Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"08" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/453/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 25 червня 2018 року №50/05-600
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (нове найменування: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз")
про стягнення заборгованості в сумі 517 306,71 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (нове найменування: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз") про стягнення в сумі 1 853 931,57 грн., з яких: 1 200 948,67 грн. основний борг, 275 607,02 грн. інфляційних втрат, 57 398,00 грн. 3% річних, 319 977,88 грн. пені.
Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством, найменування якого відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства» змінено на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (орендар) та "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", найменування якої змінено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (орендодавець) укладено договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, зартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3 973 122 грн.
Відповідач в порушення взятих на себе згідно договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 року не здійснив сплату орендних платежів за період з квітня 2015 року по грудень 2017 року. Вказане призвело до утворення заборгованості по орендній платі в сумі 1200948,67 грн. За порушення умов договору позивачем нараховано 275 607,02 грн. інфляційних втрат, 57 398,00 грн. 3% річних, 319 977,88 грн. пені.
19 липня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача заперечив. Зокрема зазначає, що товариством заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 р. №Rv-СЛ-261-0117 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 570 179,79 грн., та заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2018 р. № Rv01/2СЛ-3478-0718 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 205 494,20 грн. Всього проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 775 673,99 грн. Відтак, на переконання відповідача сума заборгованості позивачем до стягнення заявлена безпідставно. Оскільки ПАТ "Рівнегаз" припиняє частково зобов'язання з оплати в сумі 775 673,99 грн., позивач безпідставно нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу 1 200 948,67 грн., без врахування здійсненого зарахування однорідних зустрічних вимог.
Також відповідач вважає, що позивачем невірно обрахована сума пені, виходячи за межі шестимісячного строку за який може бути нарахована пеня.
Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності відносно вимог про стягнення пені.
21.08.2018 р. від позивача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на відзив у справі № 918/453/18. Зауважує, що розмір основного боргу за Договором розраховувся відповідно до п.п. 3.1., 3.3. 3.7. Договору та відповідно до актів про надання послуг. Пеня, яка підлягає стягненню з відповідача була нарахована на підставі п. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 258, 259, 549-551 ЦК України та п. 3.5. Договору.
Позивач наголошує, що ст. 625 ЦК України передбачає зобов'язання боржника з оплати інфляційних втрат за кожен місяць окремо, а 3% річних за кожен день прострочення, які в свою чергу є окремими зобов'язаннями, що виникають у кожному новому дні (місяці) прострочення боржника. Тому строк позовної давності за кожним з таких зобов'язань слід обраховувати за кожен місяць чи кожен день окремо, а саме - з врахуванням положень ст. 261 ЦК України, з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Щодо заяв про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог позивач звертає увагу, що зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за дотримання наступних умов: наявність зустрічних зобов'язань; такі зобов'язання повинні бути однорідні; строк виконання зустрічних зобов'язань настав; безспірність (беззаперечність) вимог. Позивач вважає, що заяви не відповідають жодній обов'язковій умові. Тому позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області із відповідними позовами про визнання недійсними заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 р. №Rv-СЛ-261-0117 та від 04.07.2018 р. № Rv01/2СЛ-3478-0718.
Просив задовольнити позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі Філії "ЦМГС" в повному обсязі.
14 грудня 2020 року від відповідача надійшли доповнення до відзиву, у якому вказав, що заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 р. №Rv-СЛ-261-0117 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 570 179,79 грн., та заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2018 р. № Rv01/2СЛ-3478-0718 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 205 494,20 грн.
Крім того, заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 01.06.2019 р. № Rv-СЛ-261-0117 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 68 498,08 грн.
Всього проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 884 172,07 грн.
Оскільки ПАТ "Рівнегаз" припиняє частково зобов'язання з оплати в сумі 884 172,07 грн., позивач безпідставно нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу 1 200 948,67 грн., без врахування здійсненого зарахування однорідних зустрічних вимог.
28.12.2020 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких вказав, що заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2020 р. № 330-Сл-6516-1220 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 886 028,55 грн.
Відтак, на думку відповідача основна сума заборгованості перед позивачем повністю погашена. Тому у цій частині відповідач просить закрити провадження у справі.
15 лютого 2021 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, за якою просить суд врахувати дану заяву та стягнути з відповідача 356 776,60 грн. основного боргу, 159527,60 грн. - інфляційних втрат, 40 286,41 грн. 3% річних, 45 480,67 грн. пені, всього 602 071,28 грн.
У подальшому позивач уточнив зменшені позовні вимоги згідно заяви, що подана до суду 29.03.2021 р. (виправив арифметичні помилки, що були допущені при обрахунку санкцій, заявлених відповідачу за порушення договірних зобов'язань).
Остаточні позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, які заявлені до стягнення з відповідача у цій справі складають: 356 776,60 грн. - основного боргу, 95 005,87 грн. інфляційних втрат, 20 738,18 грн. 3% річних, 44 786,06 грн. пені., всього 517 306,71 грн.
Також позивач просить повернути з бюджету частину сплаченого судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, тому прийнята судом.
07 квітня 2021 року від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення по справі.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "24" липня 2018 р.
Ухвалою суду від 24.07.2018 р. відкладено підготовче засідання на 21.08.2018р.
Ухвалою суду від 21.08.2018 р. відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 18.09.2018. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/453/18 на 30 днів по 30 вересня 2018 року включно.
Через канцелярію суду 18.09.2018 р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/453/18 до вирішення господарським судом Рівненської області справи №918/555/18 та №918/556/18. Клопотання було мотивоване тим, що у відзиві на позов відповідач не визнає вимоги позивача, покликаючись на заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2018 р. та від 25.01.2017 р.
Разом з тим, вказані заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог оскаржені до господарського суду, та подані відповідні позовні заяви. Ухвалами від 22.08.2018 р. №918/555/18 та 21.08.2018 р. №918/556/18 Господарським судом Рівненської області було відкрито провадження у відповідних господарських справах.
Відтак, оскільки позивач оспорював правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог, тому на думку позивача рішення за результатами розгляду згаданих справ №918/555/18 та №918/556/18 матимуть наслідки, які вплинуть на результат вирішення справи №918/453/18.
Ухвалою від 18 вересня 2018 року провадження у справі № 918/453/18 було зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №918/555/18 та №918/556/18, що розглядаються Господарським судом Рівненської області.
Станом на 25.11.2020 р. судові рішення у справах №918/555/18 та №918/556/18 набрали законної сили.
А саме, рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі №918/555/18 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.
05.06.2019 р. постановою Верховного Суду постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі № 918/555/18 залишено без змін.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 16.12.2019 у справі № 918/556/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалою Верховного суду від 08 жовтня 2020 року касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 у справі №918/556/18 закрито.
Ухвалою від 25.11.2020 р. провадження у справі поновлено з 14.12.2020 р. та призначено підготовче судове засідання на 14.12.2020 р. на 13:30 год.
07.12.2020 р. на адресу суду від представника позивача - Карачун Н.М. надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду 08.12.2020 р. клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
14 грудня 2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, згідно якого просять заміну назви відповідача у справі № 918/453/18 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" замінити на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" та просять відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 14.12.2020 р. підготовче засідання відкладено на 23.12.2020 р. на 14:00 год.
21.12.2020 р. на адресу суду від представника позивача - Карачун Н.М. надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
22.12.2020 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: у АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" бухгалтерську довідку з розрахунками сум та періодів зарахування зустрічних однорідних вимог по договору оренди від 01.10.2004 №14/1291/04 за заявами від 25.01.2017 №RV-СЛ-261-0117 та від 04.07.2018 №Rv01.2-СЛ-3478-0718, а також копії первинних документів, на підставі яких відбулося вказане зарахування. Крім того, просять після направлення витребовуваних доказів в суд та позивачу - надати позивачу додатковий час для проведення зарахування та підготовки розрахунків і заяви про зменшення позовних вимог.
Оскільки станом на 23 грудня 2020 року суддя Бережнюк В.В. перебувала у щорічній відпустці, розгляд справи, призначений на 23 грудня 2020 року, не відбувся, про що в матеріалах справи наявна відповідна довідка, та опублікована на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області.
У зв'язку із закінченням терміну відпустки судді Бережнюк В.В. станом на 04 січня 2021 року призначено справу №918/453/18 до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2021 р. на 11:00 год.
Ухвалою суду 04.01.2021 р. клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання позивача про витребування додаткових доказів задоволено.
14 січня 2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло заперечення на клопотанння про витребування доказів у справі № 918/453/18.
20 січня 2021 року представником відповідача подано через канцелярію наступні документи: довідка, докази відправки документів позивачу, копії актів здачі - приймання робіт по договору на експлуатацію складових ЄГТС України № 14/1290/04 за період з 4 кварталу 2014 по 2-й квартал 2018 року на 15 арк., копії актів здачі - приймання робіт по договору на експлуатацію складових ЄГТС України № 141 за період з 4 кварталу 2014 по 2-й квартал 2018 року на 15 арк.
В судовому засіданні 26.01.2021 року оголошено перерву до 17.02.2021 р.
Від представника позивача через канцелярію суду 15 лютого 2021 року надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просять стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" загальну суму боргу в розмірі 602 071,28 грн, яка складається з основного боргу - 356 776,60 грн, інфляційних втрат - 159 527,60 грн; 3% річних - 40 286,41 грн; пені - 45 480,67 грн. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви. Винести ухвалу про повернення частини надлишково сплаченого судового збору у розмірі 18 777,91 грн.
Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2021 р.
Ухвалами розгляд справи відкладено на 12.03.2021 р., на 01.04.2021 р. У подальшому оголошено перерву до 08.04.2021 р.
При цьому, розгляд справи по суті розпочато не було.
Після оголошеної перерви в судове засідання 08.04.2021 р. представники позивача та відповідача не з'явилися. Про дату та час засідання були повідомлені належним чином. Однак, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Суд зазначає, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У справі №918/453/18 судом у межах повноважень, що передбачені законом, її учасникам було надано достатньо часу та можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов'язками, передбаченими ГПК України. Розгляд спору по суті неодноразово відкладався, у тому числі і за клопотаннями позивача та відповідача. Також надавалась можливість учасникам справи брати участь у засіданнях у режимі відеоконференції.
Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 р. № 104 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою внесено зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19", продовжено карантин на всій території України, до 30.04.2021 року. Згідно з листом голови Ради суддів від 16.03.2020 року №9рс-186/20, з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України, зокрема: роз'яснити можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами, утриматися від відвідування приміщення суду, а всі необхідні документи надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", факсом або дистанційними засобами зв'язку.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціального цінністю (ст.3 Конституції України).
Зважаючи на вищевикладене, також з метою недопущення розповсюдження коронавірусу СОVID-19, зокрема учасників справи та працівників суду, було вжито заходи зі сторони господарського суду для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).
Згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").
Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що розумним для розгляду даної справи є строк, що має забезпечити реалізацію процесуальних прав сторін у справі, повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору, з урахуванням ст.ст. 7, 13 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, оскільки таких достатньо для розгляду спору по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до п.4.1 рішення правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", або Компанія) від 23.09.2016; протокол №170, питання 4, для забезпечення ведення претензійно-позовної роботи за окремими договорами, укладеними Компанією, за якими відповідальним підрозділом є Філія "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Філія "ЦМГС") покладено на Філію "ЦМГС" функцію щодо самостійного ведення претензійно-позовної роботи за договорами, укладеними Компанією за напрямами діяльності Філії "ЦМГС" відповідно до Положення про Філію "ЦМГС" (організація метрологічного забезпечення діяльності підприємств Компанії та інших юридичних осіб, забезпечення належного та ефективного користування майном (об'єктами) газорозподільних систем, будівництвом та введенням в експлуатацію комплексу метрологічного центру тощо.
01 жовтня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством, найменування якого відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінено на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (орендар) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", найменування якої змінено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" орендодавець), укладено Договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 з додатками до нього (надалі - Договір) (том 1 арк.с. 56-59).
Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передє, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3 973 122 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Рівненської області та отримання на цій основі прибутку.
Згідно п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі розрахунку орендної плати та протоколу узгодження орендної плати, які є невід'ємною частиною цього договору, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 6 621, 87 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс за цей же місяць (п.3.2 договору).
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Згідно п. 3.7 Договору загальна ціна цього договору складається із сум орендної плати, нарахованої протягом дії договору.
Відповідно до п. 10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 360 днів, що діє з 01.10.2004 до 25.09.2005 включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.5 договору).
Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання умов Договору 01 жовтня 2004 року відповідачу було передано майно. Відповідно до акту від 01.10.2004 приймання-передачі майна НАК "Нафтогаз України" передала, а ПАТ "Рівненаз" прийняла наступні об'єкти:
"Підвідний газопровід від ГРС до смт. Клесів і с. Федорівка Сарненського району Рівненської області";
"Підвідний газопровід від ГРС до с. Яринівка Березнівського району Рівненської області";
"Підвідний газопровід до с. Бугрин Гощанського району Рівненської області";
"Підвідний газопровід до с.Білашів Здолбунівського району Рівненської області";
"Газові мережі с. Козак Корецького району Рівненської області";
"Газопровід-відвід для газопостачання об'єктів соціальної сфери м. Корець Рівненської області";
"Газові мережі с. Копитів Корецького району Рівненської області";
"Газові мережі с. Річки Корецького району Рівненської області";
"Газові мережі с. Ганнівка Корецького району Рівненської області".
У додатку до договору наведено перелік окремого індивідуально визначеного майна, що передається в оренду ПАТ "Рівнегаз", оціночна вартість якого становить 3 323 538 грн 67 коп.(том 1 арк.с. 62).
Протягом грудня 2014 - грудня 2017 року між орендодавцем та орендарем підписано акти про надання послуг до договору оренди газопроводів та споруд на них за періоди:
ПеріодСума (грн)ПеріодСума
3 01.12.2014 по 31.12.201423 089,85з 01.07.2016 по 31.07.201635 362,26
з 01.01.2015 по 31.01.201523 786,673 01.08.2016 по 31.08.201635 326,90
з 01.02.2015 по 28.02.201524 524,063 01.09.2016 по 30.09.201635 220,92
3 01.03.2015 по 31.03.201525 823,84з 01.10.2016 по 31.10.201635 854,90
3 01.04.2015 по 30.04.201528 612,81з 01.11.2016 по 30.11.201636 858,84
3 01.05.2015 по 31.05.201532 618,60з 01.12.2016 по 31.12.201637 522,30
3 01.06.2015 по 30.06.201533 336,21з 01.01.2017 по 31.01.201737 860,00
3 01.07.2015 по 31.07.201533 469,55з 01.02.2017 по 28.02.201738 276,46
3 01.08.2015 по 31.08.201533 134,853 01.03.2017 по 31.03.201738 659,22
3 01.09.2015 по 30.09.201532 869,773 01.04.2017 по 30.04.201739 355,09
з 01.10.2015 по 31.10.201533 625,773 01.05.2017 по 31.05.201739 709,28
з 01.11.2015 по 30.11.201533 188,633 01.06.2017 по 30.06.201740 225,50
з 01.12.2015 по 31.12.201533 852,403 01.07.2017 по 31.07.201740 748,44
з 01.01.2016 по 31.01.201634 089,373 01.08.2017 по 31.08.201740 829,93
3 01.02.2016 по 29.02.201634 396,173 01.09.2017 по 30.09.201740 789,10
3 01.03.2016 по 31.03.201634 258,593 01.10.2017 по 31.10.201741 604,89
з 01.04.2016 по 30.04.201634 601,183 01.11.2017 по 30.11.201742 104,15
3 01.05.2016 по 31.05.201634 670,383 01.12.2017 по 31.12.201742 483,08
з 01.06.2016 по 30.06.201635 433,13
У додатку до договору (розрахунок орендної плати) визначено, що розрахунок плати за оренду газопроводів та споруд на них, що належать НАК "Нафтогаз України" і перебувають на її балансі здійснено із застосуванням положень Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (далі - Методика).
