Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 квітня 2021 р. Справа №200/4132/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНСБУД” про забезпечення позову за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНСБУД” до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНСБУД” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 року № 177688.
09.04.2021 представником позивача разом з позовною заявою до відкриття провадження у справі подано до Донецького окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про застосування адміністративного - господарського штрафу від 22.12.2020 року № 177688 до набрання законної сили рішенням у справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що, на думку заявника, наявні очевидні ознаки протиправності постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 року № 177688, оскільки остання винесена без наявності акту перевірки, без повідомлення про розгляд справи про порушення в органі державного контролю, а також наявні очевидні ознаки протиправних дій як відповідача так і державного виконавця, оскільки відповідач не направив на адресу позивача постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 року № 177688, чим на думку позивача, позбавив його права на оскарження, пред'явив її до примусового виконання до набрання нею законної сили, а державний виконавець, не пересвідчившись у ненабранні постановою законної сили, відкрив виконавче провадження, що має наслідком накладення арешту на кошти чи майно боржника.
Суд зазначає, що застосування такого інституту як забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
У відповідності до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. Отже, суд вживає певні заходи щодо охорони прав та свобод позивача. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
В порушення зазначених вимог заявником у заяві про забезпечення позову не зазначено предмет позову, а також жодним чином не обґрунтовані обставини, виникнення яких може ускладнити виконання рішення суду або поновлення порушених прав позивача, і яким чином (у який спосіб).
До таких висновків суд прийшов виходячи з такого.
Так, представник позивача у заяві про забезпечення позову посилається на те, що 22.12.2020 Східним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки винесена постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 177688, якою на підставі акта від 20.11.2020 № 262549 за порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНСБУД” застосовано штраф у сумі 34000 грн. Заявник зазначає, що згідно вказаної постанови, яка набрала законної сили 22 грудня 2020 року, строк її пред'явлення до виконання - 22 березня 2021 року. Посилається на те, що відповідно до вимог статті 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. На думку заявника відповідачем порушені вищезазначені вимоги законодавства, оскільки постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 № 177689 повинна бути пред'явлена до виконання на наступний день після набрання нею законної сили, тобто не раніше 23.03.2021. Проте, відповідачем в порушенням норм законодавства пред'явлено до примусового виконання постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 № 177689 до моменту набрання нею законної сили, а державним виконавцем, в порушенням вимог Закону України “Про виконавче провадження”, відкрито виконавче провадження, що в такому випадку дає йому право протиправно накласти арешт на кошти чи майно боржника - ТОВ “АЛЬЯНСБУД”.
З постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 № 177688 вбачається, що вказана постанова набрала законної сили 22.12.2020, та встановлений строк для пред'явлення постанови до виконання - 22.03.2021.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
З аналізу вищезазначених положень Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути подані на примусове виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ними законної сили.
Враховуючи те, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 № 177688 набрала законної сили 22.12.2020, строк для подання виконавчого документу до примусового виконання розпочався саме з 23.12.2020, а не з 23.03.2021 про що зазначає позивач у заяві про забезпечення позову, у зв'язку з чим суд не вбачає протиправності у діях державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження з підстав, зазначених заявником.
Отже, твердження позивача про те, що відповідач пред'явив виконавчий документ до примусового виконання до набрання ним законної сили є безпідставними.
При цьому суд зазначає, що якщо позивач вважає, що державним виконавцем протиправно відкрито виконавче провадження, він не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом та оскаржити дії державного виконавця.
Також слід зауважити, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, вказував на наявність очевидних ознак протиправності постанови відповідача про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 № 177688, оскільки вона винесена без наявності акту перевірки, без повідомлення про розгляд справи про порушення.
Однак, суд не погоджується з даними доводами позивача та вказує на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Крім того суд, під час прийняття рішення за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, не може керуватися лише припущеннями позивача стосовно того, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята без акту перевірки, неповідомлення його про розгляд справи про порушення.
Слід зазначити, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про застосування адміністративного - господарського штрафу від 22.12.2020 № 177688 з підстав, як визначено заявником, наявності очевидних ознак її протиправності, оскільки остання винесена без наявності акту перевірки, без повідомлення про розгляд справи про порушення в органі державного контролю, буде фактично вирішенням справи по суті до ухвалення рішення в даній справі, що суперечить меті застосування заходів забезпечення позову.
Частиною першою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаки протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи клопотання про забезпечення позову суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що рішення суб'єкта владних повноважень, з урахуванням доводів заявника, є очевидно протиправним, існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд звертає увагу представника позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Втім, заява представника позивача не містить жодного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії (зупинення стягнення на підставі виконавчого документа) може призвести до порушення прав та інтересів позивача, що в подальшому ускладнить або навіть унеможливить їх поновлення, і у який спосіб.
Позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.12.2020 № 177688.
При цьому, суд вказує на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що державним виконавцем здійснюються дії щодо стягнення на підставі зазначеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
З долучених до позовної заяви та заяви про забезпечення позову матеріалів виконавчого провадження № 64769323 не вбачається, що державним виконавцем провадяться заходи процесуального примусу, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, щодо виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Таким чином, заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 152 КАС України.
Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 152, 154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНСБУД” про забезпечення позову за його позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання.
Повний текст ухвали складено і підписано 12.04.2021.
Суддя С.В. Ушенко