08 квітня 2021 року Справа № 440/1331/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд, -
22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у листі, отриманому відповідачем 15 лютого 2021 року без номеру і дати, ОСОБА_1 , судді у відставці, в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 94% суддівської винагороди на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з включенням до нього періодів діяльності, які зараховуються до стажу судді, що дає право як для призначення, визначення розміру довічного утримання судді у відставці, так і його перерахунку, який складає 42 роки 1 місяць 8 днів саме станом на 27 вересня 2018 року, день звільнення як судді у відставку, а також довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавської області від 3 березня 2020 року № 02/970/2020; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 , перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді з 19 лютого 2020 року у розмірі 94% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з включенням до нього всіх періодів діяльності, які зараховуються до стажу судді, що дає право як для призначення, визначення розміру довічного утримання судді у відставці, так і його перерахунку, який складає 42 роки 1 місяць 8 днів саме станом на 27 вересня 2018 року, день звільнення ОСОБА_1 як судді у відставку та відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавської області від 3 березня 2020 року №02/970/2020; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити одноразово виплату недоотриманих сум довічного грошового утримання за період з 19.02.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в який просив перерахувати призначене йому щомісячне довічне грошове утримання виходячи з розміру 94% суддівської винагороди, врахувавши стаж 42 роки 1 місяць 08 днів, визначений у розрахунку зробленому Диканським районним судом Полтавської області станом на 27.09.2018, копію якого додано до заяви /а.с. 19-31/.
На думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено листом від 08.02.2021 № 871-649/Н-02/8-1600/21 у зарахуванні до стажу роботу на посаді судді періодів строкової служби та половини навчання у юридичному вузі, а також роботи на посаді стажиста народного суду.
Ухвалою суду від 1 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, позивачем не додано до позовної заяви документ про сплату судового збору.
4 березня 2021 року позивач надіслав до суду документ про сплату судового збору, чим усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.03.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 37 років 06 місяці 13 днів, у зв'язку із чим на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі № 440/3850/20 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки ТУ ДСА в Полтавській області від 03.03.2020 № 09/270/2020 у розмірі 84% від суми суддівської винагороди. У спірних правовідносинах, на думку відповідача, права позивача не порушені, оскільки пенсійним органом не приймалося рішення про відмову в призначенні чи перерахунку пенсії позивача.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
27.09.2018 рішенням Вищої ради правосуддя №3005/0/15-12 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Диканського районного суду Полтавської області у відставку /а.с. 36/.
Наказом Диканського районного суду Полтавської області від 27.09.2018 №5-0/С-р позивача звільнено з посади судді Диканського районного суду Полтавської області у зв'язку із звільненням у відставку /а.с. 36/.
Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Територіальним управлінням ДСА України в Полтавській області видано позивачу довідку від 03.03.2020 № 02/970/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 119814,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060, 00 грн; доплата за вислугу років (80%) - 50448,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 6306,00 грн /а.с. 34/.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки Територіального управління ДСА України в Полтавській області.
10.03.2020 сектором з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №5, яким відмовлено судді у відставці ОСОБА_2 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, посилаючись на те, що після 18.02.2020 не змінювалися розміри суддівської винагороди, підстави для здійснення нового перерахунку щомісячного грошового утримання згідно з поданою довідкою Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 03.03.2020 №02/970/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі № 440/3850/20 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення сектору з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.03.2020 №5 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 03.03.2020 №02/970/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 03.03.2020 № 02/970/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі № 440/3850/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 03.03.2020 № 02/970/2020 у розмірі 84 % грошового утримання судді виходячи зі стажу роботи на посаді судді 37 років 6 місяців 13 днів.
26 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати призначене йому щомісячне довічне грошове утримання виходячи з розміру 94% суддівської винагороди, врахувавши стаж 42 роки 1 місяць 08 днів, визначений у розрахунку зробленому Диканським районним судом Полтавської області станом на 27.09.2018, копію якого додано до заяви /а.с. 19-31/.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08.02.2021 № 871-649/Н-02/8-1600/21 позивача повідомлено про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів строкової служби та половини навчання у юридичному вузі, а також роботи на посаді стажиста народного суду /а.с. 32-33/.
Позивач не погодився із вказаним листом та звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірними правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .
Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до частини шостої статті 47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року № 20.
Неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 592/2196/17.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд у спірних правовідносинах визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (надалі - Закон № 1402) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Частинами 3, 4 статті 142 Закону № 1402 врегульовано, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
До 18 лютого 2020 року в Законі Україні "Про судоустрій і статус суддів" діяла норма пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень, відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнані неконституційними.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 18 лютого 2020 року в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону № 1402.
За таких обставин, на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону № 1402.
За правилами визначення розміру щомісячного грошового утримання, врегульованими статтею 142 Закону № 1402 - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як вбачається з розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складеного Диканським районним судом Полтавської області станом на 27.09.2018 загальна тривалість стажу позивача складає 42 роки 01 місяць 08 днів /а.с. 31/.
Зокрема, з 11.11.1971 по 15.11.1973 позивач проходив службу у Збройних Силах СРСР, з 21.08.1976 по 01.07.1980 позивач навчався у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського, з 01.08.1980 по 14.03.1981 позивач працював стажистом Городищенського районного народного суду, Кам'янського районного народного суду.
