09 квітня 2021 року м. Рівне №460/1077/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
визнати протиправною відмову, викладену у листі від 12.02.2020 №1700-11-8/2386, у призначенні позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 29 січня 2020 року.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії починаючи із 29 січня 2020 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що він, маючи загальний страховий стаж більше 20 років та статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (ліквідатора 2 категорії), після досягнення 50 річного віку та розшуку документів, що підтверджували його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 29.01.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, відповідач листом від 12.02.2020 №1700-11-8/2386 відмовив у призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що документами, доданими до заяви, не підтверджено факту його участі на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження.
Позивач вважає, що факт його безпосередньої участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджений посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідкою форми 122, виданою ПрАТ «Рівневодавтотранс» 02.10.2012 за №21 про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.07.1986 по 10.07.1986. На його думку, вказаних документів було більш ніж достатньо для підтвердження як факту участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, так і права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Ухвалою суду від 22.02.2021 дану позову заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/1077/21, вирішено розгляд справи провадити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнав повністю. Повідомив суду, що при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Проте, до позивачем заяви про призначення пенсії не додано первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де ним виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Надана ним довідка форми 122, видана ПрАТ «Рівневодавтотранс» від 02.10.2012 №21 вказує, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.07.1986 по 10.07.1986, однак, у довідці не зазначено населений пункт.
Також відповідач вказав, що відповідно до довідки №219 від листопада 1992 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, в період з 31.07.1986 по 10.08.1986 позивач був відряджений в 30 кілометрову зону Чорнобильської АЕС у населений пункт Ковшилівка Поліського району. Відповідач зазначив також, що в картці форми Т-2 відображено надання ОСОБА_1 додаткових відпусток як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС з 1992 по 1995 роки.
Як вважає орган Пенсійного фонду України, враховуючи положення ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відсутні підстави для призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії через не підтвердження документами факту роботи безпосередньо в зоні відчуження, оскільки зазначені вище документи містять суттєві розбіжності стосовно періодів роботи та населених пунктів зони відчуження.
З таких підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження згідно зі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак, за правилами ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
22.01.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення повних 57 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.02.2020 №1700-11-8/2386 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 29 січня 2020 року.
Не погоджуючись із протиправною відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст.7 Закону №1788-XII).
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV від 09.07.2003) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закону №1058-ІV від 09.07.2003).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Суд враховує, що питання щодо наявності у позивача загального страхового стажу для призначення пенсії не є спірним між сторонами.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії за віком призначаються із зменшенням такого пенсійного віку на 10 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Аналіз вказаної норми п.2.1 Порядку №22-1 дає підстави для висновку, що перш за все до заяви про призначення пенсії за віком додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122.
При цьому, пенсіонер додатково може надавати органу Пенсійного фонду України й інші довідки або ж первинні документи, в який міститься інформація щодо періоду роботи, населеного пункту чи об'єкту, в якому особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд вважає, що відповідачем не надано належного обґрунтування наявності у нього повноважень встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Поміж тим, на нього покладено винятково обов'язок у спірних правовідносинах встановлювати наявність або відсутність підстав для призначення пенсії за віком відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ.
Суд встановив, що до заяви про призначення пенсії, поданої відповідачу 22.01.2020, позивач долучив наступні документи, що вказують про його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема:
1. довідку від 02.10.2012 №21 про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122;
2. довідку від 03.11.1992 №219 про періоди участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та населені пункти;
4. список робітників Рівненської АТБ, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
5. список учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по стану на 22.03.1994;
6. список осіб Рівненської АТ бази №1 підприємства «Рівневодбуд» на отримання посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1992 року;
7. протокол вручення республіканських посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
8. дублікат посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2) Серії А №075583 від 29.04.1998, виданий взамін втраченому від 1992 року.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (далі - Порядок №51, в редакції, чинній станом на дату видачі мені дубліката посвідчення від 28.04.1998), передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Таким чином, суд вважає, що єдиним документом, що підтверджує статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". Довідка про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року у справі №21-1048во06, від 04 вересня 2015 року у справі №690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №152/651/17, 25 листопада 2019 року у справі №464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі №212/5780/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №591/4104/16-а, від 02 березня 2021 року у справі № 345/1831/17.
Абзацом третім пункту 5 Порядку №51 встановлено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
В пункті 10 Порядку №51 уточнюється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Відтак, суд дійшов висновку, що видавши позивачу посвідчення Серії А категорії 2 (учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986), держава в особі Рівненської обласної державної адміністрації визнала, він працював в зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5.
Більше того, факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС впродовж вказаного періоду вже встановлений відповідним уповноваженим державою органом та не може бути переоцінений Пенсійним управлінням, до дискреційних повноважень якого у спірних правовідносинах належить виключно прийняття рішення про призначення пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі поданих документів.
Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач вказав, що довідка форми 122, видана ПрАТ «Рівневодавтотранс» від 02.10.2012 №21 про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.07.1986 по 10.07.1986 не містить населеного пункту. Інші ж надані документи містять суттєві розбіжності стосовно періодів роботи та населених пунктів зони відчуження, а тому неможливо визначити термін, протягом якого я брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Суд відхиляє вказані доводи органу Пенсійного фонду України і вважає їх безпідставними виходячи такого.
Наданою відповідачу довідкою про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, виданою ПрАТ «Рівневодавтотранс» 02.10.2012, підтверджується, що ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, визначених постановою ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 року №1497-78 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.05.1986 р. №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173. Час вказаної роботи до 1 січня 1988 року зараховується в стаж при нарахуванні пенсії збільшений в 3 рази, а з 1988-1990 рр. в 1,5 рази.
Дана довідка відповідно до Порядку №22-1 є достатньою підставою для підтвердження факту участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для призначення пенсії за віком.
Суд встановив, що форма довідки №122, яка розміщена на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України (https://www.pfu.gov.ua/35090-zrazok-dovidky-formy-122/), не містить відомостей щодо зазначення у ній періоду, об'єкту чи населеного пункту, в якому особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Окрім цього, довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, видана ПрАТ «Рівневодавтотранс» 02.10.2012, чітко відповідає формі довідки, розміщеної на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України.
Вказане свідчить на користь того, що долучені позивачем до заяви про призначення пенсії за віком копії посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, в повній мірі підтверджують спеціальний статус та право призначення пенсії на підставі ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Також, надана позивачем довідка №219 від 03.11.1992, видана Рівненською АТ базою №1 підприємства «Рівневодбуд» підтверджує, що в період з 01.07.1986 по 10.07.1986 ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у населених пунктах Ковшилівка та Фрузинівка Київської області.
Суд враховує, що копія виконаної Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради довідка №219 від 03.11.1992, видана Рівненською АТ базою №1 підприємства «Рівневодбуд» містить дописування та виправлення в періоді участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому не може бути належним і допустимим доказом участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС конкретно із 31.07.1986 по 10.08.1986.
Окрім цього, до заяви про призначення пенсії відповідачу також було надано:
1. список учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по стану на 22.03.1994, посвідчений Рівненською автотранспортною базою №1, в якому містяться відомості про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 під порядковим номером 51;
2. список осіб Рівненської автотранспортної бази №1 підприємства «Рівневодбуд» на отримання посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1992 року, затверджений заступником голови міської управи ОСОБА_2 в якому містяться відомості про ОСОБА_1 1962 року народження, який був відряджений у населений пункт с. Ковшилівка Поліського району, первинний документ - №219 від 03.11.1992;
3. протокол вручення республіканських посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 04.12.1992, затверджений директором АТБ №1 підприємства «Рівневодбуд», відповідно до якого ОСОБА_1 1962 року народження, який був відряджений у населений пункт с. Ковшилівка Поліського району, первинний документ - №219 від 03.11.1992;
4. список робітників Рівненської АТБ, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до якого водій ОСОБА_1 в період з 10.05.1986 по 10.07.1986 проводив роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в таких населених пунктах як Фрузилівка, Іванівського району, с. Зелений Мис
Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 (далі - Перелік АДРЕСА_1 віднесене до населених пунктів зони відчуження.
Окрім цього, особовою карткою працівника ОСОБА_1 . Форми Т-2 підтвердується, що після аварії на ЧАЕС у 1986 році впродовж 1992-1995 років мені періодично надавалась щорічна оплачувана додаткова оплачувана відпустка за участь у ліквідації наслідків аварії.
Зазначене в сукупності дає підстави для висновків, що в розпорядженні відповідача було більш ніж достатньо документів, які підтверджували участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.07.1986 по 10.07.1986, що давало йому право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно на 10 років згідно зі ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Суд також враховує, що частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV врегульовано, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву у наданих для призначення пенсії документів, зокрема й участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перевірки органом Пенсійного фонду України наданих позивачем документів для призначення пенсії на відповідність їх первинним документам.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Перевіряючи дотримання позивачем строків звернення до суду із позовною заявою, суд враховує, що згідно з частиною першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Застосування строків звернення до адміністративного суду у спорах, що виникають із пенсійних правовідносин, не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком) та, відповідно, легалізації триваючого правопорушення з боку держави в особі компетентних органів.
Про це зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постанові від 18 лютого 2020 року в справі №1840/3344/18 (адміністративне провадження №К/9901/69753/18), розглянувши касаційну скаргу на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про повернення позовної заяви у зв'язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом до пенсійного органу про оскарження відмови у призначенні пенсії.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд вказав, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Тобто, відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви про призначення пенсії за віком, та, виходячи зі змісту конституційного права на соціальних захист, зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Як зазначив Верховний Суд, застосовуючи строки визначені статтею 122 КАС України при зверненні з адміністративним позовом щодо визнання неправомірними дій органу Пенсійного фонду України при розгляді заяви про призначення пенсії за віком, не перевірили правомірності дій пенсійного органу при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, чим позбавили останнього права на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що лише розгляд справи по суті і з'ясування, зокрема, питання наявності у позивача страхового стажу, дозволить суду оцінити правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, а також визначити момент, з якого позивач дійсно має право на призначення такої пенсії.
Предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно фізичної або юридичної особи.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів.
Як встановлено судом, право на призначення пенсії позивач набув зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, тобто - по досягненню ним 50 річного віку з 14.10.2012.
Відповідно до ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За правилами абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Суд встановив, що ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії за віком подав відповідачу 29 січня 2020 року (після досягнення ним віку повних 57 років) та після 7 років 3 місяців з дня набуття ним права на звернення до Пенсійного органу із такою заявою.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що строк звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про захист його прав, свобод та інтересів не пропущений та підлягає захисту із 29 січня 2020 року.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Оскільки судом встановлений факт наявності порушеного права позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.
За наведених обставин, порушені права, свободи та інтереси, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, підлягають захисту шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладену у листі від 12.02.2020 №1700-11-8/2386 у призначенні позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 29 січня 2020 року.
Ефективне відновлення порушених прав свобод та інтересів позивача буде здійснене у спосіб зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії починаючи із 29 січня 2020 року пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім цього, 31.03.2021 представником позивача адвокатом Мельничуком С.В. було подане клопотання про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Оцінюючи вказане клопотання суд враховує, що статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частинами третьою-п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до абзаців 1-2 частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до Розділу І Договору про надання правової допомоги від 18.01.2021 №б/н (далі - Договір про надання правової допомоги) ОСОБА_1 (Клієнт) доручає, а Адвокатське об'єднання “Юридичний дім “Захист” (Адвокатське об'єднання) приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги, спрямованої на відновлення порушених прав у спосіб юридичного (судового) вирішення спірних правовідносин, що виникли між Клієнтом та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо тривалої бездіяльності (регулярної відмови) Пенсійного управління у призначенні Клієнту як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до наведених норм законодавства, договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладанні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Пунктами 4.1 та 4.2 Розділу 4 Договору про надання правової допомоги узгоджено порядок оплати послуг Адвокатського об'єднання, за змістом яких: «За виконання послуг, зазначених у Договорі, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню фіксований розмір гонорару: 4200 (чотири тисячі двісті) гривень впродовж одного місяця з дня підписання даного договору; в разі подання будь-яким із учасників справи апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження у справі - додатково 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень впродовж двадцяти днів з дня відкриття апеляційного провадження Восьмим апеляційним адміністративним судом».
Оплата за даним Договором здійснюється по виставленому рахунку шляхом перерахування повної суми на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання.
Таким чином, між позивачем та Адвокатським об'єднанням погоджено фіксований розмір гонорару, що сплачується у даній справі за надання професійної правничої допомоги як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
11.02.2021 Адвокатське об'єднання виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату послуг з надання правової допомоги на підставі договору від 18.01.2021 №б/н в сумі 4200,00 грн, який позивач оплатив повністю, що підтверджується відповідною платіжною квитанцією від 15.02.2021 на суму 4200,00 грн.
За результатами наданих послуг, між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Юридичний дім «Захист» 31.03.2021 підписано Акт здачі-приймання виконаних послуг (надання правової допомоги) з описом виконаної роботи по наданню правової допомоги.
Основними критеріями для прийняття судом рішення по відшкодуванню заявлених витрат по наданню правової допомоги адвокатом, пов'язаної з розглядом справи, є реальність витрат, розумність їхнього розміру та співмірність зі складністю цієї справи.
Так, відповідно до Акту здачі-приймання виконаних послуг (надання правової допомоги) Адвокатським об'єднанням надано позивачу (клієнту) наступну правову допомогу:
1. попередня консультація із клієнтом (замовником) щодо характеру спірних правовідносин (2 години);
2. пошук, вивчення та правовий аналіз доказів для матеріалів справи (2 години);
3. пошук судової практики (1 година);
4. підготовка запиту на публічну інформацію від 19.01.2021 в кількості 1131 слово (1 година);
5. підготовка документів для подання до суду, в тому числі: формування позовної заяви в кількості 4760 слів; формування/копіювання доказів в кількості 17 документів; засвідчення відповідності копій долучених до позовної заяви документів оригіналам (5 годин);
6. підготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в кількості 1790 слів (2 години).
Відтак, суд дійшов висновку, що витрачений адвокатом ресурс та час, в процесі надання правової допомоги у даній справі, та сплачена позивачем за вказані послуги їх вартість 4200,00 грн співмірні одні з одним.
Частиною 7 ст.134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, питання про співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Всупереч наведеному, клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідачем у даній справі не заявлялось.
Частиною другою ст. 124 КАС України установлено, що за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відтак, на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4200,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладену у листі від 12.02.2020 №1700-11-8/2386, у призначенні учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 29 січня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії ОСОБА_1 починаючи із 29 січня 2020 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4200,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 09 квітня 2021 року.
Суддя В.В. Щербаков