Згідно з зазначеною Методикою розмір місячної орендної плати визначається за формулою:
0 пл. міс. = О пл: 12*1 п.р. * їм, де
1 п.р. - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки до дати укладання договору;
їм - індекс інфляції за місяць оренди.
Як вже зазначалось, орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом (п.3.3 договору).
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив своєчасно сплату орендних платежів, зокрема за період з квітня 2015 року по грудень 2017 (II квартал 2015 року -IV квартал 2017 року), утворилась заборгованість перед позивачем по орендній платі в загальній сумі 1 200 948 грн. 67 коп.
Посилаючись на ст.625 ЦК України, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних. За період вересень 2015 року - квітень 2018 року, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, становить 275 607 грн. 02 грн.
За період з 13.07.2015 по 11.06.2018 включно позивач нарахував 3% річних від основного боргу, які складають 57 398 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 3.5 договору Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і повинна бути сплачена Орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
З огляду на умови договору (п.3.5) та наведені розрахунки позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 319 977 грн. 88 коп.
Розрахунки санкцій містяться на аркушах справи 5-11.
Разом з тим, 25 січня 2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" надіслало на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заяву №RV-СЛ-261-0117 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якій зазначало, що за даними бухгалтерського обліку, рахується заборгованість ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" за Договорами на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України у сумі 570 179,79 грн., а саме: за Договором №14/1290/04 у сумі 342 997,98 грн.; за Договором №141 у сумі 227 181,81 грн.
В свою чергу, станом на 20 січня 2017 року, ПАТ по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" має кредиторську заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за Договором №14/1291/04 в сумі 817 602,55 грн.
Вищевказані зобов'язання, як в одному випадку, так і в другому випадку є грошовими зобов'язання, а у сумі 570 179,79 грн. - зустрічними і однорідними.
Керуючись ст. 601 ЦК України, ПАТ по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" заявило про припинення зобов'язань перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в сумі 570 179,79 грн., яка виникла на підставі договору оренди від 01 жовтня 2004 року №14/1291/04, шляхом повного зарахування зустрічних зобов'язань НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "РІВНЕГАЗ" на загальну суму 570 179,79 грн., які виникли за Договором №14/1290/04 від 01 жовтня 2004 (в редакції від 01 жовтня 2014 року) у сумі 342 997,98 грн., за Договором №141 від 24 березня 2005 (в редакції від 01 жовтня 2014 року) в сумі 227 181,81 грн.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" надіслало на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 р.
Вимоги є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов'язань між сторонами у справі, а саме за договорами від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 та від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є боржником, а Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" кредитором, а за договором від 01.10.2004 №14/1291/04 навпаки - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є кредитором, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" є боржником. Проводилося зарахування заборгованості з оплати за 2017 та січень-червень 2018.
Заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.01.2017 р. №Rv-СЛ-261-0117 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 570 179,79 грн., та заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2018 р. № Rv01/2СЛ-3478-0718 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 205 494,20 грн. Всього проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 775 673,99 грн.
Вказані обставини були встановлені та підтверджені судовими рішеннями у справах №918/555/18 та №918/556/18.
Так, провадження у справі №918/453/18 було зупинено до вирішення господарським судом Рівненської області справи №918/555/18 та №918/556/18. У відзиві на позов відповідач не визнав вимоги позивача, покликаючись на заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2018 р. та від 25.01.2017 р.
Разом з тим, вказані заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог були оскаржені до господарського суду, та подані відповідні позовні заяви. Ухвалами від 22.08.2018 р. №918/555/18 та 21.08.2018 р. №918/556/18 Господарським судом Рівненської області було відкрито провадження у відповідних господарських справах.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі №918/555/18 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.
05.06.2019 р. постановою Верховного Суду постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі №918/555/18 залишено без змін.
Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі №918/555/18, судом встановлено, що настання строків виконання зобов'язань, зокрема, за договорами від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141, проводиться зарахування заборгованості з оплати за 2017 та січень-червень 2018.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №918/555/18 вбачається, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, що вчинений останнім у відповідності до статей 601, 602 Цивільного кодексу України.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 16.12.2019 у справі № 918/556/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалою Верховного суду від 08 жовтня 2020 року касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 у справі №918/556/18 закрито.
Поряд з тим, у матеріалах справи міститься заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2020 р. № 330-Сл-6516-1220, що була подана відповідачем стороні позивача, згідно якої відповідач вказав, що ним проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 886 028,55 грн. (за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2020 року), та зарахування зустрічних зобов'язань НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Рівнегаз" в сумі 886 028,55 грн., які виникли за договором від 24.11.2017 р. №50/12/06/17 (том 1 арк.с. 245).
Відповідачем до матеріалів справи надано довідку (том 2 арк.с. 183-184). У останній наведено розрахунки сум та періодів зарахування зустрічних однорідних вимог по договору оренди від 01.10.2004 р. №14/1291/04 за заявами АТ "Рівнегаз".
У зв'язку з наведеними обставинами в процесі розгляду справи №918/453/18 у господарському суді 15.02.2021 року позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог. У подальшому позивач уточнив зменшені позовні вимоги згідно заяви, що подана до суду 29.03.2021 р. (виправив арифметичні помилки, що були допущені при обрахунку санкцій, заявлених відповідачу за порушення договірних зобов'язань).
Позивач вказує, шо на виконання ухвали господарського суду Рівненської області від 04.01.2021 у справі №918/453/18 від відповідача на адресу позивача надійшла бухгалтерська довідка з розрахунками сум та періодів зарахування зустрічних однорідних вимог по договору оренди від 01.10.2004 №14/1291/04 за заявами від 25.01.2017 №RV-СЛ-261-0117 та від 04.07.2018 №Rv01.2-СЛ-3478-0718, а також копіями первинних документів, на підставі яких відбулося вказане зарахування. Враховуючи дані вищезазначеної бухгалтерської довідки позивачем було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 570 179,79 грн (за заявою від 25.01.2017) та 205 494,20 грн (за заявою від 04.07.2018).
Крім того, заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 01.06.2019 №RV-СЛ-261-0117 проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2014 в сумі 68 498,08 грн.
Зважаючи на припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач вказав, що основний борг в сумі 1 200 948,67 грн. зменшився на 844 172,07 грн. і складає 356 776,60 грн. Отже, позивачем проведено перерахунок розміру позовних вимог шляхом їх зменшення.
Таким чином, остаточні позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, які заявлені до стягнення з відповідача у цій справі складають: 356 776,60 грн. - основного боргу, 95 005,87 грн. інфляційних втрат, 20 738,18 грн. 3% річних, 44 786,06 грн. пені, всього 517 306,71 грн.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 від 01.10.2004 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов.
За змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 10.1. договору сторонами узгоджено, що договір укладено строком на 360 днів, що діє з 01.10.2004 до 25.09.2005 включно.
За умовами п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Таким чином, враховуючи, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2019, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 у справі №918/556/18, рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №918/555/18 було встановлено, що заяви позивача №RL-СЛ-261-0117 від 25.01.2017 та №RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 про зарахування зустрічних вимог по договору №141 від 24.03.2005 є односторонніми правочинами позивача, що вчинений останнім у відповідності до статей 601, 602 Цивільного кодексу України та відсутні правові підстави для визнання їх недійсними, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню при розгляді даної справи.
У процесі слухання справи позивачем проведено перерахунок розміру позовних вимог з урахуванням здіснених зарахувань зустрічних однорідних вимог шляхом їх зменшення, про що описано вище по тексту, та остаточно заявлено до стягнення з відповідача 356 776,60 грн. - основного боргу.
Поряд з тим, відповідач подав докази того, що ним стороні позивача подано заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2020 р. № 330-Сл-6516-1220, згідно якої відповідач вказав, що ним проведено зарахування по договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р. в сумі 886 028,55 грн. (за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2020 року), та зарахування зустрічних зобов'язань НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Рівнегаз" в сумі 886 028,55 грн., які виникли за договором від 24.11.2017 р. №50/12/06/17.
