ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2021 р. справа № 300/3964/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,
за участю представника позивача Маланюка О.Є.,
представника відповідача Медвідь Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2020/00457 від 29.10.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/100099/1 від 29.10.2020.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки "Jaguar" ХЕ 2.0 D номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 2.0 см3, перша реєстрація 2015, ціною 6200 Євро та обраного методу визначення митної вартості товару - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2020/00457 від 29.10.2020 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/100099/1 від 29.10.2020. Позивач стверджує, що не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, в т.ч. підтвердження продавця про здійснення ним продажу автомобіля Jaguar ХЕ 2.0d з несправним двигуном 20.10.2020 року, за ціною 6200 Євро, та звіту про експертну оцінку транспортного засобу, Галицькою митницею Держмитслужби, було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним шостим методом та завершено митне оформлення автомобіля замість заявлених 6200 Євро визначено 9224 Євро. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 31.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.30-31).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.02.2021. Щодо заявлених позовних вимог представник заперечив, зокрема зазначив, що вважає правомірним застосування відповідачем резервного методу для визначення митної вартості товару, оскільки під час митного оформлення декларантом, не було подано повний перелік первинних документів, визначений статтею 53 Митного кодексу України, а саме, документу, що підтверджує сплату коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості. Крім того додатково наданий декларантом на вимогу митного органу висновок автотоварознавчого дослідження №LV-201028-01 від 28.10.19, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, складений з порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N142/5/2092 (далі - Методика), зокрема: відповідно до п.5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ експерт повинен установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Фотографії до митного оформлення не подавались. Відтак, митним органом використано в якості джерела для визначення митної вартості транспортного засобу марки "Jaguar" ХЕ 2.0 D номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 2.0 см3, експертний висновок № LV-201028-01 від 28.10.2020, без врахування вартості несправностей, оскільки вони не вказані в акті митного огляду автомобіля та в документах на придбання - 9224,00 Євро. Враховуючи всі наведені обставини, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин(а.с.43-51).
Згідно ухвали суду від 05.02.2021 заяву представника відповідача від 20.01.2021 №7.4-10/14/117 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено та вирішено розгляд адміністративної справи № 300/3964/20, здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, з повідомленням учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Представником позивача 08.02.2021 подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у митного органу були всі належні та допустимі докази, які підтверджують вартість автомобіля у розмірі 6173,00 Євро, а саме Рахунок фактуру № 402542 від 20.10.2020 видану фірмою продавцем Haverkamp Auto's покупцю ОСОБА_2 з відповідним описом автомобіля (копія документу з перекладом додається), а згідно частини 2 статті 53 МК України такий документ є документом, який підтверджує митну вартість товару, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (країна Бельгія), експортну декларацію (країни Голандія), та лист продавця від 28.10.2020, яким фірма продавець Haverkamp Auto's підтверджує, що пан ОСОБА_2 купив у них Jaguar ХЕ з несправним двигуном 20.10.2020 за ціною 6200 Євро та звіт №LV-201028-01 про експертну оцінку транспортного засобу від 28.10.2020. В зв'язку із наведеним, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом є необґрунтованим та безпідставним (а.с.97-100).
Відповідно до ухвали суду від 23.02.2021 клопотання представника відповідача від 09.02.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та вирішено судове засідання в адміністративній справі №300/3964/20 призначене на 24.02.2021 о 14:00 год провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON.
У судовому засіданні, призначеному на 24.02.2021 оголошено перерву до 10.03.2021 о 14:00 у зв'язку із витребуванням додаткових доказів.
Представник позивача, у судовому засіданні, яке відбулося 10.03.2021 вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.
Уповноважений представник відповідача в у судовому засіданні, яке відбулося 10.03.2021 проти позову заперечила з мотивів наведених у відзиві та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, розглянувши адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті спору та долучені докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, зазначає наступне.
Позивачем 20.10.2020 придбано у нерезидента Haverkamp Auto's транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Jaguar" ХЕ 2.0 D номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 2.0 см3, перша реєстрація 2015, що був у вжитку. Вартість автомобіля позивачем сплачено у сумі 6200 Євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахуноку-фактури № 402542 від 20.10.2020 (а.с.16-18).
Декларантом - ФОП ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , як одержувача товару, 28.10.2020 подано до Галицької митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA209250/2020/021863, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме автомобіль легковий, що був в експлуатації, марки "Jaguar" ХЕ 2.0 D номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 2.0 см3, перша реєстрація 2015. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6200 Євро - графа "42", а в графах 45 (коригування) - 206542,46 грн і 46 (статистична вартість) - 206,54246 яка із урахуванням графи 23 (курс валюти) 33,3133 (а.с.14-15).
Разом із митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення, зокрема:
- рахунок-фактуру № 402542 від 20.10.2020 (а.с.16-18);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (країна Бельгія) (а.с.24-25);
- експортну декларацію (країни Нідерланди) (а.с.26);
- лист продавця від 28.10.2020 року, яким фірма продавець Haverkamp Auto's підтверджує, що позивач купив у них Jaguar ХЕ 2.0d з несправним двигуном 20.10.2020 року за ціною 6200 Євро (а.с. 19-20)
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів ручної поклажі та багажу UA209040/2020/044857 від 27.10.2020 (а.с.66-67);
- звіт № LV-201028-01 про експертну оцінку транспортного засобу від 28.10.2020 року, згідно якого вартість автомобіля на дату оцінки складає 6173 Євро (а.с.21-23);
- паспорт громадянина У країни з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 18.08.2015;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209250.2020.021863 від 28.10.2020 (а.с.12-13);
Подання таких документів відповідач не заперечує, одна вказує про не долучення до звіту про експертну оцінку фотознімків автомобіля.
Відповідачем за результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 29.10.2020 №UA209250/2020/021863 та доданих до неї документів, в тому числі рахунку-фактури № 402542 від 20.10.2020, здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення № UA209000/2020/100099/1, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 9224,00 Євро.
В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості: "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з поданням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МКУ (експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією). Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій етапі 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом Інформації для коригування митної вартості слугував експертний висновок №LV-201028-01 від 28.10.2020, без врахування вартості несправностей, оскільки вони не вказані в акті митного огляду автомобіля та в документах на придбання".
29.10.2020 посадовими особами Галицької митниці Держмитслужби за результатами перевірки митної декларації та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості, винесено рішення по митній вартості № UA209000/2020/100099/1. Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідачем оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209250/2020/00457 від 29.10.2020. (а.с.10-11).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).
Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України и також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 МК України).
Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина 1 статті 368 Митного кодексу України).
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.
Втім, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановлено судом, позивачем з метою митного оформлення було подано рахунок-фактуру № 402542 від 20.10.2020 згідно якого ОСОБА_1 придбано у нерезидента Haverkamp Auto's транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Jaguar" ХЕ 2.0 D номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 2.0 см3, перша реєстрація 2015, що був у вжитку, тобто платіжний документ, з якого вбачається вартість транспортного засобу та за яким можливо ідентифікувати автомобіль, за який проведена сплата у сумі 6200 Євро (а.с. 16-18).
Відтак, зазначеним договором в повній мірі підтверджено митну вартість товару на рівні 6200 Євро, та факт передачі - отримання вказаної суми сторонами.
Також позивачем на підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано звіт № LV-201028-01 про експертну оцінку транспортного засобу від 28.10.2020, згідно якого вартість вказаного автомобіля 6173 Євро.
Поряд з цим, аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ОСОБА_1 транспортного засобу.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
При цьому, відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо не зазначення у рахунку-фактурі № 402542 від 20.10.2020 несправностей придбаного позивачем автомобіля, то про несправний двигун автомобіля зазначено як у звіті № LV-201028-01 про експертну оцінку транспортного засобу від 28.10.2020 так і в листі продавця 28.10.2020 року.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5)інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).
При цьому, під час проведення консультацій з митним брокером позивача митний орган не вказував на не надання фотографій до звіту про експертну оцінку транспортного засобу від 28.10.2020 № LV-201028-01 та не посилався на хорватський інтернет ресурс www.njuskalo.hr щодо продажу поданого позивачем до розмитнення транспортного засобу за ціною 12 599 Євро, що підтверджується роздруківкою повідомлення із електронної бази митного органу АСМО (а.с. 140). Натомість стороною позивача доведено, що митним брокером позивача було відправлено відповідачу звіт про експертну оцінку транспортного засобу від 28.10.2020 № LV-201028-01 на 14 сторінках включно із фотознімками в межах консультації 28.10.2020 о 15:06, що підтверджується скріншотом відправлення електронного повідомлення ФОП ОСОБА_3 (а.с. 105).
Також, в судовому засіданні представник позивача підтвердив отримання інформації з хорватського інтернет ресурсу www.njuskalo.hr щодо транспортного засобу марки "Jaguar" ХЕ 2.0 D номер кузова НОМЕР_1 після коригування митної вартості вказаного автомобіля.
Така зміна кваліфікації підстави прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови, як актів індивідуальної дії, суб'єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб'єктів владних повноважень.
Відтак, суд критично ставиться до покликання відповідача на інформацію на сайті www.njuskalo.hr щодо продажу транспортного засобу за іншою ціною ніж заявлено позивачем до розмитнення адже на сайті вказано ціну пропозиції, що не є беззаперечним доказом остаточної ціни продажу позивачу. Натомість, ціною продажу автомобіля є ціна, зазначена в рахунку-фактурі.
Крім того, відповідно до інформації на хорватському інтернет ресурсі www.njuskalo.hr вартість автомобіля "Jaguar" ХЕ 2.0 D номер кузова НОМЕР_1 включає всі витрати на імпорт/в'їзд автомобіля з Нідерландів до республіки Хорватія, тоді як позивач придбав вказаний автомобіль у Нідерландах.
Статтею 64 Митного кодексу України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Згідно з п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Митного кодексу України ) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено лише про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим, а також джерело інформації, що також не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
Відтак, відповідач в ході судового розгляду доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості товару, не надав.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом, а джерелом Інформації для коригування митної вартості слугував експертний висновок №LV-201028-01 від 28.10.2020, без врахування вартості несправностей, оскільки вони не вказані в акті митного огляду автомобіля та в документах на придбання.
При цьому судом встановлено, що відповідач під час проведення консультацій не повідомив позивача, які саме числові значення складових митної вартості транспортного засобу чи відомостей щодо фактично сплаченої ціни були відсутні та не витребував жодних доказів, які б засвідчили характер пошкоджень автомобіля на момент продажу позивачу, а також факт його транспортування на митну територію України з вказаними пошкодженнями.
При цьому, суд звертає увагу на суперечливу правову позицію відповідача в частині зазначення про неможливість покликання позивача на звіт про експертну оцінку транспортного засобу від 28.10.2020 № LV-201028-01, оскільки такий складено з порушенням п. 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, однак, водночас, використовує його для коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом.
Так, пунктом 5.5 Методики передбачено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен : а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.
В матеріалах справи наявний висновок № LV-201028-01 про експертну оцінку транспортного засобу від 28.10.2020, автомобіль марки "Jaguar" ХЕ 2.0 D номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 2.0 см3, перша реєстрація 2015 з якого вбачається, що на даному автомобілі є експлуатаційні пошкодження та недоліки, такий не на ходу, вартість ремонту складає 3051,00 Євро та містить фотознімки автомобіля. Також наявність несправного двигуна автомобіля підтверджено листом продавця від 28.10.2020.
Отже, доводи відповідача про те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що звіт про експертну оцінку транспортного засобу № LV-201028-01 від 28.10.2020, складений з порушенням п.5.5 Методики, не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, суд зазначає, що у відповідача була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу та його технічний стан під час продажу, оскільки рахунок-фактура № 402542 від 20.10.2020 містить відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.
При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2020/00457 від 29.10.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/100099/1 від 29.10.2020, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
В зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.1956494902.1 від 24.12.2020 (а.с.1) підтверджується сплата позивачем судового збору за подання до суду даного позову у розмірі 1681,60 грн. Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак, підлягає стягненню пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача лише сплачена ним сума судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2020/00457 від 29.10.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/100099/1 від 29.10.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000)
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.
Довідка: Рішення складене в повному обсязі 12 квітня 2021 р. у зв'язку з перебуванням судді Микитин Н.М. у відпустці з 12.03.2021 по 17.03.2021 та на листку непрацездатності з 18.03.2021 по 09.04.2021.