ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" квітня 2021 р. справа № 300/217/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
при секретарі Подольській Т.М.,
за участю:
представника позивача: Кузика В.І.,
представника відповідача: Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2021 № 0000005/7.4-19, № 0000006/7.4-19, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2021 № 0000005/7.4-19, № 0000006/7.4-19.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках акту перевірки № 123/7.4-19/ НОМЕР_1 від 03.12.2020 року, які не відповідають дійсності та суперечать нормам митного та податкового законодавства. Зокрема, щодо порушень викладених у акті перевірки, позивач вказала на помилковість висновків митного органу, щодо заниження нею митної вартості транспортного засобу під час здійснення митних процедур по ввезенню автомобіля марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, VIN НОМЕР_2 , оскільки такі висновки відповідачем здійснено виключно на підставі отриманих документів з боку митних органів Чеської Республіки, водночас, безпідставно не враховано документи подані позивачем на Івано-Франківській митниці ДФС, як такі, що належним чином підтверджують митну вартість атомобіля. Позивач зазначила, що самі по собі документи митних органів Чеської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами вини позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у її діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 0000005/7.4-19, № 0000006/7.4-19, якими останній донараховано податкові зобов'язання зі сплати державного мита та ПДВ, а також застосовано штрафні санкції.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.29-30).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.02.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що за результатами проведеного аналізу документів, отриманих від митних органів Чеської Республіки щодо законності ввезення громадянкою України ОСОБА_1 на митну територію України легкового автомобіля марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, VIN НОМЕР_2 , тип кузова - універсал, встановлено, що митною адміністрацією Чеської Республіки з'ясовано, що даний транспортний засіб був зареєстрований у Центральному реєстрі транспортних засобів і знятий з реєстрації для експорту. Автомобіль випущений в режим експорту 14.09.2018 року з документами: експертною декларацією від 07.09.2018 року № 18CZ6100002572T597 та фактурою від 05.09.2018 року № BF18190. Продаж вищезазначеного транспортного засобу здійснено чеською компанією "AUTOBAZAR PATAKI, s.r.o" за ціною 154545,00 чеських крон громадянину ОСОБА_2 , що згідно з курсом НБУ станом на 21.09.2018 року (1 чеська крона = 1,28992100 грн.) становила 199350,84 грн. Водночас, позивачем при митному оформленні до митної декларації від 21.09.2018 № UA206010/2018/410656 транспортного засобу (марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, VIN НОМЕР_2 , тип кузова - універсал) подана фактура від 13.09.2018 б/н, видана "Lukas Hureк" (BRANDIS Libomovary 139) на суму 100000 чеських крон. Таким чином, встановлено при митному оформленні товару ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару, чим порушено вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 та статті 58 Митного кодексу України, і, як наслідок, при декларуванні транспортного засобу марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, VIN НОМЕР_2 , тип кузова - універсал занижено митну вартість на суму 70357,74 грн. (а.с.45-48).
ОСОБА_1 26.02.2021 року подала на адресу суду відповідь на відзив, де позивач, не погодившись зі змістом відзиву на позовну заяву, вказала, що відповідач не навів доказів неправдивості (нікчемності) правочину укладеного з громадянином Чеської Республіки " ОСОБА_3 " ( ОСОБА_4 139) за ціною 100000 чеських крон, не витребував інформації про обставини завершення експорту по даному транспортному засобу, та не здійснив опитування ОСОБА_5 , як власника зазначеного транспортного засобу, щодо обставин продажу. Позивачем зазначено, що як реєстраційний документ на транспортний засіб так і експортна декларація доводять лише факт процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Чеській Республіці та жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, та в подальшому до ОСОБА_1 зазначеної в поданих до митного оформлення документах.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених ним у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позов та відповідь на відзив, встановив наступне.
Згідно митної декларації форми МД-2 від 21.09.2018 року № UA206010/2018/410656 громадянкою України ОСОБА_6 (уповноваженою особою позивача, декларантом/представником) ввезено на митну територію України транспортний засіб легковий автомобіль марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску - 2011, тип палива дизель, тип кузова - універсал. Вартість автомобіля становить 100000,00 чеських крон (128992,10 грн. за курсом НБУ) (а.с.20).
Рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу митний орган не приймав. Транспортний засіб випущений у вільний обіг на митній території України.
В подальшому, в період з 26.11.2020 року по 27.11.2020 року працівниками Галицької митниці Держмитслужби відповідно до наказу від 06.11.2020 року № 655 проведено документальну невиїзну перевірку громадянки України ОСОБА_1 стосовно дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 21.09.2018 року № UA206010/2018/410656.
