ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2021 року №640/7544/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави, до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 (далі - позивач) до Київської міської ради (також далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", (далі - третя особа, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва"), в якій просить:
1) визнати незаконною бездіяльність Київської міської ради з питань не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва;
2) зобов'язати Київську міську раду вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації об'єкта благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва.
Ухвалою суду від 07 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху.
24 травня 2019 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яку прийнято судом.
Ухвалою суду від 29 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/7544/19 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською міською радою протиправно не затверджено плани інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки повноваження щодо затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме дитячих майданчиків делеговані районним в місті Києві державним адміністраціям Рішенням Київської міської ради від 20 грудня 2018 року №501/6552.
Третя особа, будучи належним чином повідомлена про судовий розгляд справи, письмових пояснень до суду не подавала.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Київською місцевою прокуратурою №3 опрацьовано інформацію щодо стану законності з питань дотримання законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, за результатами вивчення якої виявлено порушення вимог законодавства щодо проведення паспортизації та інвентаризації дитячих майданчиків міста, які негативно впливають на організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель та інженерних споруд та створюють потенційну загрозу життю дітей у разі їх неусунення.
Згідно з розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №132 від 18 березня 2016 року, за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" на праві господарського відання закріплено 26 дитячих майданчиків, а саме:
- №211 - вулиця Бальзака, 55 (ігровий майданчик);
- №212 - вулиця Закревського, 5-7 (ігровий майданчик);
- №213 - вулиця Шолом-Алейхема, 9 (ігровий майданчик);
- №214 - вулиця Бальзака, 65-А (ігровий майданчик);
- №215 - проспект Маяковського, 14/13 (ігровий майданчик);
- №216 - вулиця Мілютенка, 11-А (ігровий майданчик);
- №217 - вулиця Братисласька, 34 (ігровий майданчик);
- №218 - вулиця Волкова, 2, 4, 6/55 (ігровий майданчик);
- №219 - вулиця Лаврухіна, 15/46 (ігровий майданчик);
- №220 - вулиця Лисківська, 15/46 (ігровий майданчик);
- №221 - проспект Лісовий, 43 (ігровий майданчик);
- №222 - проспект Маяковського, 4 (ігровий майданчик);
- №223 - проспект Маяковського, 95-Б (ігровий майданчик);
- №224 - вулиця Висоцького, 8-А (спортивний майданчик);
- №225 - вулиця Радунська, 3 (спортивний майданчик);
- №226 - проспект Маяковського, 72-Б (спортивний майданчик);
- №227 - проспект Маяковського, 21-Б (спортивний майданчик);
- №228 - вулиця Бальзака, 58 (спортивний майданчик);
- №229 - вулиця Кіото, 5-9 (спортивний майданчик);
- №230 - вулиця Закревського, 69 (ігровий майданчик);
- №231 - вулиця Драйзера, 26 (ігровий майданчик);
- №232 - проспект Маяковського, 23 (ігровий майданчик);
- №233 - вулиця Бальзака, 50 (ігровий майданчик);
- №234 - вулиця Братиславська, 7, 7-А ((ігровий майданчик);
- №235 - вулиця Жукова, 37, 39 (ігровий майданчик);
- №236 - вулиця Милославська, 21-А (ігровий майданчик);
- №237 - вулиця Драйзера, 20 (ігровий майданчик);
- №238 - вулиця бальзака, 44 (ігровий майданчик);
- №239 - проспект Лісовий, 25-А (ігровий майданчик);
- №240 - вулиця Бальзака, 54-А (спортивний майданчик);
- №241 - вулиця Драйзера, 26 (ігровий майданчик);
- №242 - проспект Маяковського, 25 (ігровий майданчик);
- №243 - вулиця Радунська, 44 (ігровий майданчик).
З листа КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" від 21 та 26 грудня 2018 року вбачається, що з моменту створення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" плани проведення інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою - дитячих майданчиків на підприємстві - не розроблялись і не затверджувалися.