Зазначені обставини не є спірними у цій справі, адже не ставляться відповідачем під сумнів. Натомість спірним у цій справі є зарахування вищевказаних періодів до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Стосовно зарахування до стажу позивача половини строку навчання та строку проходження служби у Збройних Силах суд зазначає наступне.
3гідно з частинами першою, четвертою, шостою статті 44 3акону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
З 30 липня 2010 року набув чинності 3акон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року.
Пунктом 11 Розділу XII «Прикінцеві положення» 3акону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI пepeдбaчeнo, що судді, пpизнaчeнi чи oбpaнi на посаду до набрання чинності цим 3аконом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим 3аконом.
3аконом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, який набрав чинності 25 березня 2015 року, 3акон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI викладено у новій редакції.
3 30 вересня 2016 року набув чинності 3акон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII.
Згідно з частиною другої статті 135 3акону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII суддівська винагорода виплaчyєтьcя cyддi з дня зapaxyвaння його до штaтy відповідного суду, якщо інше не встановлено цим 3аконом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Статтею 137 3акону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього CPCP та республік, що входили до його складу.
Пунктом 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (в peдaкцiї Закону України №1798-VIII вiд 21 грудня 2016 року) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, за змістом пукнту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
За наведеного правового регулювання до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, період проходження строкової військової служби, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 127/20301/17, від 06 березня 2018 року по справі № 308/6953/17, від 09.11.2018 у справі № 537/218/17, від 22.03.2018 у справі № 520/5412/17, в частині зарахування половини строку навчання також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 9901/778/18 та від 24.10.2019 у справі № 9901/2/19.
Водночас суд враховує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а.
Стосовно зарахування до стажу позивача періоду його роботи з 01.08.1980 по 14.03.1981 на посаді стажиста Городищенського районного народного суду, Кам'янського районного народного суду суд зазначає наступне.
На момент призначення позивача на посаду судді спірні правовідносини регулювалися Законом про судоустрій Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1960 р., N 23, ст. 176; 1963 р., N 6, ст. 143; N 16, ст. 299; 1964 р., N 25, ст. 355; 1970 р., N 32, ст. 237).
В подальшому було прийнято Закон УРСР від 05.06.1981 "Про судоустрій України" та Закон СРСР "Про статус суддів в СРСР" від 04.08.1989 року.
Відповідно до вимог статті 8 Закону СРСР "Про статус суддів в СРСР" від 04.08.1989 року визначалися вимоги, які ставляться до кандидатів у судді і народні засідателі. Зокрема, народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
02.06.2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) №1401-VIІІ та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів", які набрали чинності 30.09.2016 року.
В контексті питання щодо зарахування стажу на посаді стажиста судді важливим є той факт, що ОСОБА_1 вийшов у відставку після прийняття Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIІІ, тому на нього розповсюджуються норми цього закону та, відповідно, норми, якими внесено зміни до нього. А саме, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2509-VIІІ від 12.07.2018 року, яким статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402- VIІІ доповнено частиною 2 такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
Як зазначено у статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (ч. 2 ст.137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Водночас, передбачені частиною 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402- VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 12.07.2018 року №2509-VIII, тобто, з 05.08.2018 року.
Дана позиція узгоджується з позицією Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України, викладеної в спільному листі від 05 листопада 2018 року №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді", адресованого всім апеляційним та місцевим судам.
Враховуючи зазначене, період роботи з 01.08.1980 по 14.03.1981 на посаді стажиста Городищенського районного народного суду, Кам'янського районного народного суду підлягає зарахуванню до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки цей стаж був необхідний для призначення його на посаду судді.
З урахуванням наведеного загальний стаж роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 42 роки 01 місяціь 08 днів, як про це вірно зазначено у розрахунку Диканського районного суду Полтавської області станом на 27.09.2018.
У зв'язку із цим відсотковий розмір грошового утримання позивача, обчислений за правилами статті 142 Закону № 1402 повинен складати 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (50%+22р х 2%).
Відтак, висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладений ним у листі від 08.02.2021 № 871-649/Н-02/8-1600/21 про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді позивача періодів строкової служби та половини навчання у юридичному вузі, а також роботи на посаді стажиста народного суду є помилковим.
Обираючи належний спосіб захист порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд зважає, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату та вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 42 роки 01 місяць 08 днів.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання половину строку навчання у вищому юридичному закладі (01 рік 11 місяців 06 днів), період проходження строкової військової служби (02 роки 05 днів) та період роботи на посаді стажиста Городищенського районного народного суду, Кам'янського районного народного суду (07 місяців 14 днів) та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 94 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 03.03.2020 № 02/970/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Водночас, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату недоотриманих коштів одноразово задоволенню не підлягає, як передчасна.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.
Враховуючи сплату позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967977) про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 42 роки 01 місяць 08 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання половину строку навчання у вищому юридичному закладі (01 рік 11 місяців 06 днів), період проходження строкової військової служби (02 роки 05 днів) та період роботи на посаді стажиста Городищенського районного народного суду, Кам'янського районного народного суду (07 місяців 14 днів).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 94 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Полтавській області від 03.03.2020 № 02/970/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя К.І. Клочко