про залишення позовної заяви без руху
12 квітня 2021 року м. Київ Справа № 320/4067/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши
позовну заявуОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному положеннями статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до положень статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Так, в силу положень частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено протиправною, на його думку, бездіяльністю відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсійних виплат у належному розмірі.
Водночас з наведеною вище позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду лише 01.04.2021 (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку на конверті від 01.04.2021), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, більше ніж на шість років.
З огляду на наведені вище обставини в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якого вона посилається на свою необізнаність в особливостях пенсійного законодавства, похилий вік та хворобу.
Разом з тим судом встановлено, що жодних документальних свідоцтв на підтвердження обставин постійного лікування позивачем до позовної заяви приєднано не було.
У свою чергу необізнаність в особливостях пенсійного законодавства та похилий вік не є об'єктивними обставинами, які заважали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду з даним позовом.
Крім того, позивач також стверджує про наявність у неї права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком, що підтверджується, на думку позивача, висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 29.11.2019 в адміністративній справі № 608/957/16-а та 20.05.2020 в адміністративній справі № 815/1226/18.
У зв'язку з цим суд звертає увагу позивача на те, що правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 29.11.2019 в адміністративній справі № 608/957/16-а та 20.05.2020 в адміністративній справі № 815/1226/18, прийняті за інших фактичних обставин справи, а відтак не можуть братися судом до уваги.
У свою чергу як розтлумачив Верховний Суд у своїй постанові від 11.12.2018 в адміністративній справі № 520/1353/17, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
З огляду на те, що пенсійні платежі є періодичними та виплачуються щомісяця, позивач з січня-лютого 2014 року знала або повинна була дізнатися про невиплату їй територіальним органом Пенсійного фонду України пенсійних виплат у належному розмірі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.05.2019 в адміністративній справі № 804/4217/18 та 08.08.2019 в адміністративній справі № 127/13736/16-а.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).
Суд також звертає увагу позивача на положення частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено обов'язок позивача долучати до позовної заяви документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що позивачем заявлено у позовній заяві одну позовну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX, при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору повинен складати 908,00 грн.
Разом з тим позивачем до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору.
При цьому позивачем заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Так, на думку позивача, звернення до суду з позовом, предметом якого є захист соціальних прав, є безумовною підставою для розстрочення сплати судових витрат.
У зв'язку з цим суд звертає увагу позивача на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналізуючи вказану вище норму, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, у тому числі у випадку звернення особи до суду з позовом, предметом якого є захист соціальних прав, є наявність її незадовільного (скрутного) матеріального становища.
Водночас судом встановлено, що позивачем у позовній заяві обставин, які свідчать про низькій рівень достатку, не наведено, жодних доказів неможливості сплати ним судового збору за подання даного адміністративного позову (зокрема, документів, які свідчать про рівень доходу позивача (у тому числі довідки органу доходів і зборів про відсутність за попередній календарний рік інших доходів, ніж пенсійні виплати); заборгованість позивача перед іншими особами; стягнення з позивача заборгованості; наявність утриманців тощо) не приєднано.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не зазначених позивачем у позовній заяві; належних та допустимих доказів, які свідчать про неможливість сплати позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову, а у разі їх відсутності - оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу невідкладно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Харченко С.В.