12 квітня 2021 року Справа № 160/11333/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому позивачі просять:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 № 13-1345/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_2 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 №13-1414/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розооблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_3 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів;
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 №13-1345/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_4 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 № 13-1345/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 №13-1345/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_5 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів.
Ухвалою суду від 17.09.2020 року роз'єднано позовні вимоги у справі №160/11258/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
В провадження №160/11333/20 виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 № 13-1345/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);
-зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів.
Ухвалою суду від 22.09.2020 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог суду позивачем 27.10.2020 року надано уточнений позов, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 №13-1385/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів.
Ухвалою суду від 22.09.2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 27.10.2020 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача із клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620687000:05:000:0005. За результатами розгляду клопотання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області видало наказ від 27.01.2020 №13-1385/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», за змістом якого позивачеві відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмова обгрунтована тим, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620687000:05:000:0005, загальна площа 17,0678 га), поділ якого не проведено. Позивач вважає, що його права порушені, оскільки такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Земельний кодекс України не містить.
На підставі ухвали від 30.12.2020 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 27.01.2021 року.
27.01.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що запитувана позивачем земельна ділянка входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 4620687000:05:000:0005, площею 17,0678 га, яка вже є сформованою шляхом інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що виключає можливість сформувати нову земельні ділянки без її поділу. Звертає увагу, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є зовсім іншим видом документації, ніж проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та законодавчо визначені підстави розробки проекту землеустрою є зовсім іншими ніж при розробленні технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Для надання дозволу на приватизацію земельної ділянки необхідно здійснити роботи по виготовленні документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки та сформувати нову земельну ділянку площею 2 га шляхом поділу. Крім того, наказом відповідача №50-ОТГ від 15.12.2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Буській міській раді (Буській територіальній громаді) передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальної площею 4702,5614 га разом з земельною ділянкою з кадастровим номер 4620687000:05:000:0005 загальною площею 17,0678 га.
Ухвалою суду від 27.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2021 року.
Внаслідок неявки учасників справи в судове засідання 18.02.2021 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи встановлено, що 12.12.2019 року представник позивача за довіреністю звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення КВЦПЗ 01.03), орієнтовною площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області (за межами населених пунктів) за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620687000:05:000:0005.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 №13-1385/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий, номер 4620687000:05:000:0005 площею 17,0678 га), поділ якої не проведено.
Згідно із наданою позивачем Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованою станом на 14.09.2020:
- кадастровий номер земельної ділянки:4620687000:05:000:0005;
- цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)
- категорія земель: землі сільськогосподарського призначення;
- вид використання: землі запасу;
- форма власності: державна власність;
- площа земельної ділянки:17.0678;
- місце розташування: Львівська область, Буський район, Чанизька сільська рада.
Мотивом відмови слугувала обставина, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620687000:05:000:0005, площею 17,0678 га), поділ якої не проведено.
Судом встановлено, що 15.12.2020 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області видано наказ №50-ОТГ від «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», відповідно до пункту 1 якого наказано передати Буській міській раді (Буській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальної площею 4702,5614 га, які розташовані на території Буської міської ради Буського району згідно з актом приймання-передачі.
На підставі акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області передає із державної власності, а Буська міська рада (Буська територіальна громада) приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно додатку.
В додатку до акту приймання-передачі земельних ділянок під номером 437 міститься земельна ділянка з кадастровим номер 4620687000:05:000:0005 загальною площею 17,0678 га.
При вирішенні спору суд виходить із того, що спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».
Відповідно до частини першої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Категорії земель України мають особливий правовий режим (частина друга статті 18 ЗК України).
Частиною першою статті 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначенням;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначенням;
г) землі оздоровчого призначенням;
ґ) землі рекреаційного призначенням;
д) землі історико-культурного призначенням;
е) землі лісогосподарського призначенням;
є) землі водного фонду;
ж)землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначенням.
Згідно із частиною другою статті 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Порядок встановлення та зміни цільового призначенням земельних ділянок врегулювано статтею 20 ЗК України.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначенням земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина перша статті 20 ЗК України).
Зміна цільового призначенням земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначенням та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (абзац перший частини п'ятої статті 20 ЗК України).
Земельні ділянки сільськогосподарського призначенням використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу (абзац другий частини п'ятої статті 20 ЗК України).
Відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначенням визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначенням, згідно із частиною другою статті 22 ЗК України, належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Згідно із пунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначенням передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Пріоритетність земель сільськогосподарського призначенням встановлена статтею 23 ЗК України:
- землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання;
- визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.
Відповідно до частини другої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно із частиною другою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя статті 79-1 ЗК України).
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 ЗК України).
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п'ята статті 79-1 ЗК України).
Відповідно до частини шостої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частина сьома статті 79-1 ЗК України).
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев'ята статті 79-1 ЗК України).
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина десята статті 79-1 ЗК України).
Згідно із частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:
- поділу або об'єднання земельних ділянок;
- скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;
- якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
Згідно із пунктом «в» частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України).
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п'ята статті 116 ЗК України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина перша статті 118 ЗК України).
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (частина четверта статті 118 ЗК України).
Відповідно до частини шостої статті 188 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Усі землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, які мають особливий правовий режим.
Однією з таких категорій за цільовим призначенням є землі сільськогосподарського призначення.
Одночасно частиною другою статті 19 ЗК України встановлено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
У розглянутому спорі позивач звернувся до територіального органу Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
З матеріалів справи судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4620687000:05:000:0005 віднесена до категорії земель «землі сільськогосподарського призначення» та вказані землі перебувають у запасі, як такі, що не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (надалі - КВЦПЗ), якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше. Розділом 01 секції А «Землі сільськогосподарського призначення» КВЦПЗ визначено, що до таких земель належать як землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦП 01.01), так і землі для ведення особистого селянського господарства (код КВЦП 01.03).
Згідно із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.07.2020 у справі № 802/1447/17-а, від 04.05.2020 у справі № 802/1539/17-а, згідно із частиною п'ятою статті 20 ЗК України земельні ділянки для особистого селянського господарства є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення.
Таким чином, у розглянутому випадку не йдеться про надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.
Вирішальним у заявленому спорі є визначення чи є правильним та достатнім подання заявником клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з метою реалізації права на одержання у власність частини раніше сформованої земельної ділянки.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо особливостей процедури оформлення земельної ділянки у разі бажання заявника одержати у власність частину вже сформованої земельної ділянки, суд виходить із того, що відповідно до частини шостої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 ЗК України, відповідач правильно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 823/1179/17, від 18.06.2020 року у справі № 823/1170/17, від 14.12.2020 року у справі № 823/1171/17.
Також, судом встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області №50-ОТГ від 15.12.2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Буській міській раді (Буській територіальній громаді) передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальної площею 4702,5614 га разом з земельною ділянкою з кадастровим номер 4620687000:05:000:0005 загальною площею 17,0678 га.
За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, наразі вирішення питання щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620687000:05:000:0005 віднесено до компетенції Буської міської ради.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем не надано доказів понесення ним будь-яких судових витрат, судові витрати відповідно до вимог ст.139 КАС України не розподіляються.
Керуючись статтями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (адреса: 79019, м.Львів, пр.В.Чорновола, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39769942) про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар