ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 квітня 2021 року м. Київ № 640/24967/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 )
до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016)
третя особа ПАТ « Банк Михайлівський» (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 38619024)
про стягнення коштів ,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа ПАТ « Банк Михайлівський», в якому просять суд, враховуючи клопотання про усунення недоліків:
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 заподіяні збитки на загальну суму 50025,17 грн, з яких: пеня становить 21 361,64 грн, 3% річних 5 165,93 грн, інфляційні збитки 23497,60 грн
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки на загальну суму 141738,00 грн грн, з яких: пеня становить 60 524,66 грн, 3% річних 14 636,80 грн, інфляційні збитки 66 576,54 грн
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом двадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно здійснено виплату гарантованої суми за вкладами несвоєчасно, у зв'язку з чим вважає, що він має право на отримання збитків, в тому числі пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував щодо задоволення позовних вимог. Посилаючись на те що, ФГВФО є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, ФГВФО виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, представник ФГВФО зазначив, що згідно пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Рекомендоване повідомлення про вручення представнику третій особі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року повернулось на адресу суду з відміткою «вручено», однак останній не скористався правом на подання пояснень щодо позовної заяви.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
23 травня 2016 року Рішенням Національного банку України № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П.
13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнко Ю.П. з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
Рішенням № 1702 від 01 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", на Волкова О.Ю. з 5 вересня 2016 року
Рішенням від 24 січня 2017 року №265 виконавча дирекція Фонду делегувала окремі повноваження ліквідатора Волкову О.Ю. з 25 січня 2017 року та призначила Уповноваженою особою Гриценка В.В. з 25 січня 2017 року, делегувавши йому також окремі повноваження ліквідатора.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 лютого 2018 року №383 змінено уповноважену особу ФГВФО ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» провідного юрисконсульта відділу розслідування протиправних діянь департаменту розслідування протиправних діянь Смолія Б.В., якому з 09 лютого 2018 року делеговані повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 червня 2018 року №1758 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора», продовжено процедуру ліквідації до 12 липня 2020 року включно та продовжені повноваження ліквідаторів:
1) Волкова О.Ю. - повноваження, визначені статтями 37, 38, 47 - 52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надані рішенням від 24 січня 2017 року №265);
2) Смолія Б.В. з 09 лютого 2018 року делеговані повноваження, визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надані рішенням від 08 лютого 2018 року №383).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11 лютого 2020 року №311 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», яким з 12 лютого 2020 року призначено відповідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука В.В.
Також, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 травня 2020 року №1014 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» на один рік з 13 липня 2020 року до 12 липня 2021 року.
Вказаним рішенням також продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука В.В. до 12 липня 2021 року включно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року у справі №826/7953/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо не включення позивачів до Переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на суму 60000 грн. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на суму 170000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання вищезазначених рішень уповноваженою особою було включено додаткову інформацію щодо позивачів до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Позивачам було відшкодовано грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за їх вкладами, які за звітами банків-агентів отримано в загальній сумі 230 000,00 грн.
Позивачі, вважаючи, що у зв'язку із затримкою виплати коштів на відшкодування за вкладом відповідач повинен виплатити їм заподіяні збитки, а саме: на користь ОСОБА_2 заподіяні збитки на загальну суму 50 025,17 грн, з яких: пеня становить 21 361,64 грн, 3% річних 5 165,93 грн, інфляційні збитки 23 497,60 грн та на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки на загальну суму 141 738,00 грн грн, з яких: пеня становить 60 524,66 грн, 3% річних 14 636,80 грн, інфляційні збитки 66 576,54 грн, звернулися до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд є юридичною особою публічного права. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном. Фонд є економічно самостійною установою.
Шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення) (частина третя статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті (частина друга статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
У відповідності до положень частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється в тому числі нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Як встановлено в ході судового розгляду, гарантовану суму відшкодування позивачі отримали в загальній сумі 230 000,00 грн.
Позивачі, звертаючись до суду з позовом зазначав, що 3% річних та інфляційна складова боргу є збитками, які спричинені позивачу внаслідок дій працівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.
Зазначений правовий висновок міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2829цс16, яка є обов'язковою для застосування судом.
Крім того, у позивачів та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні договірні відносини, оскільки свої обов'язки останній здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» який є спеціальним нормативним актом. Певні строки виплати суми відшкодування коштів за вкладами даним Законом не встановлені.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має фінансових зобов'язань перед позивачем, а нараховані на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні не можуть бути стягнуті з відповідача як шкода, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивачів.
Крім того, суд зазначає, що позивачі не зверталися до відповідача із відповідною заявою про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 заподіяні збитки на загальну суму 50 025,17 грн, з яких: пеня становить 21 361,64 грн, 3% річних 5 165,93 грн, інфляційні збитки 23 497,60 грн та на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки на загальну суму 141 738,00 грн грн, з яких: пеня становить 60 524,66 грн, 3% річних 14 636,80 грн, інфляційні збитки 66 576,54 грн та, як наслідок, відповідач не відмовляв йому у здійсненні таких виплат.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволені позовних вимог.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук