09 квітня 2021 року 320/6582/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2020 №0071745004.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно застосував до позивача штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, оскільки вказані в акті перевірки порушення не відповідають дійсним обставинам справи. Затримка реєстрації податкових накладних виникла за відсутності вини позивача, з огляду на що він не може нести відповідальність за податкове порушення. Зокрема, невчасна реєстрація податкових накладних відбулась внаслідок бездіяльності податкового органу щодо незарахування в системі електронного адміністрування ПДВ коштів субвенцій, отриманих у 2015 році, а також бездіяльності державних органів щодо неперерахування коштів субвенції за 2017 рік, які належали до виплати ТОВ "Білоцерківвода", що в свою чергу призвело до їх незарахування в системі електронного адміністрування ПДВ.
При цьому, позивач зазначає, що обов'язок ДФС України по зарахування відповідної суми субвенції на електронний рахунок товариства в системі електронного адміністрування ПДВ підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №826/3740/16.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 зупинено провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (ідентифікаційний код 38010130, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярського, буд. 14) зареєстроване в якості юридичної особи 28.02.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач має статус платника податку на додану вартість, про що йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.05.2013 №200119880.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з питання несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами якої було складено акт від 01.04.2020 №1026/50-04/38010130 (далі - акт перевірки).
У вказаному акті відповідач дійшов висновку, зокрема, про порушення ТОВ "Білоцерківвода" вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді несвоєчасної реєстрації 54 податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.04.2020 №0071745004, яким до позивача за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф на загальну суму 58818,53 грн., з яких: за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ застосовано штраф у розмірі 20% - 2376,13 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ застосовано штраф у розмірі 30% - 5007,73 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 3767,30 грн. застосовано штраф у розмірі 40% - 50263,56 грн.; за відсутність реєстрації податкових накладних на суму 2342,21 грн., застосовано штраф у розмірі 50% - 1171,11 грн.
Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, подав до Державної податкової служби України скаргу.
За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України було прийнято рішення від 07.07.2020 №21173/6/99-00-06-02-05-06, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 22.04.2020 №0071745004 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно п.п.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Відповідно до абз. 1 п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Платник податку має право зареєструвати в ЄДРП податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Отже, платник податку на додану вартість на дату виникнення податкових зобов'язань зобов'язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстру податкових накладних у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, порушення яких є підставою для застосування до платника податку штрафних санкцій. При цьому, платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Тобто, порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника прогресивної шкали штрафу в залежності від кількості днів порушення строку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.
Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом "в" пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено зарахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України".
Дана норма спрямована на впорядкування податкових відносин при використанні субвенції, яка відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" надається підприємствам, що надають комунальні послуги для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Таким чином, на електронні рахунки в органах казначейства постачальників комунальних послуг повинні зараховуватися суми субвенцій з бюджету, які збільшуватимуть реєстраційну суму для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2015 році TOB "Білоцерківвода" отримало субвенцію з Державного бюджету України в сумі 5429259,00 грн. (на підставі договору від 13.07.2015 №2 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375) та в сумі 4646993,00 грн. (на підставі договору від 30.11.2015 №55/375 про організацію взаєморозрахунків).
Кошти субвенції відповідно до їх цільового використання товариством були направлені на погашення заборгованості з податку на додану вартість. Однак, всупереч вимогам п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (в редакції, яка діяла до 22.07.2017), органи державної фіскальної служби не зарахували суми субвенції на рахунок позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Дані факти встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017 у справі №826/3740/16, яке набрало законної сили 10.05.2017, а тому відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.05.2020 по справі №826/3740/16 касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 залишено без змін.
Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва зобов'язано Державну фіскальну службу України зарахувати шляхом збільшення сум поповнення електронного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" № НОМЕР_1 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти в сумі 10076252,00 грн. відповідно до договору №2 про організацію взаєморозрахунків згідно постанови Кабінету Міністрів України №375 та договору №55/375 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375.
Проте, станом на час розгляду даної справи із суми, яку відповідно до судового рішення повинно було бути спрямовано на поповнення електронного рахунку ТОВ "Білоцерківвода", зараховано лише суму 2511256,17 грн., а решта коштів так і не зарахована.
Витягами з системи електронного адміністрування ПДВ за 17.05.2017 та за 18.05.2017 підтверджується, що 18 травня 2017 року на рахунок ТОВ "Білоцерківвода" в системі електронного адміністрування ПДВ відбулось поповнення на суму коштів в розмірі 2511256,17 грн. (рядок 3 таблиці витягу з системи електронного адміністрування ПДВ за 18.05.2017 підтверджує, що сума коштів збільшилась на 2511256,17 грн. у порівнянні із рядком 3 витягу з системи електронного адміністрування ПДВ за 17.05.2017).
Крім того, в матеріалах справи наявний витяг по рахунку 6412 (ПДВ) за період 17.05.2017 - 18.05.2017, який підтверджує, що за вказаний період не відбувалось кореспонденції рахунка 6412 з рахунком 31 і, відповідно, позивач не здійснював поповнення свого електронного рахунку.
Судом встановлено, що на підставі статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" від 18.05.2017 №332 позивачем були укладені договори про організацію взаєморозрахунків, а саме договір №03/332 від 07.08.2017 на суму 8221700,00 грн. та договір №12/332 від 05.12.2017 на суму 1641600,00 грн.
Відповідно до зазначених договорів у 2017 році ТОВ "Білоцерківвода" повинно було отримати субвенцію з державного бюджету, яка також мала бути направлена на поповнення реєстраційного ліміту у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Однак, умови договорів про організацію взаєморозрахунків так і не були виконані і кошти субвенції у 2017 році позивачу не перераховані взагалі.
Факт невиконання державними органами своїх обов'язків встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №810/1728/18, якими визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та недоведення цього рішення до відома казначейства, а також зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування таких коштів.
Вищевказане рішення суду у добровільному порядку суб'єктом владних повноважень не виконано, у зв'язку з чим ТОВ "Білоцерківвода" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції та державною виконавчою службою були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме ВП №60027339 від 12.09.2019; ВП №60082093 від 17.09.2019.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що невчасна реєстрація податкових накладних відбулась не з вини позивача, а внаслідок бездіяльності фіскальних органів щодо незарахування в системі електронного адміністрування ПДВ коштів субвенцій, отриманих у 2015 році, а також бездіяльності державних органів щодо неперерахування коштів субвенції за 2017 рік, які належали до виплати ТОВ "Білоцерківвода", що призвело до їх незарахування в системі електронного адміністрування ПДВ.
Відсутність на рахунку ТОВ "Білоцерківвода" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість необхідного ліміту обумовила неможливість реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період січень 2019 року - січень 2020 року.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які позивач зараховує на свій рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість відповідно до вимог п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України зараховуються в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Разом з тим, податковий борг з ПДВ у позивача утворився із причин бездіяльності органів держави щодо перерахування субвенції.
Відповідно до п.109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 по справі №815/2745/17, від 26.06.2018 по справі №808/2127/17 та від 03.05.2018 по справі №818/1070/17, платник податків може нести відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише якщо така несвоєчасна реєстрація зумовлена його винними діями.
Отже, позивач не має бути притягнений до відповідальності у вигляді накладення штрафу у зв'язку із невиконанням органами державної фіскальної служби та органів державної влади своїх обов'язків щодо зарахування відповідних коштів на електронний рахунок ПДВ ТОВ "Білоцерківвода".
Відповідно, оскільки наявність вини ТОВ "Білоцерківвода" у несвоєчасній реєстрації накладних не встановлено, то й немає підстав для застосування до позивача юридичної відповідальності. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Беручи до уваги обставини відсутності перерахування на рахунки ТОВ "Білоцерківвода" субвенції з державного бюджету на погашення різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що, у порядку п. 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України є джерелом поповнення рахунку системи електронного адміністрування з податку на додану вартість, у взаємозв'язку з наявністю у позивача права на реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування за наявності від'ємного показнику реєстраційного ліміту, суд вважає цілком прийнятним у контексті справи застосувати висновки Європейського суду з прав людини, які викладені у рішення по справі "Рисовський проти України".
Як слідує з рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011, особливу важливість набуває принцип "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб.
У контексті обставин справи суд наголошує на зміст пункту 71 рішення по справі "Рисовський проти України", що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо застосування штрафних санкцій, прийняте у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є таким, що суперечить нормативно-правовим актам, є безпідставним та протиправним, а тому підлягає скасуванню.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.07.2020 №3365.
Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 22.04.2020 №0071745004.
Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (ідентифікаційний код 38010130) сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.