Тому відповідач вважає, що відсутній основний борг перед позивачем у сумі 356 776,60 грн. у зв'язку із проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою від 21.12.2020 р. № 330-Сл-6516-1220, та є підстави закрити провадження у справі у цій частині вимог.
Щодо наведених обставин суд зазначає таке.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні норми щодо припинення господарського зобов'язання виконанням або зарахуванням передбачено частинами 3 та 4 статті 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені в статті 602 Цивільного кодексу України та частині 5 статті 203 Господарського кодексу. Так, відповідно до вказаних норм не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідачем було заявлено до зарахування однорідні вимоги, а саме грошова заборгованість проти грошової заборгованості.
Вимоги є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов'язань між сторонами у справі, а саме за договором від 24.11.2017 р. №50/12/06/17 на експлуатацію складових газорозподільної системи Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є боржником, а акціонерне товариство "Рівнегаз" кредитором, а за договором від 01.10.2004 №14/1291/04 навпаки - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є кредитором, акціонерне товариство "Рівнегаз" є боржником.
Перевіряючи настання строків виконання зобов'язань за договором від 01.10.2004 №14/1291/04 суд дійшов висновку, що вони настали, оскільки сторонами дана обставина не оспорювалась та зворотного матеріали справи не містять.
Окрім того, у матеріалах справи міститься довідка відповідача із наведеними розрахунками сум та періодів зарахування зустрічних однорідних вимог по договору оренди від 01.10.2004 р. №14/1291/04 за заявами АТ "Рівнегаз".
Суд констатує, що залишок основного боргу, який остаточно заявлений позивачем до стягнення з відповідача та є предметом спору у справі №918/453/18, а саме сума 356 776,60 грн. - є складовою частиною загальної суми зарахування 886 028,55 грн. по заяві від 21.12.2020 р. № 330-Сл-6516-1220 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У матеріалах справи відсутні відомості та сторонами не надано відповідних доказів оскарження цієї заяви до суду, визнання її недійсною тощо.
Таким чином, згадана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, що вчинений останнім у відповідності до статей 601, 602 Цивільного кодексу України.
Отже, зазначені вище обставини свідчать про належну обґрунтованість тверджень відповідача щодо наявності зарахування зустрічних вимог згідно заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2020 р. № 330-Сл-6516-1220 по Договору на загальну суму 886 028,55 грн. (у тому числі сума 356 776,60 грн. - є складовою частиною загальної суми зарахування 886 028,55 грн.).
Оскільки зарахування зустрічних вимог на суму 356 776,60 грн. було здійснено в грудні 2020 року у процесі слухання справи №918/453/18 у суді, тому у цій частині позовних вимог відсутній предмет спору.
Отже, враховуючи викладене вище, суд відхиляє доводи позивача про наявність основного боргу у відповідача у розмірі 356 776,60 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відтак, у частині позовних вимог про стягнення 356 776,60 грн. основного боргу провадження у справі №918/453/18 підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із простроченням оплати боргу позивачем остаточно заявлено до стягнення з відповідача пені 44 786,06 грн., яка нарахована на суму основного боргу 126 192,12 грн. за період 13.01.2018 р. - 22.06.2018 р. та склала 18 458,62 грн., та на суму основного боргу 122 367,47 грн. за період 13.10.2017 р. - 22.06.2018 р. та склала 26 327,44 грн.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.
Із остаточного розрахунку позивача вбачається, що має місце вихід за межі шестимісячного строку нарахування пені.
Тому суд здійснив власний обрахунок пені, використовуючи калькулятори інформаційно-аналітичної системи ЛІГА ЗАКОН (LIGA CLIENT), та встановив, що її арифметично правильний розмір (за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) складає:
- на суму основного боргу 126 192,12 грн. за період 13.01.2018 р. - 22.06.2018 р. пеня становить 18 458,62 грн.,
- на суму основного боргу 122 367,47 грн. за період 13.10.2017 р. - 13.04.2018 р. пеня становить 18 348,42 грн.
