Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про поновлення строку звернення до суду
12 квітня 2021 р. Справа №200/7576/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Іллінівського сільського голови Маринича Володимира Олександровича, Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області
до відповідача: Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків)
про: скасування постанови від 22 липня 2020 року ВП № 61670888 про накладення штрафу, скасування постанови від 22 липня 2020 року ВП № 61670888 про стягнення виконавчого збору.
Позивачі, Іллінівський сільський голова Маринич Володимир Олександрович та Іллінівська сільська рада Костянтинівського району Донецької області, звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови від 22 липня 2020 року ВП № 61670888 про накладення штрафу, скасування постанови від 22 липня 2020 року ВП № 61670888 про стягнення виконавчого збору.
Разом з позовною заявою позивачами надано до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється строк для оскарження дій органу державної виконавчої служби у 10 робочих днів. Позивач зазначає, що на виконання п. 39 Постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Іллінівська сільська рада забезпечувала дистанційну роботу працівників, які мешкають на всій території Іллінівської сільської об'єднаної територіальної громади, але у віддалених населених пунктах. Позивач зазначає, що він та відповідач перебувають у різних населених пунктах, автобусне сполучення між якими на період карантину частково обмежене - кількість маршрутів скорочено, а вмистимість пасажирів обмежена місцями для сидіння. Позивач вказує на те, що залежить від роботи пошти, яка у свою чергу у селі Іллінівка працює три дні на тиждень, а найближче відділення знаходиться у м. Костянтинівка, до якого, у зв'язку з запровадженням карантинних заходів та транспортних обмежень, виникли ускладнення дістатися. Позивач зазначає, що запровадження карантину та карантинних заходів виплинуло на перебіг процесуальних строків. З огляду на вказані обставини позивач просив суд поновити строк звернення до суду.
Розглянувши клопотання позивачів про поновлення строку звернення до суду та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 278 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 3 КАС України Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства адміністративний суд керується положеннями КАС України, а не Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що КАС України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю ухваленого за правилами КАС України судового рішення та з його примусовим виконанням.
Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постановидержавних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що у даних правовідносинах слід застосовувати вимоги статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що 22.07.2020 року державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в межах виконавчого провадження № 61670888 прийнято постанову про накладення штрафу та постанову про стягнення виконавчого збору (а.с. 77-78, 44).
Постанова про накладення штрафу та постанова про стягнення виконавчого збору отримані позивачами 29 липня 2020 року (а.с. 8, 107).
Враховуючи те, що 29 липня 2020 року позивачами отримані спірні постанови, то з даним адміністративним позовом позивач повинен був звернутися до суду протягом 10 днів як це передбачено положеннями статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України.
З даним адміністративним позовом позивачі звернулись до суду 12 серпня 2020 року, що підтверджується штампом «Укрпошти» про прийняття поштового відправлення, отже позивачем порушений строк звернення до суду визначений статтею 278 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 року № 1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 року № 1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
На теперішній час у країні діють обмеження, які встановлені Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, для запобігання поширення вірусної інфекції.
Постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України установлено карантин. Рішенням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 24.04.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 11.05.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22.05.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 522 продовжено карантин до 31.07.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26 серпня 2020 року “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” внесено зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. N 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” у пункт 1, де цифри і слово “ 31 серпня” замінено цифрами і словом “ 31 жовтня”.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 року № 956 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. N 641, а саме у пункті 1 цифри і слово “ 31 жовтня” замінено цифрами і словом “ 31 грудня”.
З огляду на те, що на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом на території України був запроваджений карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що позбавило позивача можливості своєчасно звернутися до суду з даним позовом, суд приходить висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Окрім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Водночас, процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Таким чином, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Основного Закону).
Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
З огляду на викладене клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання Іллінівського сільського голови Маринича Володимира Олександровича, Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
Поновити Іллінівському сільському голові Мариничу Володимиру Олександровичу, Іллінівській сільській раді пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови від 22 липня 2020 року ВП № 61670888 про накладення штрафу, скасування постанови від 22 липня 2020 року ВП № 61670888 про стягнення виконавчого збору.
Повний текст ухвали складено та підписано 12 квітня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська