про залишення позовної заяви без руху
12 квітня 2021 року м. Київ 320/4083/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
7 квітня 2021 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив наступні позовні вимоги:
1) Визнати неправомірною бездіяльність Києво-Святошинського районного відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту накладеного на належне ОСОБА_1 майно при винесені постанови по виконавчому проваджені № 32089932 про повернення стягувачеві виконавчого документа;
2) Зобов'язати Києво-Святошинського районного відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на належне ОСОБА_1 майно, а саме: 1/20 частки розміру квартири загальною площею 63,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з поверненням виконавчого документу до органу (посадової особи), який його видав.
При цьому, ОСОБА_1 не обґрунтовує у позовній заяві підстав пропущення строку та не зазначає підстав для їх поновлення, крім того не надає жодного доказу на підтвердження наведених обставин. Разом з тим, судом встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду.
Суд зазначає, що листом Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 травня 2020 р. № 35/92 позивача було повідомлено, що у період з 6 квітня 2012 р. по 26 червня 2014 р. перебувало ВП № 32089932 з примусового виконання наказу № 13/013-12, виданого 26 березня 2012 р. Господарським судом Київської області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПрАТ "АЕРОБУД" боргу в сумі 87 860 грн. 10 грн.
У подальшому 2 листопада 2020 р. було зроблено витяг інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Дослідивши вказаний витяг, судом встановлено, що 23 липня 2012 р. було накладено арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 320/89932 від 6 квітня 2012 р.
Отже, з 2012 р. ОСОБА_1 повинно було бути відомо про вказані обставини, оскільки арешт накладався на квартиру, якою користується на праві власності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, суд наголошує на тому, що копія витягу, що була надана до позовної заяви не є належним доказом того, коли позивач дізнався або мав дізнатись про порушення його прав шляхом накладення арешту в межах виконавчого провадження № 32089932.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №357/6560/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного суддя дійшов висновку щодо необхідності залишення даної позовної заяви без руху з наданням часу ОСОБА_1 для подачі документів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, суд зазначає про наступне. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 50 Закону № 1404-VIII у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам (ч. 4 ст. 50 Закону № 1404-VIII).
Приписами ч. 5 ст. 50 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Суд зазначає, що частиною 5 ст. 50 Закону № 1404-VIII не визначено, до якого саме суду подається вказана у цій нормі заява.
Згідно з наданими позивачем документами відповідачем здійснювалося примусове виконання наказу Господарського суду Київської області.
Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Порядок і строки подання скарги, порядок її розгляду судом тощо врегульовано розділом VI ГПК України.
Звернення стягнення господарським судом на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, врегульовано ст. 336 ГПК України.
Крім того, згідно з наданими позивачем документами мало місце і примусове виконання наказу рішень загального місцевого суду.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Порядок і строки подання скарги, порядок її розгляду судом тощо врегульовано розділом VII ЦПК України.
Звернення загальним судом стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, врегульовано ст.440 ЦПК України.
Питання про накладення арешту на майно та зняття арешту із майна у подібних випадках нормами КАС України не передбачено і не врегульовано. У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 надати додаткове обґрунтування щодо підсудності вказаної справи та звернення із вказаною позовною заявою саме до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 з наданням часу для усунення зазначених недоліків.
Також суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви, текст якої буде містити підстави та обґрунтування пропуску строку на звернення до суду, визначеного ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності - клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом та докази щодо дати отримання позивачем оскаржуваної постанови (конверт тощо);
- додаткових пояснень (обгрунтування) щодо підсудності вказаної справи та звернення із вказаною позовною заявою до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
2. Установити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Журавель В.О.