Всього, за підрахунками суду вірний розмір пені становить 36 807,04 грн.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 36807,04 грн.
Решта суми пені 7 979,02 грн., що заявлена до стягнення позивачем - нарахована необгрунтовано та надмірно. Тому не підлягає стягненню.
Відносно заявлених до стягнення позивачем 95 005,87 грн. інфляційних втрат, 20 738,18 грн. 3% річних слід вказати наступне.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.
Суд, перевіривши остаточний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, встановив (використовуючи калькулятори інформаційно-аналітичної системи ЛІГА ЗАКОН (LIGA CLIENT), що він є арифметично правильним. Отже, заявлені до стягнення з відповідача 95 005,87 грн. інфляційних втрат, також 20 738,18 грн. 3% річних - підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо спливу строків позовної давності в частині стягнення пені, про які заявляє відповідач, суд зазначає наступне.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.
За змістом норм чинного законодавства початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як зазначалося вище позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, одночасно з якою наданий перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з остаточним розрахунком, пеня обрахована та заявлена до стягнення на суму основного боргу 126 192,12 грн. за період, що починається з 13.01.2018 р. (по 22.06.2018 р.), на суму основного боргу 122 367,47 грн. за період, що починається з 13.10.2017 р.
Проте слід враховувати, що за приписами ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
У даному випадку позивач заявляє до стягнення пеню, розраховуючи її на суму основного боргу, який вважається простроченим з 13.10.2017 р., також з 13.01.2018 р.
Відтак, однорічний строк позовної давності у даному спорі щодо стягнення пені по наданому розрахунку спливає 13.10.2018 р. та з 13.01.2019 р. відповідно.
Позовна заява датована 25 червня 2018 року, надійшла до господарського суду Рівненської області 02.07.2018 р.
Отже, позивачем у справі №918/453/18 не пропущено термін для пред'явлення позову в частині остаточно заявленої суми пені.
Тому доводи представника відповідача про застосування строків позовної давності спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, відтак не приймаються судом до уваги.
Висновки суду.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 36 807,04 грн. - пені, 95 005,87 грн. інфляційних втрат, та 20 738,18 грн. 3% річних. В частині стягнення 7 979,02 грн. пені в позові слід відмовити. У частині позовних вимог про стягнення 356 776,60 грн. основного боргу провадження у справі №918/453/18 слід закрити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 27 808,98 грн.
Позивачем було заявлено про зменшення розміру позовних вимог. Також подано клопотання про повернення з бюджету сплаченого судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Згідно п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Тому підлягає поверненню з бюджету позивачу 20 049,37 грн. судового збору, про що слід винести ухвалу після набрання рішенням законної сили.
Пунктом 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
У зв'язку з тим, що провадження у справі закрито в частині стягнення основного боргу 356776,60 грн., тому належить повернути з бюджету сплачений позивачем судовий збір 5 351,65 грн. (за умови подання відповідного клопотання до суду).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір пропорції задоволених вимог проти остаточно заявлених у даній справі складає 29,49%.
Зважаючи, що позов задоволено частково, тому на відповідача покладається до відшкодування позивачу 2 288,31 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Івана Вишенського, будинок 4, ідентифікаційний код 03366701) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (08153, Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул.Маяковського, будинок 49, ідентифікаційний код ВП 26025552) - 36 807 (тридцять шість тисяч вісімсот сім) грн. 04 коп. - пені, 95 005 (дев'яносто п'ять тисяч п'ять) грн. 87 коп. інфляційних втрат, та 20 738 (двадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 18 коп. 3% річних, 2 288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 7 979,02 грн. пені.
4. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 356776,60 грн. основного боргу.
5. Повернути з Державного бюджету України Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (08153, Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул.Маяковського, будинок 49, ідентифікаційний код ВП 26025552) - 20 049 (двадцять тисяч сорок дев'ять) грн. 37 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2151 від 22.06.2018 р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/453/18. Виготовити ухвалу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 12 квітня 2021 року.
Суддя Бережнюк В.В.