Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
12 квітня 2021 р. справа № 520/3586/21
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області та Київського управління Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №0026585706 від 19.03.2019 року та вимогу ГУ ДПС у Харківській області №Ф-113907-57 від 22.01.2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області та Київського управління Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, залишено без руху та запропоновано позивачу з метою усунення недоліків позовної заяви:
- визначити належного відповідача у справі із зазначенням відповідного ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
- надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку щодо оскарження рішення №0026585706 від 19.03.2019 року;
- надати до суду підтвердження коли саме позивач отримала вимогу ГУ ДПС у Харківській області №Ф-113907-57 від 22.01.2021 року та пояснення щодо оскарження вказаної вимоги до Державної податкової служби України.
Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року була направлена позивачу засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у адміністративному позові, та згідно повідомлення про вручення поштового відправлення уповноважена особа позивача 26.03.2021 року отримала вказану ухвалу суду.
06.04.2021 року позивачем, на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року надано до суду уточнену позовну заяву, в якій визначено належного відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495). Також позивачем надано клопотання про поновлення строків, в якій зазначено, що вимога ГУ ДПС у Харківській області від 22.01.2021 №Ф-113907-57 року отримана позивачем 24.02.2021 року. Відносно поновлення строку звернення до суду за оскарженням рішення від 19.03.2019 №0026585706 позивач зазначила, що позивач вбачає невідповідність дій відповідача як суб'єкта владних повноважень вимогам ст.2 КАС України, порушення майнових та немайнових прав позивача, як громадянина та платника податків. З огляду на положення ч.1 ст. 55 Конституції України, позивач просила суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою в частині оскарження рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №0026585706 від 19.03.2019 року.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 зазначеного Закону, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).
Таким чином, платник податків має право оскаржити вимогу про сплату недоїмки в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження вимоги в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI.
Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
При цьому, порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
З огляду на викладене, положення абзацу 5 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику єдиного внеску.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, від 19 березня 2020 року у справі № 140/1757/19, від 22 січня 2021 року у справі №440/4064/19, від 11 лютого 2021 року у справі №580/3380/19.
Окремо суд зазначає, що пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при оскарженні рішення, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18, від 08.08.2019 року у справі №480/106/19.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 05 березня 2021 року, тобто порушено десятиденний строк звернення передбачений чинним законодавством України.
При цьому, з додатків до адміністративного позову, встановлено, що позивач дізнався про винесення відповідачем рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №0026585706 від 19.03.2019 року з листа Головного управління ДПС у Харківській області №3053/ФОП/20-40-57-06-20 від 22.10.2019 року. Також судом встановлено, що скаргу позивача на вказане рішення буди залишено без розгляду згідно з рішенням Державної податкової служби України №2366/6/99-00-08-06-01-06 від 20.01.2020 року. Також, з програми Діловодство спеціалізованого суду вбачається, що позивач зверталась до Харківського окружного адміністративного суду 31.12.2020 року з адміністративним позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №0026585706 від 19.03.2019 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року вказаний адміністративний позов залишено без руху через пропущення позивачем строку звернення до суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року по справі №520/19415/2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Київського управління Головного управління ДПС у Харківській області, за участі третьої особи: Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення було повернуто позивачу. Тобто, 31.12.2020 року позивачу було достеменно відомо про винесення відносно неї рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №0026585706 від 19.03.2019 року.
Суд критично відносить до посилань позивача на невідповідність дій відповідача як суб'єкта владних повноважень вимогам ст.2 КАС України, порушення майнових та немайнових прав позивача, як громадянина та платника податків, як на єдину підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позивачем не доведено наявності об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №0026585706 від 19.03.2019 року в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, що свідчить про байдужість до своїх прав або небажання дізнатися.
Таким чином, наведені у заяві про поновлення строків на звернення з позовом підстави пропуску строку суд визнає неповажними, оскільки позивачем не доведено, що вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову. Наведені факти не свідчать про поважність пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Підстави, вказані позивачем у заяві, визнаються судом неповажними.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином позовна заява в частині позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №0026585706 від 19.03.2019 року підлягає поверненню.
Згідно з положеннями ч.5, 6, 8 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5, 123, 169, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги в частині позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №0026585706 від 19.03.2019 року - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.