З додатку до розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 березня 2016 року №132 вбачається, що вищенаведені ігрові та спортивні майданчики на праві господарського відання закріплені за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва".
З вищевикладеного слідує, що паспорти об'єктів благоустрою, а саме дитячих майданчиків, які перебувають на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" та розташовані на території Деснянського району міста Києва не складалися, інвентаризація не проводилася.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
За приписами статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01.01.2019. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону №1697-VII, у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.
За приписами пункту 1 частини першої статті 13 Закону №1697-VІІ, керівник місцевої прокуратури представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.
За змістом частини третьої статті 13 Закону №1697-VІІ, у разі відсутності керівника місцевої прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника місцевої прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника місцевої прокуратури.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 23 Закону №1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
В силу вимог частин 1, 3, 4 статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
За загальним правилом, повноваження щодо здійснення представництва місцевої прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно (частина третя статті 13 Закону №1697-VII).
Як вбачається з адміністративного позову, останній підписано заступником керівника Київської місцевої прокуратури №3 - А.Одуденко.
Системний аналіз наведених норм Закону №1697-VII та КАС України дає підстави для висновку, що у разі відсутності прокурора Київської місцевої прокуратури №3 на дату підписання і подання позовної заяви до суду, заступник прокурора Київської місцевої прокуратури №3 може бути уповноваженим підписувати позовну заяву від імені Київської місцевої прокуратури №3.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Так, Київською місцевою прокуратурою №3 встановлено, що всупереч вимог законодавства Київською міською радою не проведено планової технічної інвентаризації та паспортизації об'єкту благоустрою населеного пункту, а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташовані на території Деснянського району міста Києва.
Статтею 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Отже, оскільки відповідачем є відповідна міська рада, самоврядний контроль у даному випадку виключається.
Тому, звертаючись до Київської міської ради з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, заступник прокурора має статус позивача з огляду на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", засади внутрішньої і зовнішньої політики визначають принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України. Внутрішня політика ґрунтується на таких принципах, зокрема, верховенства права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, поваги до гідності кожної особи, забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав.
Відповідно до частини другої статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес".
З урахуванням викладеного, заступник прокурора звертається до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог статей 46, 52 Конституції України та, прийнятих на її основі, інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей.
Крім того, зважаючи на цільове призначення таких об'єктів, невиконання суб'єктами благоустрою своїх обов'язків у цій сфері унеможливлює ведення необхідної документації з приводу обстеження та перевірки технічного стану конструктивних елементів дитячих майданчиків, їх огляд, ремонт, демонтаж. Вказане призводить до безконтрольності за технічним станом елементів дитячих конструкцій та несе загрозу здоров'ю дітей, може завдати тяжких наслідків, тобто порушує права користувачів цих об'єктів на безпечні умови для життя і розвитку.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06 вересня 2005 року №2807-IV (далі - Закон №2807-IV), благоустрій населених пунктів передбачає:
1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів;
2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;
3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 13 вказаного Закону, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 21 Закону №2807-IV, елементами (частинами) об'єктів благоустрою є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків.
Відповідно до пункту "а" частини сьомої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради. Відповідно до пункту 44 частини першої цієї статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону №2807-IV, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Благоустроєм населених пунктів, відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 Закону №2807-IV, є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Під заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, слід розуміти роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону №2807-IV, об'єктами благоустрою населених пунктів, серед іншого, є території загального користування та прибудинкові території.
Пунктом 5 частини другої статті 18 Закону №2807-IV передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
На виконання наведених вище положень статті 18 Закону №2807-IV, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 29 жовтня 2012 року №550 затвердило Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населених пунктів (далі - Інструкція №550).
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції №550, під паспортизацією об'єктів благоустрою слід розуміти складання технічних паспортів об'єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; під технічною інвентаризацією об'єктів благоустрою - сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об'єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об'єкті благоустрою.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №550, технічна інвентаризація та паспортизація об'єктів благоустрою проводяться власником, балансоутримувачем або виконавцем на підставі договору із замовником або самостійно.
Пунктом 1.5 Інструкції №550 передбачено, що технічна інвентаризація об'єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою. Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
З урахуванням викладеного, організацію благоустрою території міста Києва повинна забезпечувати Київська міська рада, до компетенції якої віднесено, зокрема, затвердження правил і заходів благоустрою населеного пункту.
Для підтримання об'єктів благоустрою у належному стані Закон №2807-IV зобов'язує, зокрема, підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів проводити їх планову інвентаризацію. Однією з необхідних умов для належного виконання цього обов'язку є наявність затвердженого плану проведення таких заходів з благоустрою населеного пункту.
За змістом наведених вище положень Закону №2807-IV та прийнятої на його виконання Інструкції №550, затвердження планів інвентаризації об'єктів благоустрою на території міста Києва є компетенцією міської ради.
Однак, Київською міською радою у порушення вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" плани інвентаризації не затверджено, як наслідок паспорт та інвентаризаційні документи на дитячі ігрові майданчики, наведені вище, які знаходяться у Деснянському районі міста Києва відсутні.
Отже, в порушення наведених вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Київською міською радою не було забезпечено виконання вимог законодавства в частині затвердження планів інвентаризації об'єкту благоустрою населеного пункту.
З наведеного вище вбачається бездіяльність Київської міської ради, так як за відсутності затверджених планів інвентаризації об'єктів благоустрою (їх частин), не проведено планову інвентаризацію та паспортизацію відповідно до вимог статті 18 Закону №2807-IV, закріплених об'єктів благоустрою, а саме дитячих ігрових майданчиків, розташованих у Деснянському районі міста Києва.
Відсутність затверджених планів щодо інвентаризації об'єктів благоустрою (дитячих майданчиків) свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка своєю чергою слугує підставою для невжиття у сфері благоустрою заходів щодо належного їх утримання.
Таким чином, Київська міська рада, будучи суб'єктом, який здійснює управління об'єктами благоустрою населеного пункту, не виконала покладені законодавством повноваження, не вжила заходів щодо затвердження планів інвентаризації об'єктів благоустрою населеного пункту, а саме дитячих ігрових майданчиків, розташованих в Деснянському районі міста Києва, допускаючи протиправну бездіяльність.
При цьому, посилання відповідача на рішення Київської міської ради від 20 грудня 2018 року №501/6552, яким здійснення інвентаризації дитячих майданчиків доручено районним у місті Києві державним адміністраціям, суд вважає неналежним доказом відсутності протиправної бездіяльності, оскільки вказаним рішенням не були затверджені відповідні плани технічної інвентаризації об'єктів благоустрою - дитячих майданчиків.
Враховуючи викладене, бездіяльність відповідача щодо не розроблення та не затвердження відповідних планів інвентаризації призводить до порушення обов'язків проводити інвентаризацію та паспортизацію об'єктів благоустрою, зокрема, дитячих майданчиків, розташованих у Деснянському районі міста Києва, а також порушує передбачені положення статей 3, 27 Конституції України, частини другої статті 6 Закону України "Про охорону дитинства", статті 31 Конвенції ООН про права дитини, права дітей села на життя, охорону здоров'я, безпечні умови життя і здорового розвитку, отримання можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку ,у зв'язку з чим необхідним є зобов'язання відповідача вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва.
Разом з тим, чинним законодавством передбачено затвердження планів технічної інвентаризації об'єктів благоустрою, при цьому, планів паспортизації не передбачено, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави, до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії є таким, що підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи позивач, як суб'єкт владних повноважень, не поніс судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави (місцезнаходження: 02224, м. Київ, вул. Каштанова, 9; код ЄДРПОУ 02910019) до Київської міської ради (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва (місцезнаходження: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; код ЄДРПОУ 39605452) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо незатвердження планів інвентаризації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва.
3. Зобов'язати Київську міську раду вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації об'єкта благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які перебувають на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", розташованих на території Деснянського району міста Києва.
4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко