Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 квітня 2021 р. № 520/3293/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 року, а також здійснити виплату ОСОБА_1 усієї суми пенсійної заборгованості за період з 01.02.2020 року по січень року включно однією сумою.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно зупинено нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020 року.
Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
Позивач є пенсіонером за віком, що не заперечується відповідачем у справі.
З 01.08.2014 по 30.06.2018 ОСОБА_1 перебував на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Згідно списку осіб, які не перебувають за фактичним місцем реєстрації більше 60 днів, наданого департаментом інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 було призупинено.
Згідно заяви ОСОБА_1 від 05.09.2018 виплату пенсії з 01.07.2018 було поновлено.
Після надходження з управління праці та соціального захисту населення списку осіб № 10-18/84 від 10.01.2020, яким дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб №6323-8976 від 01.11.2017 було скасовано, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.02.2020.
Листом від 19.10.2020 №2000-0220/8/79998 відповідач повідомив позивача, що згідно інформації відділу з питань виплати № 13 управління з питань виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, заборгованість по виплати пенсії позивачу за період з 01.01.2014 по теперішній час складає 16117,43 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо невиплати пенсії, позивач звернулася до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон України №1706-VII), який набрав чинності з 22.11.2014, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (частини перша статті 4 Закону України №1706-VII).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон України №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення частини другої статті 5 Закону України №1058-IV передбачає, що виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (частина друга статті 46 Закону України №1058-IV).
Приписами статті 47 Закону України №1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, статтею 49 Закону України №1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Приписами частини першої статті 49 Закону України №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини другої цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Проте, як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.10.2020 виплату пенсії позивачу призупинено з 01.02.2020.
Проте, суд звертає увагу на те, що Законом України №1058-IV не передбачено припинення або призупинення виплати пенсії на підставі даних, отриманих з державних органів, щодо тривалої відсутності за місцем проживання пенсіонера.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у зразковій справі №805/402/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до частини першої статті 49 Закону України №1058-ІV, з 01.02.2020 припинив виплату пенсії позивачу за відсутності визначених законом підстав, визначених статтею 49 Закону України №1058-IV. Доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано.
В адміністративному позові позивач просив зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу усіє суми пенсійної заборгованості з 01.02.2020 по січень року включно однією сумою.
Разом з тим, згідно інформації відділу з питань виплати № 13 управління з питань виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, заборгованість по виплаті пенсії позивачу за період з 01.01.2014 по теперішній час складає 16117,43 грн., з урахуванням чого, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії, сплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно вимоги позивача допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 було відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі по суті позовних вимог, з огляду на що розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 року, а також здійснити виплату ОСОБА_1 усієї суми пенсійної заборгованості з 01.02.2020 року однією сумою.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду у частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) на користь держави за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко