про повернення позовної заяви
12 квітня 2021 року м. Київ № 826/4172/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в м. Києві адміністративний позов АТЗТ «Спеціалізований Будівельно-Монтажний Поїзд № 803» до Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про бездіяльність та вчинення певних дій,
До Окружного адміністративного суду м. Києва 23.03.2017 звернулося АТЗТ "Спеціалізований Будівельно-Монтажний Поїзд № 803" з позовом, в якому просило:
- скасувати розпорядження № 179275 від 19.04.2013 (або від іншої дати) про призначення пільгової пенсії за віком ОСОБА_1 за рахунок підприємства за Списком № 2, винесеного неповноважним Управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова, припинити сплату цієї пенсії у порядку не передбаченому законодавством.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2017 позовну заяву залишено без руху.
Позивачем 10.04.2017 надано суду уточнений адміністративний позов, в якому він просить:
до Національного антикорупційного бюро України
- за бездіяльність і порушення його права на відповідь, сплатити 1 грн на його рахунок;
до Головного управління Пенсійного фонду України
- за бездіяльність, неодноразове порушення його права на відповідь, за сплату незаконних пільгових пенсій за віком, у т.ч. і за рахунок підприємства позивача за Списком 2 по всій Україні, сплатити 1 грн на його рахунок;
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
- за бездіяльність, неодноразове порушення його права на відповідь, за сплату незаконних пільгових пенсій за віком, у т.ч. і за рахунок підприємства позивача за Списком 2 в Харківській області, сплатити 1 грн на його рахунок;
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова
- за бездіяльність, неодноразове порушення його права на відповідь, за сплату незаконної пільгової пенсії ОСОБА_1 за віком протягом 4 років, у т.ч. і за рахунок підприємства за Списком 2 в Ленінському районі м. Харкова, за не надсилання йому свого розпорядження № 179275 від 19.04.2013 про призначення пенсії за рахунок підприємства позивача до цієї миті, за позбавлення права на його оскарження в суді сплатити 1 грн на його рахунок та визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова розпорядження № 179275 від 19.04.2013 про призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 за рахунок підприємства позивача за Списком 2, прийнятого неповажним Управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова, припинити сплату пенсії у порядку не передбаченому законодавством і перерахувати її з дня набуття ОСОБА_1 права на пенсію, тобто з 18.04.2017, відповідно до законодавства;
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова
- за бездіяльність, неодноразове порушення його права на відповідь, за подання до суду підроблених документів, за зупинку підприємства позивача, за залишення людей без роботи, за порушення усіх можливих прав працівників позивача, в т.ч. займатися підприємницькою діяльністю, сплатити 1 грн. на рахунок позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2017 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
У подальшому позивачем неодноразово подавалися уточнені позовні заяви, однак, як слідує з матеріалів справи, судом щодо них процесуальних рішень прийнято не було.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020 справу передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 визначено територіальну підсудність даної адміністративної справи - Київському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 справу прийнято до провадження та позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дати вручення копії ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 відвід визнано необґрунтованим.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у задоволенні заяви представника позивача АТЗТ «Спеціалізований Будівельно-Монтажний Поїзд № 803» Романова Г.Л. про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лапія С.М. відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 заяву про забезпечення позову повернуто позивачу без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 позовну заяву АТЗТ "Спеціалізований Будівельно-Монтажний Поїзд № 803" до Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про бездіяльність та вчинення певних дій - повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
За результатами повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями даний адміністративний позов передано на розгляд судді Леонтовичу А.М .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 дану справу прийнято до провадження судді Леонтовича А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 (суддя Леонтович А.М.) від 02.02.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 (суддя Леонтович А.М.) у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову - відмовлено. Заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 (суддя Леонтович А.М.) відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про зупинення провадження у справі.
24.03.2021 від представника позивача надійшла заява про відвід судді Леонтовича А.М., усіх суддів КОАС.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 (суддя Леонтович А.М.) визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі №826/4172/17, необґрунтованим. Матеріали адміністративної справи №826/4172/17 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
В результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Кушнову А.О. для розгляду заяви позивача про відвід судді. Матеріали справи передано судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О. для розгляду заяви позивача про відвід судді 25.03.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у задоволенні заяви позивача - Акціонерного Товариства закритого типу "Спеціалізований Будівельно-Монтажний Поїзд №803" від 22.03.2021 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі №826/4172/17 - відмовлено (суддя Кушнова А.О.).
Судом двічі було направлено позивачеві копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.02.2021.
Зі змісту наявних в матеріалах справи відомостей про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113333544520 слідує, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.02.2021, якою установлений п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви було не вручено під час доставки.
Зі змісту наявних в матеріалах справи відомостей про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113333635207 слідує, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.02.2021, якою установлений п'ятиденний строк для усунення недоліків позивачеві вручено 19.03.2021.
Разом з тим, станом на день винесення ухвали про повернення позовної заяви вимогу ухвали суду від 02.02.2021 позивачем не виконано.
Жодних заяв про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви поданих позивачем матеріали справи не містять.
Також при вирішенні питання про повернення позовної заяви у даній справі, судом враховується, що позивач є належним чином повідомлений про існування ухвали суду від 02.02.2021 та те, що останньому було надано судом достатній час для усунення недоліків позовної заяви, оскільки на наступний день після отримання поштового відправлення із ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 02.02.2021, позивач подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції на вказану ухвалу суду.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що встановлені судом недоліки позовної заяви не є формальними та зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane. the United Kingdom), Series, № 93).
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведеним вище положенням чинного законодавства, якими передбачено право звернення фізичної особи до суду з адміністративним позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, кореспондує закріплений у пункті 9 частини п'ятої статті 160 КАС України обов'язок позивача обґрунтувати в позовній заяві у справі щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.
Крім цього, згідно із частиною першою статті 160 КАС у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, частини п'ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Як зазначено було вище, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 позовну заяву залишено без руху, оскільки, як убачається зі змісту позовної заяви, позивачем переважно заявлені вимоги про встановлення судом певних фактів, а не вимоги про захист його прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах, що не узгоджується зі змістом позовних вимог і повноваженнями суду, зокрема наведеними статтею 266 КАС.
Залишаючи дану позовну заяву без руху, суд виходив з того, що стиль викладених позовних вимог не дає можливості встановити, у чому саме вони полягають. Так, позивач не просить визнати протиправною бездіяльність, але просить стягнути з кожного з відповідачів по 1 грн., а тому йому необхідно конкретизувати свої позовні вимоги, а саме: чітко зазначити, у чому саме полягають порушення його прав кожним із зазначених відповідачів, коли відбулися порушення, у чому саме полягала бездіяльність відповідачів ( у разі оскарження такої), з приводу стягнення 1 грн. - що це за сума (моральна чи матеріальна шкода), з чого позивач виходив, зазначаючи саме цю суму, та чому просить її стягнути.
Також з тексту позовної заяви слідує, що позивач, зазначаючи про бездіяльність відповідачів, вказує на те, що вона полягає у ненаданні відповіді на його звернення, однак позивачем не конкретизовано, на який саме лист (звернення) він не отримав відповіді та не надано суду копії його листів (звернень) до кожного з відповідачів.
Крім того, позивач вказує на підроблення документів, на зупинку підприємства позивача з вини Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, за залишення людей без роботи, за порушення усіх можливих прав працівників позивача, однак доказів щодо даних обставин ні до позовної заяви, ні до судових засідань, які неодноразово проводилися, не надав.
Отже, ухвалою суду від 02.02.2021 було зобов'язано позивача викласти конкретні та чіткі обставини із зазначенням якими діями, бездіяльністю чи рішенням суб'єктів владних повноважень (16 відповідачів) порушено права та/чи інтереси позивача та з посиланнями на конкретні нормативно-правові акти, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги щодо кожного з відповідачів та докази, якими такі обставини підтверджуються.
Також, із матеріалів адміністративного позову вбачається, що позовні вимоги у даній справі спрямовані тільки до Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова.
При цьому одним із відповідачів зазначено Верховну Раду України, що унеможливлює розгляд даної справи Київським окружним адміністративним судом, як судом першої інстанції.
Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина четверта статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, позивачу було необхідно уточнити суб'єктний склад відповідачів, в тому числі для визначення підсудності даної справи, із зазначенням у прохальній частині позовних вимог щодо кожного з 16 відповідачів.
Таким чином, позивач подаючи дану позовну заяву не вказав, яким чином протиправна, на його думку, бездіяльність відповідачів порушує саме його особисті права, свободи та охоронювані законом інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, в чому саме полягає таке порушення, а також не зазначив доказів, що підтверджують вказані обставини.
Аналогічних висновків щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.10.2020 (справа № 9901/129/20).
Разом з цим, суд звертає увагу позивача, що згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом шостим частини п'ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Наведений у частині 2 статті 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Суд зазначає, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, зокрема, для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19.
Як слідує з матеріалів справи, матеріали адміністративної справи, що подані позивачем, містять процесуальні документи написані з використанням некоректної лексики, з застосуванням неповажних слів щодо суддів Київського окружного адміністративного суду, Конституційного Суду України та Держави загалом.
Таким чином, застосування позивачем в тексті процесуальних документів висловів, які дискредитують судові органи України та їх посадових осіб, учасників справи, є зловживанням процесуальними правами.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи те, що станом на момент постановлення цієї ухвали у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунено, зареєстрованих в автоматизованій системі документообігу суду першої інстанції будь-яких заяв, клопотань чи інших документів, направлених позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху немає, клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви не заявлено, позовну заяву необхідно повернути позивачеві.
Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву АТЗТ "Спеціалізований Будівельно-Монтажний Поїзд № 803" до Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про бездіяльність та вчинення певних дій - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.