12 квітня 2021 року № 320/7837/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в письмовому провадженні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А, код ЄДРПОУ 34483946) (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43337359) (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №VT0112-15, укладеного 01 грудня 2015 року між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd. (Китайська Народна Республіка) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (покупець) та додатку до нього позивач придбав товар.
З метою митного оформлення позивач подав відповідачу митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року та документи, зокрема: договір купівлі-продажу, додаткову угоду №2 від 23 листопада 2018 року та додатку №VT199 від 20 січня 2020 року до нього, комерційний інвойс №CJSW210120 від 21 січня 2020 року, пакувальний лист (Packing list) від 21 січня 2020 року, коносамент (Bill of lading) №SHALEG2001141 від 23 січня 2020 року, міжнародну товарно-транспортну накладну №5093 від 03 березня 2020 року, прайс-лист (Price list), звіт про зважування від 03 березня 2020 року.
У подальшому в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) на виконання вимог відповідача позивач направив документи, які додатково підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: прибуткову накладну №ВТ-0000018 від 04 березня 2020 року, податкову накладну №17 від 04 березня 2020 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 632 за березень 2020 року в розрізі кредиторської заборгованості позивача перед Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd. (Китайська Народна Республіка) (далі - продавець).
Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року (далі - рішення про коригування), яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00056 від 04 березня 2020 року, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.
Правовою підставою для звернення до суду позивач зазначив вимоги: статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), яка визначає зміст митної вартості товарів; статті 51 МК України, яка регулює визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України; статті 53 МК України, яка визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості; статті 57 МК України щодо методів визначення митної вартості товарів.
07 жовтня 2020 року відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що в силу вимог 54 МК України відповідач має право впевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, а у разі необхідності - запитувати інформацію у декларанта. У свою чергу, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант зобов'язаний надати запитувану інформацію (документи).
Відповідач зазначив, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача відповідачем встановлено, що документи, зазначені в частині другій статті 53 МК України, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, зокрема: 1) пункт 5.1 договору купівлі-продажу передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню. В інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні. Наданий прайс-лист від 21 січня 2020 року на сток 2019-2020 року не містить даних щодо терміну дії та містить пропозицію за бажанням покупця виготовити товар іншої щільності, що не вплине на ціну товару, тобто ще не виготовлений товар наперед вважається стоковим (з якої причини). Крім того, в інвойсі, наданому до митного оформлення, рік взагалі не зазначено; 2) пунктом 5.2 договору купівлі-продаж №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року передбачено, що разом із товаром продавець зобов'язаний надати позивачу наступні документи: товаросупровідні документи; комерційний рахунок (інвойс); пакувальний лист; копію експортної митної декларації продавця; сертифікат про походження товару. Копія експортної митної декларації продавця та сертифікат походження товару до митного оформлення не надавалась; 3) в інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року зазначено коносамент, який був виставлений тільки 23 січня 2020 року (в графі 44 ЕМД вказано дату коносамента 23 січня 2020 року), тобто пізніше дати складання інвойса; 4) згідно з пунктом 2 додатку №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року вказано, що оплата в розмірі 73 127,90 доларів США здійснюється на підставі інвойса №CJSW210120, однак даний додаток був раніше підписаний (20 січня 2020 року), ніж виданий інвойс №CJSW210120 (21 січня 2020 року), що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів; 5) пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3 договору передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.
Відповідач зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування він діяв відповідно до вимог частини шостої статті 54 МК України щодо права митного органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав; керуючись вимогами статті 320 МК України, відповідно до якої форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод), на думку відповідача, не міг бути застосований у зв'язку із неможливістю обчислення заявлених позивачем даних та відсутністю підтверджуючих документів. У зв'язку з цим був застосований резервний метод.
Ухвалою від 08 вересня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01 грудня 2015 року між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd. (Китайська Народна Республіка) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15, відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов'язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.
Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
23 листопада 2018 року продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року, якою, зокрема, продовжили строк дії договору до 31 грудня 2021 року та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов'язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.
