12 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/949/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речовог о майна, відповідно до довідки № 5 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.2.Стягнути з Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до довідки № 5 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна..
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що в день звільнення - 29.11.2019 року позивачу не була виплачена грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна. У зв'язку з відсутністю грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, позивач 25.02.2021 року отримав у Державній установі "Закарпатська установа виконання покарань №9" довідку № 5 про загальну суму грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, згідно якої загальна сума, яка належить до виплати складає 13438,73 грн. До теперішнього часу грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна позивачу не виплачена, що, на його думку, є порушенням законодавства про працю.
05.04.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він посилається на Порядок забезпечення речовим майном персоналу державної кримінально - виконавчої служби, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року за № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу державної кримінально-виконавчої служби». Відповідно до абзацу 2 п.22 Порядку №578 грошова компенсація виплачується лише за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на те, що установа є неприбутковою організацією і фінансується лише з Державного бюджету, а оскільки з 2019 року по 2021 рік видатки на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна не надходила відповідач позбавлений можливості щодо виплати такої. Таким чином, установа з об'єктивних обставин не мала та не має можливості виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)" від 29 листопада 2019 року № 265 о/с, у відповідності до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" прапорщика служби ОСОБА_1 молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№9)" звільнено зі служби.
Під час звільнення відповідачем не проведена виплата грошової компенсації за не отримане речове майно, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна.
Листом від 25 лютого 2021 року № 12/10/423 відповідач зазначив, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки. До вказаного листа відповідачем було додано довідку за № 5 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Відповідно до вказаної довідки загальна сума грошової компенсації за належне до видачі речове майно становить 13438,73 грн.
Однак, така грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна позивачу не виплачена.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 13438,73 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2.ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Згідно з ч.1.ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до ч.5ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового, начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. №578.
Згідно з п.2. Порядку речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Відповідно до п.3. Порядку речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Згідно з п.9. Порядку забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно здодатком 1, а у разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи.
Відповідно доп.27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Згідно з п. 60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно здодатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Отже, з сукупного аналізу вказаних правових норм, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно та відповідно про існування обов'язку у відповідача здійснити таку виплату за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Посилання відповідача на відсутність коштів в межах бюджетних асигнувань, як на підставу нездійснення виплат, суд відхиляє з огляду на наступне.
КСУ неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, в рішенні від 09.07.2007р. №6-рп/2007 КСУ вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зауважує, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна є протиправною.
Позивачем до позовної заяви була долучена копія довідки Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" №5, складена на підставі наказу від 29.11.2019 року №265/ОС Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" згідно з якою сума виплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна становить 13438,73 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" на користь позивача грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 13438,73 грн.
Відповідно до ч.1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що в ході розгляду даної справи, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908 грн. Даний факт підтверджується квитанцією № 4011910029 від 19.03.2021. З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтверджений позивачем судовий збір належить до відшкодування. Адже відповідно до ч.1 статті 139 КАС України: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статями 72-79, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" (вул. О.Довженка, буд. 8 а,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ-08563441) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" (вул. О.Довженка, буд. 8 а,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ-08563441), що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) предмети речового майна відповідно до довідки №5 в сумі 13438,73 грн.
Стягнути з Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" (вул. О. Довженка, буд. 8 а,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ-08563441) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна відповідно до довідки №5 в сумі 13438,73 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" (вул. О.Довженка, буд. 8 а,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ-08563441) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору