Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 квітня 2021 року № 520/3163/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення в 2021 році, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення в 2021 році, тобто за 2018- 2020 року, починаючи з 11.01.2021 року;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості у межах суми стягнення за один місяць;
- у випадку задоволення позову, встановити судовий контроль за виконанням постановленого судового рішення, зобов'язавши суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про його виконання, а також вийти за межі заявлених позовних вимог та захистити порушені відповідачем права, свободи та інтереси позивача у інший законний спосіб у випадку, якщо Харківський окружний адміністративний суд прийде до висновку, що це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що пенсія за віком призначається з дня подачі заяви про призначення, позивач реалізувала своє право на пенсію шляхом подання відповідної заяви. Позивач повідомила суд про те, що вона звернулась із відповідною заявою до відповідача, в якій просила надати роз'яснення, щодо розрахунку призначеної пенсії, підтвердити врахування показника заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 р.р.) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просила обчислювати заробітну плату із застосуванням показника за 2017-2019 р.р. та провести доплату з дня призначення пенсії за віком.
Відповідач листом №2000-0219-8/21529 від 11.02.2021 року відмовив у її задоволенні, вважаючи, що пенсія позивачу обчислена з додержанням вимог чинного законодавства. При цьому відповідач у своєму листі підтвердив алгоритм розрахунку і зазначив, що пенсія позивачу розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні 3 роки за 2014, 2015, 2016, на рівні 3764,40 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 04.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження. Копія ухвали направлена сторонам по справі.
Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти вимог заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача, оскільки, згідно особистої заяви позивача від 11.01.2021 р. пенсія за віком призначені матеріалами пенсійної справи за вислугу років, заробітна плата розрахована за період з 24.10.2000 р. по 31.08.2013 р. і складає 5607,24 грн.
Розрахунок пенсії за віком проведено згідно чинного законодавства.
Просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Позивачем надана відповідь на відзив, в якій позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов - не погодився, посилаючись на те, що при обчисленні розміру пенсії за віком, яка передбачені іншим законом, відповідач мав застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії в 2021 році, тобто за 2018-2020 роки. Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№ 21 -6331 а 15), а саме: у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІУ, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17 (провадження № К/9901/43912/18) та від 18.01.2019 у справі №577/5237/16-а.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. Як встановлено за матеріалами справи, ОСОБА_1 має загальний страховий стаж 36 років 5 місяців, із них 26 років 9 місяців страховий стаж до 01.01.2004 року та 9 років 8 місяців після 01.01.2004 року.
В 2013 році, згідно заяви позивача про призначення пенсії за вислугою років, ОСОБА_1 , як працівнику освіти, відповідачем була призначена пенсія за вислугою років відповідно до п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.1991 №1788-ХІІ.
Як встановлено за матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась із заявою 11.01.2021 року до Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення їй пенсії за віком на підставі іншого Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закону №1058).
Пенсійним органом було здійснено переведення позивача на інший вид пенсії за матеріалами пенсійної справи.
Тобто, з 11.01.2021 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком згідно з положеннями Закону №1058.
Між тим, як встановлено в ході розгляду справи, пенсія за віком позивачу була обчислена на тому ж рівні, що і пенсія за вислугою років, загальний її розмір склав 2148,13 грн., оскільки під час перерахунку пенсії, у своєму розрахунку - відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії за вислугу років.
Із вказаним розрахунком позивач не погодилась та письмово, з посиланням на чинне законодавство, звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із проханням застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії в 2021 році.
Листом №2000-0219-8/21529 від 1 1.02.2021 року, відповідач відмовив у її задоволенні, вважаючи, що пенсія обчислена з додержанням вимог чинного законодавства. При цьому відповідач у своєму листі підтвердив алгоритм розрахунку, з яким не погоджується позивач, і зазначив, що пенсія позивачу розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні 3 роки за 2014, 2015, 2016, на рівні 3764,40 грн. Заробітна плата для обчислення пенсії позивачу обрахована відповідачем за показником середньої заробітної плати в загальному розмірі 5607,24 грн. (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1.14695, де: 3,764,40 грн. - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; 1,17 - коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачені страхові внески, з 01.03.2019 р.; 1.11-коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, з 01.05.2020 року;1,14659-індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати). Також відповідачем повідомлено, що у разі незгоди із розрахунком пенсії, позивач має право на оскарження відповідно до законодавства.
Вказані дії суб'єкта владних повноважень позивач вважає безпідставними, необґрунтованими, протиправними і такими, що призвели до порушення прав позивача на вільне володіння своїм майном у вигляді належного розміру пенсії .
Не погоджуючись з діями та відмовою у відповідача у призначені їй пенсії, виходячи з обчислення заробітної плати із застосуванням показника за 2017-2019 р.р., позивач вважає, що під час розрахунку для позивача пенсії за віком взяв інший, нижчій показник загальної середньої заробітної плати за 2014,2015, 2016 роки, що призвело до порушення прав позивача на отримання належного розміру пенсії за віком, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею другою Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено наступні види державних пенсій: трудові пенсії; за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями частини 1 статті 10 Закону №1058-1V передбачено, що особі, яка мас одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як встановлено під час розгляду справи, позивачу з 09.09.2013 р. була призначена пенсія за вислугу років згідно розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком від 11.01.2021 р. позивачу призначена пенсія за віком.
Згідно статті 45 Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та іні документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсії справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Заробітна плата для обчислення пенсії за вислугу років була розрахована згідно сі 40 Закону за період з 24.10.2000 р. по 31.08.2013 р. і станом на січень 2021 року скла; 5607,24 грн.(3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 х 1,14695, де: 3764,40 грн. - середня заробітна п. (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014,2 та 2016 роки; 1,17 - коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доход Україні, з якої сплачено страхові внески, з 01.03.2019 р.; 1,11 - коефіцієнт збільшення показі середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з 01.05.2021 1,14695 - індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати).
Згідно особистої заяви позивача від 11.01.2021 р. пенсія за віком призначені матеріалами пенсійної справи за вислугу років, заробітна плата розрахована за період з 24.10.2000 р. по 31.08.2013 р. та складає 5607,24 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" від 20.02.2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 2 цієї постанови встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій з 01.03.2019р., згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України „Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 01.04.2020 року №251 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 2 цієї постанови встановлено, що у 2020 році перерахунок пенсій з 01.05.2020р., згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Суд зазначає, що розмір підвищення з 1 березня 2019 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 124 та з 01.05.2020 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 251 визначається органами Пенсійного фонду в автоматизованому режимі окремо, в залежності від тривалості страхового стажу та індивідуального коефіцієнту заробітної плати з якого провадиться обчислення пенсії. Такі перерахунки проведено за матеріалами пенсійної справи.
Судом встановлено, що згідно особистої заяви позивача від 11.01.2021 р. пенсія за віком призначені матеріалами пенсійної справи за вислугу років, заробітна плата розрахована за період з 24.10.2000 р. по 31.08.2013 р. і складає 5607,24 грн. (середній показник за 2014, 2015, 2016 роки - 3764,40 х 1,17 х 1,11)
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІУ).
Згідно загальнодоступних даних офіційного сайту Пенсійного фонду України, що розміщуються на веб-сторінці показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії за 2018 рік склав 7810 гривень 88 копійок, за 2019 рік склав 9205 гривень 19 копійок, за 2020 рік склав 10 340 гривень 35 копійок. Таким чином, відповідачем повинен був взятий показник заробітної плати для обчислення мені пенсії за віком в розмірі 9118,81 грн. Вказане випливає із розрахунку (7810,88+9205,19+10340,35) :3 = 9118,81 грн.
Щодо правомірності відмови управління врахувати, при розрахунку розміру пенсії позивача, положення ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого повинна враховуватись середня заробітна плата по Україні за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсі, тобто 2017-2019 роки, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведені вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч.2 ст.40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 21 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, якім на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 52 вказаного Закону визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року, було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
В подальшому, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 1788-ХІІ та пункт «е» статті 55 викладено в наступній редакції: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за
вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Маючи загальний страховий стаж 36 років 5 місяців, позивач відпрацювала встановлений законодавством необхідний термін, досягла пенсійного віку.
Судовим розглядом встановлено, що під час призначення позивачу пенсії за віком, у своєму розрахунку - відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії за вислугу років.
Отже, суд приходить до висновку, що при обчисленні розміру пенсії за віком, яка передбачені іншим законом, відповідач мав застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії в 2021 році, тобто за 2018-2020 роки.
Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№ 21 -6331 а 15), в якій зазначалось, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІУ, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17 (провадження № К/9901/43912/18) та від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а (провадження №К/9901 /21869/18).
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення в 2021 році, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправними та такими, що порушують право позивача щодо соціального захисту на отримання пенсії в повному розмірі.
У той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у застосуванні під час обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення в 2021 році, та враховуючи приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.01.2021 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням внесених змін), з урахуванням висновків суду у даній справі.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 , згідно зробленого перерахунку та здійснити виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення в 2021 році, тобто за 2018- 2020 року, починаючи з 11.01.2021 року, суд вказує, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, а отже, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно вимог заявленого позову звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості у межах суми стягнення за один місяць та встановлення судового контролю за виконанням постановленого судового рішення, зобов'язавши суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про його виконання, судом зазначається наступне.
Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, отже вимога щодо звернення рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в частині виплати заборгованості, на погляд суду, є передчасною, оскільки зазначеним рішенням вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача не вирішувалось.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дати набрання законної сили рішення суду суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що у даному випадку у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем у справі не буде виконано рішення суду, у зв'язку з чим на даний час відсутні підстави для задоволення вказаного вище клопотання позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст 77, 78, 139, 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м.Харків, 61022, ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення в 2021 році, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) про перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення в 2021 році, тобто за 2018- 2020 року, починаючи з 11.01.2021 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 12 квітня 2021 року.
Суддя Кухар М.Д.