Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без руху
09 квітня 2021 р. Справа №200/2434/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.04.2020 № 132, стягнення заборгованості з пенсії з 18.01.2020 по 30.11.2020 в сумі 117801,08 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В позові зазначено, що 12.04.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, до жовтня 2020 року не був обізнаний про її розгляд, у зв'язку з чим 13.10.2020 звернувся до відповідача за отриманням інформації, за наслідком розгляду якого 17.12.2020 отримав лист від 29.10.2020, до якого додано спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Водночас, суд зазначає, що рішення за наслідком розгляду заяв про призначення пенсії у відповідності до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, приймається пенсійним органом у 10-денний строк з дня надходження заяви, відтак, позивач мав дізнатися про порушення своїх прав не пізніше, ніж наприкінці травня 2020 року, не отримавши пенсію, оскільки пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця (ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
До суду із даними позовом позивач звернувся 05.03.2021, тобто із пропуском 6-місячного строку звернення до суду.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску до позову не додано.
Заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску до позову не додано.
Слід додатково роз'яснити, що положеннями ст. 122 КАС України передбачено обчислення строку звернення до суду не тільки з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а також з моменту, коли позивач повинен був про це дізнатись.
Необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому неотримання пенсії після звернення за її призначенням дає особі усі підстави бути обізнаним про порушення своїх прав. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення (пенсійного органу).
Отже, з дня неотримання пенсійної виплати особою, яка зверталась за призначенням пенсії, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою необізнаність щодо питання призначення пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Натомість, позивач звернувся за призначенням пенсії у квітні 2020 року, а за роз'ясненнями з приводу неотримання ним рішень пенсійного органу/неотримання пенсії - лише у жовтні 2020 року.
Посилання позивача на те, що строк для виплати пенсії за минулий період необмежений будь-яким строком суд не приймає.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 із посиланнями на постанову Великої Палата Верховного Суду у від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а зазначено, що необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
При цьому, пенсійні виплати за період з 18.01.2020 по 30.11.2020 позивачу не могли нараховуватися, оскільки йому відмовлено у їх призначенні з січня 2020 року. Позивачу призначено пенсію, за його посиланнями, лише у грудні 2020.
Також безпідставними є твердження позивача щодо карантинних обмежень із посиланнями на Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки позивачем не доведено неможливість вчинення будь-яких дій у зв'язку з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (ухвала Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 640/19366/18).
Крім цього, позивач власноруч зазначив, що користується електронним кабінетом для здійснення звернень до відповідача.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Суд зауважує, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.
Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до положень частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків вказаної позовної заяви 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали, протягом якого позивач має надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Михайлик