За результатами перевірки складено акт за № 123/7.4-19/ НОМЕР_1 від 03.12.2020 року, відповідно до змісту якого, констатовано порушення позивачем: пункту 2 частини 2 статті 52, статті 58, пункту 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 МК України, в результаті чого, декларантом занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 21.09.2018 року № UA206010/2018/410656 на загальну суму 7035,87 грн.; підпункту "в" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 21.09.2018 року № UA206010/2018/410656 на загальну суму 15478,92 грн. (а.с.12-15).
На підставі акту № 123/7.4-19/ НОМЕР_1 від 03.12.2020 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2021:
- № 0000005/7.4-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами на 8794,84 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 7035,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1758,97 грн. (а.с.9).
- № 0000006/7.4-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів фізичними особами на 19348,65 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 15478,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3869,73 грн. (а.с.10).
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).
Відповідно до пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2); результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп.54.3.6).
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Згідно зі статтею 272 Митного кодексу України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
У відповідності до статті 377 Митного кодексу України товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.
Отже, відповідно до положень Митного кодексу України та Податкового кодексу України, ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість.
Згідно пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Також, відповідно до статті 278 Митного кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру. Для товарів, на які законом встановлено комбіновані ставки мита, база оподаткування визначається відповідно до пунктів 1 і 2 цієї частини.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 1 статті 49 Митного кодексу України).
У відповідності до статті 65 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.
Статтею 51 Митного кодексу України врегульований порядок визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до якої, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 статті 51 Кодексу). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 Кодексу).
Стаття 57 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина 1 статті 57 Кодексу). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Кодексу). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Кодексу).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Кодексу). Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 Кодексу).
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Кодексу). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Кодексу).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Кодексу).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 статті 54 Кодексу).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Кодексу).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Кодексу).
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина 1 статті 55 Кодексу).
Як встановлено, позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску - 2011, об'єм двигуна 2231 см.куб., тип палива дизель, тип кузова - універсал, бувшого у використанні вартість якого становить 100000,00 чеських крон.
Представником ПП "Брок-Вест" (декларантом/представником) - Федорко М.І. (особа відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 ) для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію за №UA206010/2018/410656 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 100000,00 чеських крон. Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 100000,00 чеських крон, в графі 45 "коригування" вказано 128992,10 грн., в графі 23 "курс валюти" - 1,28992100 грн., у графі 47 - із заявленої вартості товару розраховані митні платежі в сумі 69998,92 грн. (а.с.20).
Відповідно до змісту акта позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України за митною декларацією № UA206010/2018/410656 від 21.09.2018 за №123/7.4-19/ НОМЕР_1 від 03.12.2020 року (а.с.12-15) ревізором інспектором встановлено, що Державною фіскальною службою України 11.11.2019 року отримано відповідь митних органів Чеської Республіки № 15066-5/2019 900 073 від 01.10.2019 року та копії документів: митної декларації митних органів Чеської Республіки (MRN) № 18CZ6100002572T597 від 07.09.2018 року; рахунку-фактури (Faktura - danovy doklad) № BF18190 від 05.09.2018 року.
За результатами проведеного аналізу документів, отриманих від митних органів Чеської Республіки, щодо законності ввезення (згідно з довіреністю від 13.09.2018 року № ННК166445) громадянкою України ОСОБА_1 на митну територію України легкового автомобіля, за вказаними вище документами, марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску - 2011, об'єм двигуна 2231 см.куб., тип палива дизель, тип кузова - універсал, встановлено наступне.
За змістом митної адміністрації Чеської Республіки відображено, що даний транспортний засіб був зареєстрований у Центральному реєстрі транспортних засобів і знятий з реєстрації для експорту. Автомобіль випущений в режим експорту14.09.2018 року з документами: експортною декларацією від 07.09.2018 року № 18CZ6100002572Т597 та фактурою від 05.09.2018 року № BF18190. Продаж вказаного транспортного засобу здійснено чеською компанією "AUTOBAZAR PATAKI, s.r.o", за ціною 154545,00 чеських крон, що згідно з курсом НБУ станом на 21.09.2018 року (1 чеська крона = 1,28992100 грн.) становила 199350,84 грн. Водночас, громадянкою України ОСОБА_1 при митному оформленні до митної декларації від 21.09.2018 року № UA206010/2018/410656 транспортного засобу (марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску - 2011, об'єм двигуна 2231 см.куб., тип палива дизель) подана фактура від 13.09.2018 року б/н, видана "Lukas Hureк" (BRANDIS Libomovary 139) на суму 100000 чеських крон. Відтак, інформація отримана від митних органів Чеської Республіки, про продаж за короткий проміжок часу (фактура від 05.09.2018 року № BF18190, експортна декларація від 07.09.2018 року № 18CZ6100002572Т597) ідентичного транспортного засобу за ціною 100000,00 чеських крон дає підстави використовувати фактуру від 05.09.2018 року № BF18190 та експортну декларацію від 07.09.2018 року № 18CZ6100002572Т597 митних органів Республіки Чехія за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.
Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що особою відповідальною за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару, чим порушено вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 та статті 58 МК України, і, як наслідок, при декларуванні транспортного засобу марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску - 2011, об'єм двигуна 2231 см. куб., тип палива дизель, занижено митну вартість на суму 70357,74 грн.
Таким чином, склалася ситуація, коли розмір митної вартість ввезеного з-за кордону на митну територію України об'єкту - транспортного засобу, є обставиною, яка по різному тлумачиться сторонами та, як наслідок, породжує незгоду із предметом виниклого спору.
В даному аспекті суд зазначає, що представником позивача в ході розгляду справи неодноразово, під час надання пояснень зазначалося про те, що вищевказаний транспортний засіб вибув із законного володіння його фактичного власника за технічним паспортом - ОСОБА_7 , у зв'язку із його реалізацією останнім громадянину Чеської Республіки - ОСОБА_3 за ціною 95000 Чеських крон.
На підтвердження зазначеної обставини, позивач також надала письмові пояснення, до яких долучила нотаріально завірену заяву ОСОБА_7 , за змістом якої останній, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України, пояснив суду, що після купівлі транспортного засобу марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, (VIN) НОМЕР_2 у чеської компанії "AUTOBAZAR PATAKI, s.r.o", ним були вивлені певні технічні несправності даного авто, однак компанія відмовила у поверненні сплачених коштів. Як наслідок, дане авто ним було продане на території Чеської Республіки її громадянину - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) за ціною 95000 чеських крон (а.с. 101).
Водночас, як вже зазначалося вище, громадянкою України ОСОБА_1 при митному оформленні до митної декларації від 21.09.2018 року № UA206010/2018/410656 транспортного засобу (марки CHEVROLET, модель CAPTIVA, (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску - 2011, об'єм двигуна 2231 см.куб., тип палива дизель) подана фактура від 13.09.2018 року б/н, видана "Lukas Hureк" (BRANDIS Libomovary 139) на суму 100000 чеських крон.
З даного приводу, суд зазначає, що вказані обставини були предметом розгляду справи № 345/1392/20 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.06.2020 року позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі задоволено. Скасовано постанову виконуючого обов'язків начальника Галицької митниці Державної митної служби України Цабак Володимира Ярославовича у справі про порушення митних правил №0706/20900/20 від 07.04.2020 року щодо ОСОБА_6 за ст. 485 Митного кодексу України та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.06.2020 року - без змін (а.с.25-27).
Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судового рішення закріплений також в статті 2 "Завдання та основні засади адміністративного судочинства" КАС України.
Разом з цим, згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.06.2020 року у справі № 345/1392/20 встановлено, що експортна декларація від 07.09.2018 року № 18CZ6100002572Т597 доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Чеській Республіці та жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, та в подальшому до ОСОБА_6 зазначеної в поданих до митного оформлення документах.
Взявши до уваги відповідачем лише документи митних органів Чеської Республіки, митниця не перевірила обставин завершення експорту товару, для усунення сумнівів не вчинила запитів відповідній компанії, яка фігурує відправником товару по чеським документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом.
Суд зазначив, що самі по собі документи митних органів Чеської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_6 у порушенні митних правил та не доводять наявності у її діях умислу на правомірне звільнення від сплати митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару та його відправника.
З урахуванням встановлених по справі обставин, суд зазначає, що під час здійснення митних процедур на Івано-Франківській митниці ДМС України, представник позивача ОСОБА_6 надав докази, що вказують на вартості характеристики об'єкта розмитнення.
На переконання суду, вказані докази в розумнні частини 1 статті 53 та статті 60 Митного кодексу України відповідають ознакам документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Зокрема, сума в розмірі 100000 чеських крон, що відображена продавцем Lukas Hureк у рахунку-фактурі, не є меншою, ніж сума за якою останній придбав зазначений товар, у гр. ОСОБА_8 , а отже, може бути взята судом до уваги.
Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи та, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов'язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур.
Ключовим при вирішенні спору, суд вважає те, що митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 0000005/7.4-19, № 0000006/7.4-19 винесені з порушенням норм чинного законодавства України та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2021 № 0000005/7.4-19, № 0000006/7.4-19 - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби № 0000005/7.4-19 від 05.01.2021 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби № 0000006/7.4-19 від 05.01.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Добровляни, Калуський район, Івано-Франківська область, 77361) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Добровляни, Калуський район, Івано-Франківська область, 77361).
Відповідач:
Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000).
Суддя /підпис/ ОСОБА_9 .
Рішення складене в повному обсязі 12 квітня 2021 р., у зв'язку із задіянням головуючого судді Панікара І.В. до розгляду виборчих справ 04-05 квітня, 08-09 квітня, 11-12 квітня 2021 року.