20 січня 2020 року продавець та позивач уклали додаток №VT199 до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року, відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки, а саме: тканина вибивна (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 54075400 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), в кількості 8 023 кг, 54 680 погонних метрів, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг (далі - товар 1); тканина пофарбована (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 54075200 відповідно до УКТЗЕД, в кількості 11 322 кг, 62 425 погонних метрів, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг (далі - товар 2); тканина відбілена (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 54075100 відповідно до УКТЗЕД, в кількості 6 960 кг, 37 639 погонних метрів, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг (далі - товар 3).
Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку №VT199 від 20 січня 2020 року та інвойсом №CJSW210120 від 21 січня 2020 року склала 73 127,90 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Changxing Jinsui Spinning and Weaving Co., Ltd.
На виконання умов додатку №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року продавець поставив товар на загальну суму 73 127,90 доларів США згідно з комерційним інвойсом №CJSW210120 від 21 січня 2020 року.
04 березня 2020 року позивач подав відповідачу митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 з метою митного оформлення товару, в якій задекларував товар наступним чином: тканина вибивна, з синтетичних комплексних текстурованих поліефірних ниток (100%), полотняного переплетення, без покриття та без просочення, завширшки 220±1 см, щільність 55-85±5 г/м2, не призначена для дитячого асортименту, 54 680 погонних метрів, 120 296 м2, сток, країна виробництва: CN, виробник: Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd.; тканина пофарбована, з синтетичних комплексних текстурованих поліефірних ниток (100%), полотняного переплетення, без покриття та без просочення, завширшки 220±1 см, щільність 80±5 г/м2, не призначена для дитячого асортименту, 62 425 погонних метрів, 137 335 м2, сток, країна виробництва: CN, виробник: Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd.; тканина відбілена, з синтетичних комплексних текстурованих поліефірних ниток (100%), полотняного переплетення, без покриття та без просочення, завширшки 220±1 см, щільність 80-90±5 г/м2, не призначена для дитячого асортименту, 37 639 погонних метрів, 82 805,8 м2, сток, країна виробництва: CN, виробник: Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd.
Відповідно до змісту митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року позивач, ураховуючи ціну поставленого товару згідно з комерційним інвойсом №CJSW210120 від 21 січня 2020 року, заявив: митну вартість товару 1 в розмірі 22 303,94 долари США, що становить 556 229,04 грн., нарахування платежів: мито 5% - 27 811,45 грн., ПДВ 20% - 116 808,10 грн.; митну вартість товару 2 в розмірі 31 475,16 доларів США, що становить 784 946,43 грн., нарахування платежів: мито 5% - 39 247,32 грн., ПДВ 20% - 164 838,75 грн.; митну вартість товару 3 в розмірі 19 348,80 доларів США, що становить 482 531,98 грн., нарахування платежів: мито 5% - 24 126,60 грн., ПДВ 20% - 101 331,72 грн.
Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартість операції).
Крім митної декларації №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року позивач надав відповідачу, зокрема такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару:
1) договір купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року, укладений між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd. (Китайська Народна Республіка) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (покупець);
2) додаткову угоду №2 від 23 листопада 2018 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року;
3) додаток №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року;
4) комерційний інвойс №CJSW210120 від 21 січня 2020 року;
5) пакувальний лист (Packing list) від 21 січня 2020 року;
6) коносамент (Bill of lading) №SHALEG2001141 від 23 січня 2020 року;
7) міжнародну товарно-транспортну накладну №5093 від 03 березня 2020 року;
8) прайс-лист (Price list);
9) звіт про зважування від 03 березня 2020 року.
Митний орган 04 березня 2020 року надіслав позивачу запит (повідомлення), в якому, зокрема зазначено, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі поданих разом із митною декларацією документів ним встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року встановлено: 1) пункт 5.1 договору купівлі-продажу передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню. В інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні. Наданий прайс-лист від 21 січня 2020 року на сток 2019-2020 року не містить даних щодо терміну дії та містить пропозицію за бажанням покупця виготовити товар іншої щільності, що не вплине на ціну товару, тобто ще не виготовлений товар наперед вважається стоковим (з якої причини). Крім того, в інвойсі, наданому до митного оформлення, рік взагалі не зазначено; 2) пунктом 5.2 договору купівлі-продаж №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року передбачено, що разом із товаром продавець зобов'язаний надати позивачу наступні документи: товаросупровідні документи; комерційний рахунок (інвойс); пакувальний лист; копію експортної митної декларації продавця; сертифікат про походження товару. Копія експортної митної декларації продавця та сертифікат походження товару до митного оформлення не надавалась; 3) в інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року зазначено коносамент, який був виставлений тільки 23 січня 2020 року (в графі 44 ЕМД вказано дату коносамента 23 січня 2020 року), тобто пізніше дати складання інвойса; 4) згідно з пунктом 2 додатку №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року вказано, що оплата в розмірі 73 127,90 доларів США здійснюється на підставі інвойса №CJSW210120, однак даний додаток був раніше підписаний (20 січня 2020 року), ніж виданий інвойс №CJSW210120 (21 січня 2020 року), що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів; 5) пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3 договору передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.
04 березня 2020 року позивач на вказаний запит, посилаючись на відсутність у нього витребовуваних відповідачем документів, у тому числі у зв'язку з невзяттям позивачем на бухгалтерський облік спірного товару через його перебування в зоні митного контролю відповідача, надав відповідачу лист №0403-1 від 04 березня 2020 року.
Відповідач рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року, збільшивши її для товару 1 до 30 194,30 доларів США, для товару 2 - до 39 827,15 доларів США, для товару 3 - до 24 435,99 доларів США.
Підставами для прийняття рішення про коригування відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та те, що документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема: 1) пункт 5.1 договору купівлі-продажу передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню. В інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні. Наданий прайс-лист від 21 січня 2020 року на сток 2019-2020 року не містить даних щодо терміну дії та містить пропозицію за бажанням покупця виготовити товар іншої щільності, що не вплине на ціну товару, тобто ще не виготовлений товар наперед вважається стоковим (з якої причини). Крім того, в інвойсі, наданому до митного оформлення, рік взагалі не зазначено; 2) пунктом 5.2 договору купівлі-продаж №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року передбачено, що разом із товаром продавець зобов'язаний надати позивачу наступні документи: товаросупровідні документи; комерційний рахунок (інвойс); пакувальний лист; копію експортної митної декларації продавця; сертифікат про походження товару. Копія експортної митної декларації продавця та сертифікат походження товару до митного оформлення не надавалась; 3) в інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року зазначено коносамент, який був виставлений тільки 23 січня 2020 року (в графі 44 ЕМД вказано дату коносамента 23 січня 2020 року), тобто пізніше дати складання інвойса; 4) згідно з пунктом 2 додатку №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року вказано, що оплата в розмірі 73 127,90 доларів США здійснюється на підставі інвойса №CJSW210120, однак даний додаток був раніше підписаний (20 січня 2020 року), ніж виданий інвойс №CJSW210120 (21 січня 2020 року), що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів; 5) пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3 договору передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.
Рішення про коригування містить висновок відповідача, що з поданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару - за ціною товару. У зв'язку з цим відповідач застосовує резервний метод.
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00056 від 04 березня 2020 року.
23 квітня 2020 року позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, своїм листом №2304/20-06 від 23 квітня 2020 року, який був отриманий відповідачем 28 квітня 2020 року та зареєстрований за вх. №15261/11, надіслав митному органу такі додаткові документи: прибуткову накладну №ВТ-0000018 від 04 березня 2020 року, податкову накладну №17 від 04 березня 2020 року, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 632 за березень 2020 року в розрізі кредиторської заборгованості позивача перед продавцем.
08 травня 2020 року відповідач у відповідь на лист позивача надав свій лист №7.8-1/15/11/9050 від 05 травня 2020 року, яким відмовив позивачу в скасуванні оскаржуваного ним рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року.
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України №4495-VI від 13 березня 2012 року.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п'ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За висновком суду витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року.
Як наслідок, суд відхиляє доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Під час судового розгляду судом встановлено, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які були подані позивачем до митного оформлення, а саме: митна декларація ІМ40ДЕ №UA100300/2020/404114 від 04 березня 2020 року, договір купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року, укладений між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd. та позивачем, додаткова угода №2 від 23 листопада 2018 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року, додаток №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року, комерційний інвойс №CJSW210120 від 21 січня 2020 року, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей. За висновком суду, вказаних документів було достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товар, який ввозився позивачем.
Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом, а саме: відсутність документів на підтвердження того, що товар є стоковим, відсутність у прайс-листі даних щодо терміну його дії, ненадання позивачем копії митної декларації країни відправлення, сертифіката про походження товарів та банківських платіжних документів, незазначення в інвойсі терміну оплати за товар та зазначення в ньому номера коносамента, який був виданий пізніше, зазначення в додатку №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року номера інвойса, який був виданий пізніше.
Суд зазначає, що такі висновки відповідача не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості.
Щодо відсутності документів на підтвердження того, що товари є стоковими, суд зазначає, що митний орган визначає митну вартість товарів виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі наданих декларантом на підтвердження митної вартості документів. У компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару. У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі УКТЗЕД, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №428 від 21 травня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
При цьому, суд зауважує, що в розділі XI (групи50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар в залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз'яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і «Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», затверджені Наказом Державної фіскальної служби України №401 від 09 червня 2015 року, а також Митний кодекс України. Тому суд дійшов висновку про безпідставність тверджень митного органу щодо ненадання декларантом документів на підтвердження того, що задекларовані товари є стоковими. Надання таких документів декларантом не передбачено статтею 53 Митного кодексу України. При цьому підтвердження приналежності товарів до стокових міститься в додатку №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року та комерційному інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року.
Суд вважає за необхідне врахувати пояснення позивача стосовно того, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїх внутрішній системі бухгалтерського обліку. При цьому в додатку №VT199 від 20 січня 2020 року до договору купівлі-продажу №VT0112-15 від 01 грудня 2015 року міститься посилання на номер інвойса, а не на його дату.
Суд зауважує, що надання прайс-листа вимагається лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Утім, судом встановлено, що надані позивачем у відповідності до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України не містили у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей.
Суд зазначає, що положення статті 53 Митного кодексу України не передбачають обов'язку декларанта надавати митному органу сертифікат про походження товарів для підтвердження їх митної вартості.
Суд також звертає увагу на наступне. Так, відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Судом встановлено, що продавець зробив відповідну заяву про країну походження спірного товару на інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а саме Китайську Народну Республіку.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребувану ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №2304/20-06 від 23 квітня 2020 року позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому суд враховує пояснення позивача, що в комерційному інвойсі №CJSW210120 від 21 січня 2020 року зазначений лише номер коносамента, а не його дата, адже продавець резервує наперед у системі бронювання перевезень своє перевезення, а тому наперед знає який номер буде присвоєний коносаменту та контейнеру.
Суд не погоджується із твердженням відповідача про неможливість встановити умови оплати інвойса №CJSW210120 від 21 січня 2020 року, адже в ньому міститься посилання на додаток №VT199 від 20 січня 2020 року, в пункті 2 якого продавець та позивач узгодили, що оплата за товар у розмірі 73 127,90 доларів США буде здійснюватися у відповідності до пункту 4.1 договору купівлі-продажу №VT0112-15, тобто протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України.
Суд зазначає, що позивач у листі №2304/20-06 від 23 квітня 2020 року повідомив відповідачу, що інвойс №CJSW210120 від 21 січня 2020 року був неоплаченим, на підтвердження чого позивачем була надана відповідачу картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 632 за березень 2020 року в розрізі кредиторської заборгованості позивача перед продавцем, що і пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару станом на день митного оформлення спірного товару та на день підписання листа.
З огляду на викладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом контролюючому органу разом із митною декларацією, в оформленні якої відповідачем було відмовлено.
Суд також зауважує, що відповідач надав (надіслав) свій лист №7.8-1/15/11/9050 від 05 травня 2020 року лише 08 травня 2020 року.
При цьому, відповідно до частин дев'ятої та десятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 158 та 194 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №55 від 17 січня 2018 року, документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження, створювані - у день підписання або затвердження.
Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.
Судом встановлено, що 28 квітня 2020 року відповідач отримав лист позивача №2304/20-06 від 23 квітня 2020 року та зареєстрував його за вх. №15261/11. Таким чином, відповідач був зобов'язаний надати (надіслати) позивачу свій лист №7.8-1/15/11/9050 від 05 травня 2020 року в силу приписів частини дев'ятої статті 55 МК України до 06 травня 2020 року включно.
Проте відповідач надав (надіслав) позивачу свій лист №7.8-1/15/11/9050 від 05 травня 2020 року за результатами розгляду наданих позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, визначеної позивачем, лише 08 травня 2020 року.
Відтак, митна вартість товару в розмірі 73 127,90 доларів США, визначена позивачем, в силу частини десятої статті 55 МК України вважається визначеною ним правильно, що, в свою чергу, є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року.
З оскаржуваного рішення також убачається, що підставою для застосування резервного методу слугували встановлені контролюючим органом розбіжності в документах, які судом спростовано та визнано необґрунтованими.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року відповідач скоригував митну вартість спірного товару №2 до рівня 39 827,15 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару №2 склала 3,52 долари США за 1 кг (39 827,15 доларів США / 11 322 кг).
Водночас, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару №2 за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією ІМ40АА №UA500120/2020/011021 від 12 листопада 2019 року, відповідно до якої митна вартість раніше ввезеного на митну територію України товару склала 3,51 долари США за 1 кг, що не узгоджується з вищенаведеним розрахунком відповідача про рівень митної вартості в 3,52 долари США за 1 кг.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номери та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA500010/2019/030116 від 24 жовтня 2019 року та митної декларації ІМ40АА №UА500120/2019/011021 від 12 листопада 2019 року є протиправним.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (платіжне доручення від №2687 від 28 серпня 2020 року). Ураховуючи повне задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці Держмитслужби.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 7 500,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11 червня 2019 року, додаткової угоди №1 від 01 липня 2020 року до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11 червня 2019 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10 червня 2019 року, виданого на ім'я Божка Андрія Володимировича, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1045538 від 02 вересня 2020 року, акту про надання адвокатських послуг №31 від 01 жовтня 2020 року до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11 червня 2019 року, рахунка №31/1/11062019 від 01 жовтня 2020 року та платіжного доручення №2761 від 01 жовтня 2020 року.
Судом встановлено, що 11 червня 2019 року між ТОВ «Віта-Текс» (клієнтом) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №1/11062019, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати клієнту правові консультації; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами підготовленими клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту та інтересі останнього у судах будь-яких інстанції по всіх категоріях справ; представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.
Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що вартість послуг адвоката (гонорару) становить 6 000,00 грн. за 1 (один) повний календарний місяць надання адвокатських послуг.
У подальшому, між ТОВ «Віта-Текс» (клієнтом) та адвокатом Божком А.В. укладена додаткова угода №1 від 01 липня 2020 року до договору про надання правової допомоги №1/11062019 від 11 червня 2019 року, якою внесено зміни до пункту 4.1 договору №1/11062019 від 11 червня 2019 року, щодо вартості послуг (гонорару) адвоката.
Судом встановлено, що згідно з зазначеним актом про надання адвокатських послуг №31 від 01 жовтня 2020 року правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо його оскарження в судовому порядку - 1 500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви клієнта про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року, та їх збір - 1 000 грн.; в) підготовка позовної заяви клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року - 3 500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці Держмитслужби №7.8-10-01/4012 від 29 вересня 2020 року в адміністративній справі №320/7837/20 та підготовка відповіді клієнта на відзив в адміністративній справі №320/7837/20 - 1 500,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору складає 7 500,00 грн. Клієнт сплачує гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 договору.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Клопотання представника позивача про розподіл судових витрат від 02 жовтня 2020 року було направлено на адресу відповідача на офіційну електронну адресу, що підтверджується роздруківкою сервісу електронної пошти.
Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці Держмитслужби в розмірі 7 500,00 грн.
Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці Держмитслужби на користь позивача складає 9 602,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000048/2 від 04 березня 2020 року.
Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А, код ЄДРПОУ 34483946) судові витрати в розмірі 9 602 (дев'ять тисяч шістсот дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43337359).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.04.2021
Суддя Панченко Н.Д.