 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, починаючи з 01.01.2016.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.01.2016 ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, у розмірі 86% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром на підставі грошового атестату №71 та довідки від 24.04.2014 №148 з урахуванням доплати за науковий ступінь доктор наук - 10%, надбавки за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 20%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 50% та премії -117,9%, а також здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук