36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.03.2021 Справа № 917/2035/20
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", 68003, м. Чорноморськ, просп. Миру, 28, ідент. код 21650966
до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця Калуцького Олександра Вікторовича, АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1
відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2
про стягнення 1 330 580, 74 грн.
Суддя Іванко Л.А
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники сторін: згідно протоколу
До господарського суду Полтавської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", в якому позивач просить стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича, м.Полтава та ОСОБА_1 , м.Полтава за період з 24.12.2017 року по 24.12.2018 року інфляційні втрати, що складають 988751, 48 грн. та 3% річних в розмірі 333829,26 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачі порушили зобов"язання за кредитним договором та договором поруки.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Іванко Л.А.
За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області 04.01.2021 відкрито провадження у справі №917/2035/20, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи. Зокрема, встановлено відповідачам строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
Ухвалою від 04.01.2021року суд постановив звернутися до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб (м. Полтава, Соборності 36, каб. № 24) з запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та зобов'язано Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб (м. Полтава, Соборності 36, каб. № 24) у п'ятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали надіслати на адресу Господарського суду Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1) інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Згідно відповіді Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб (вх. №859 від 25.01.2021), яка надійшла на запит суду, фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою господарського суду від 02.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі 917/2035/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021 року.
01.03.2021 року відповідач 1 - Фізична особа - підприємець Калуцький Олександр Вікторович надав суду відзив на позов (вх.№2262).
Ухвалою господарського суду від 02.03.2021 року розгляд справи відкладено на 24.03.2021 року.
18.03.2021 року позивачем подано відповідь на відзив (вх.№ 3004).
18.03.2021 року відповідачем 1 подано пояснення по справі (вх.№ 3001).
Відзив на позов подано відповідачем поза межами встановлених судом строків. При цьому, документальних доказів в підтвердження наявності поважних причин пропуску вказаного строку суду не надано.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" по. 4436/07 від 03.07.2014 зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".
З огляду на викладене, для надання сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права, судом заслухано усні заперечення відповідача 1 на позов та його пояснення.
Відповідач 2 своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
Суд встановив, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, неявка учасників справи не перешкоджає проведенню даного судового засідання.
З огляду на викладене та, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні за відсутності представника відповідача2.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 24.03.2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив:
02.06.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський Транспортний Банк» та Фізичною особою-підприємцем Калуцьким Олександром Вікторовичем укладено Кредитний договір № 00308/Р у вигляді непоновлюваної кредитної лінії (далі - Кредитний договір, арк. спр.13-18) на суму 1 444 620,00 доларів США, на наступні цілі: 1400000,00 дол. США на придбання нежитлового приміщення загальною площею 748,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 13 та 44620,00 дол. США на оплату страхових платежів з 02.06.2008 і терміном погашення по 29.05.2009 року включно зі сплатою 13 % річних.
23.04.2009 року, 29.12.2009 року, 01.09.2010 року, 18.11.2011 року, 20.09.2012 року та 17.10.2013 року сторонами укладено договори №№1-6 відповідно, якими внесено зміни та доповнення до кредитного договору № 00308/Р від 02.06.2008 року (арк. спр.19-37) в частині зміни графіку та валюти кредитування.
З метою забезпечення належного виконання ФОП Калуцьким О.В. зобов'язань за кредитним договором 00308/Р від 02.06.2008 року, між ВАТ «Морський Транспортний Банк»(Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № 00697-СР від 02 червня 2008 року (арк. спр.38), відповідно до п.1.1 якого, поручитель зобов"язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання зобов"язань фізичної особи-підприємця Калуцького О.В.(Боржник) за Кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року.
Згідно п.1.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором по Кредитному договору солідарно з боржником по сплаті в повному обсязі основного боргу за кредитом, відсотків за користування кредитом, неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених Кредитним договором, збитків кредитора внаслідок невиконання боржником зобов"язань за кредитним договором, а також будь-яких інших платежів, передбачених Кредитним договором усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України.
23.04.2009 року, 29.12.2009 року, 01.09.2010 року, 18.11.2011 року, 20.09.2012 року та 17.10.2013 року укладено договори про внесення змін та доповнень до договору поруки № 00697-СР від 02 червня 2008 року (арк. спр.39-44).
При цьому, позивач зазначає, що згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол № 36 від 08.07.2010) назву та тип відкритого акціонерного товариства «Морський Транспортний Банк» змінено на публічне акціонерне товариство «Марфін Банк».
Рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів (протокол № 56 від 28.12.2017) назву публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» змінено на публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК».
Згідно Статуту (арк. спр.10-12), Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», ВАТ "Морський транспортний банк", АКБ "Морський транспортний банк", АКБ "Морторгбанк" та МАБ "Мідо".
В зв"язку з систематичним порушенням Позичальником графіку погашення кредиту, а також строків сплати відсотків за користування Кредитом, 17.04.2014 року Банк звернувся до суду з позовом до відповідачів: ФОП Калуцького О.В. та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 00308/Р від 02.06.2008 року станом на 28.04.2015року, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 8 688 949,88 грн., заборгованості за відсотками в сумі 2243983,8 грн., пені за прострочення виконання зобов'язань в сумі 725253,47 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 року у справі № 554/5323/14-ц позов Банку задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно з ФОП Калуцького О.В. та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 11 658 187,15 грн. за Кредитним договором та судовий збір в сумі 3654 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019 року по вказаній справі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2015 року змінено в частині розміру заборгованості за кредитом та розподілу судових витрат. Зменшено стягувану з ФОП Калуцького О.В. та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором № 00308/Р від 02 червня 2008 року заборгованість з 11 658 187,15 грн. до 11 097 238,67 грн., що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 8 688 949,88 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 706 068,83 грн., пені за прострочення виконання зобов'язань в сумі 702 219, 96 грн.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02.07.2020 року касаційну скаргу ФОП Калуцького О.В. залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За даними позивача, станом на 24.12.2020 року заборгованість ФОП Калуцького О.В., ОСОБА_1 перед Банком, яка утворилася 28.04.2015 року та підтверджена вказаним судовим рішення залишається не погашеною.
За даних обставин, в зв"язку з простроченням грошового зобов"язання, Банк, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, нарахував позичальнику та поручителю 3% річних та інфляційні.
З метою безпосереднього врегулювання спору, ПАТ «МТБ БАНК» направлено Фізичній особі-підприємцю Калуцькому Олександру Вікторовича та ОСОБА_1 вимогу за вих. № 00/2535-0/45 від 07.12.2020, відповідно до яких, Банк вимагав у п'ятиденний строк з дати отримання цієї вимоги виконати в повному обсязі зобов'язання перед ПАТ «МТБ БАНК» за кредитним договором № 00308/Р від 02.06.2008 року в розмірі 11 097 238,67 грн., а також сплатити суму інфляційного збільшення за період з 24.12.2017 по 24.12.2018, що складає 988 751,48 грн. та 3 % річних від простроченої суми, що складає 333 829,26 грн.
Вказана вимога залишена без виконання, у зв'язку з чим, ПАТ «МТБ БАНК» вважаючи свої права порушеними, звернувся з позовом до суду.
Представник відповідача1 позовні вимоги заперечує, вважає, що господарський суд має або закрити провадження у справі або відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки:
- враховуючи, що спірні правовідносини виникли до 15.12.2017 року і через наявність у справі поручителя-фізичної особи, на думку відповідача, вказані вимоги не можуть бути предметом розгляду господарського суду, а справа підсудна загальному суду;
- враховуючи, що у випадку порушення грошового зобов"язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, на його думку, інфляційні втрати стягненню не підлягають.
Позивач заперечення відповідача спростовує з підстав, викладених у відповіді на відзив.
Вбачається, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.09.2015 року, постановою Апеляційного суду від 09.12.2019 року у справі № 554/5323/14-ц встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов"язань за кредитним договором № 00308/Р від 02.06.2008 року, зі змінами та доповненнями, надавши ФОП Калуцькому О.В. грошові кошти в кредит, натомість відповідачі - не виконують взяті на себе зобов"язання з їх повернення.
Обставини, встановлені вказаним рішенням, приймаються судом при розгляді даної справи на підставі ст.75 ГПК України.
Згідно ст.525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
07.12.2020 року позивач звернувся до відповідачів з вимогою (вих.№ 00/2535-0/45), - у п"ятиденний строк з дати отримання цієї вимоги виконати в повному обсязі зобов"язання перед ПАТ "МТБ Банк" щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 00308/Р від 02.06.2008 року в розмірі 11097238,67 грн., а також суми інфляційного збільшення за період з 24.12.2017 року по 24.12.2018, що складає 988751,48 грн. та 3% річних від простроченої суми, що складає 333829,26 грн.
Відповідач заборгованість не сплатив, кредитні кошти не повернув. В якості підтвердження факту невиконання відповідачами рішення суду щодо стягнення заборгованості, позивач зазначив, що 18.12.2020 року постановою приватного виконавця Скрипника B.Л. відкрито виконавче провадження про стягнення з Гонтового Сергія Анатолійовича залишку заборгованості в розмірі 9 796994,73 грн. (ВП № 63954253).
12.01.2021 року постановою приватного виконавця Скрипника B.Л.(ВП№ 64107487) відкрито виконавче провадження про стягнення з ФОП Калуцького О.В. залишку заборгованості в розмірі 9 793 965,41 грн.
При цьому, зазначає, що на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019 року по справі № 554/5323/14-ц заборгованість станом на 28.04.2015 року складала 11097238,67 грн., з них: заборгованість за кредитом в сумі 8688949,88 грн., заборгованість за відсотками в сумі 1706068,83 грн., пені за прострочення виконання зобов"язань в сумі 702219,96 грн.
Вказана сума заборгованості була зменшена на суму 1 393 115,00 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках справи № 553/1654/16-ц щодо Калуцької Ельвіри Анатоліївни, а саме: нежитлові приміщення (магазин непродовольчих товарів) загальною площею 83,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 61 на плані познач. Літ. А-9-10. Вказана обставина підтверджується постановою приватного виконавця Гречин Н.В. від 03.11.2020 року (ВП №62642697) про закінчення виконавчого провадження.
Доказів погашення зазначеної суми боргу відповідачі суду не надали, заперечень в цій частині щодо позову не заявлено.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Керуючись нормами чинного законодавства, з врахуванням практики Верховного суду України, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідачів:
- 3% річних за період з 24.12.2017 року по 24.12.2018 року в розмірі 333829,26 грн. (розрахунок додається, арк. спр.59);
- інфляційні в розмірі 998751,48 грн.(розрахунок додається, арк. спр59).
Відповідач, заперечуючи проти зазначених нарахувань зазначає, що у випадку порушення грошового зобов"язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст.625 ЦКУ інфляційні втрати стягненню не підлягають.
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та судом відхиляються з огляду на наступне.
Встановлено, що 02 червня 2008 року між ВАТ «Морський Транспортний Банк» та фізичною особою-підприємцем Калуцьким Олександром Вікторовичем було укладено Кредитний договір № 00308/Р на суму 1 444 620,00 доларів США.
З метою забезпечення належного виконання ФОП Калуцьким О.В. зобов'язань за кредитним договором 00308/Р від 02.06.2008 року, між ВАТ «Морський Транспортний Банк»(Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № 00697-СР від 02 червня 2008 року (арк. спр.38), відповідно до п.1.1 якого, поручитель зобов"язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання зобов"язань фізичної особи-підприємця Калуцького О.В. (Боржник) за Кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року.
20.09.2012 року укладено Договір про внесення змін та доповнень № 5 до Кредитного договору, де пунктом 1.1 вказано, що Банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді мультивалютної непоновлюваної кредитної лінії на суму 20 917 839,49 грн., з урахуванням умов п.п. 1.2., 1.2.1. цього Договору з можливістю використання кредитних коштів для зміни валюти виконання зобов'язання, та на витрати, пов'язані із зміною валюти виконання зобов'язання, з урахуванням умов п.п. 1.1.1., 1.1.2, 1.1.3. цього Договору, а Позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку Кредит, сплатити за користування Кредитом проценти.
20.09.2012 року укладено Договір про внесення змін та доповнень № 5 до Договору поруки, яким, за взаємною згодою сторін, п.1.1 Договору поруки викладено в наступній редакції:
"1.1 Поручитель зобов"язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання зобов"язань фізичної особи-підприємця Калуцького О.В.(Боржник) за Кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року та всіх додаткових угод до нього, який укладений між Кредитором та Боржником, та відповідно до якого, Боржнику Кредитором надається кредит у вигляді мультивалютної непоновлюваної кредитної лінії на суму 20917839,49 грн., з урахуванням умов п.п.1.2, 1.2.1 Кредитного договору, з можливістю використання кредитних коштів для зміни валюти виконання зобов"язання, та на витрати, пов"язані зі зміною валюти виконання зобов"язання, з урахуванням умов п.п.1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 Кредитного договору, на наступні цілі: на придбання нежитлового приміщення загальною площею 748,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Леніна, 13, а також на придбання/обмін іноземної валюти в національну валюту України з можливістю оплати витрат, пов"язаних з конвертацією, з 02.06.2008 року і терміном погашення по 31.05.2016 року включно, із сплатою за користування Кредитом процентів.
Відповідно до положень п. 1.1.3 Договору про внесення змін та доповнень № 5 від 20.09.2012 року сторони дійшли згоди, що з 20.09.2012 року видача траншів за Кредитом у доларах США не здійснюється.
З 20.09.2012 Позичальник отримує кошти за кредитною лінією виключно в національній валюті України виключно з метою погашення заборгованості за цим Договором.
Позичальник отримує кошти за кредитною лінією траншами (частинами) згідно із письмовими заявками Позичальника, що надаються Банку і є невід'ємними частинами цього Договору в наступному порядку:
- кошти в національній валюті України Банк перераховує з позичкового рахунку в національній валюті України, зазначеного у п. 2.2 даного Договору, на поточний рахунок Позичальника в національній валюті України № НОМЕР_3 у Центральному відділенні Банку м. Полтаві, МФО 328168.
Також видача коштів за Кредитом відбувається у разі необхідності виконання Банком доручення Позичальника згідно цього пункту даного Договору.
Сторони дійшли згоди, що грошова сума траншу у національній валюті України, перерахована Банком на поточний рахунок Позичальника, в день такого перерахування підлягає продажу на міжбанківському валютному ринку за дорученням та за рахунок Позичальника з подальшим направленням придбаних Банком доларів США на погашення заборгованості Позичальника в доларах США за цим Договором.
Позичальник доручає Банку придбати долари США за вибором Банку (на
власний розсуд Банку) за курсом купівлі доларів США, що буде встановлений на міжбанківському валютному ринку на день купівлі. Позичальник доручає Банку здійснити договірне списання з поточних рахунків Позичальника у національній валюті України, що зазначені у цьому Договору, грошових коштів в сумі, необхідній для сплати Банку комісійної винагороди. Сторони дійшли згоди, що розмір комісійної винагороди, що належить до сплати на користь Банку за виконання доручення Позичальника щодо придбання іноземної валюти відповідно до умов цього пункту, розраховується згідно Тарифів Банку, що діють в день виконання доручення Позичальника згідно цього пункту. Позичальник доручає Банку здійснити договірне списання з поточних рахунків Позичальника у національній валюті України, що зазначені у цьому Договорі, грошові кошти для сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у встановленому законодавством України розмірі від суми у гривнях, що буде використана Банком для купівлі доларів США.
Сторони дійшли згоди, що якщо сума коштів, яка буде обліковуватися на поточних рахунках Позичальника у національній валюті, зазначених у цьому пункті даного Договору, на день виконання Банком доручення Позичальника згідно цього пункту даного Договору, виявиться недостатньою для сплати збору до Пенсійного фонду України та/або комісійної винагороди Банку у повному обсязі, Позичальник доручає Банку отримати суми, яких бракує, за рахунок суми Кредиту.
При цьому, відповідно до п. 1.2.1 Договору про внесення змін та доповнень № 5 від 20.09.2012 року сторони домовились, що після зміни валюти виконання зобов'язання за цим Кредитним договором, основною валютою виконання зобов"язання є національна валюта України - гривня. Максимальний розмір заборгованості за цим Договором має становити не більш 9 097 091,88 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 84 від 20.09.2012 року та меморіального ордеру № 84 від 20.09.2012 року відбулася конвертація валюти з долара в гривню та здійснено видачу кредиту у розмірі 9 082 581,18 грн. (1 111 760,55 * 8,137 курс валют + 36 185,58 грн. комісія) шляхом зарахування вказаної суми з рахунку НОМЕР_4 на рахунок 26000714762 відповідно до п. 2.2 Договору.
Відповідно до меморіального ордеру № 1 від 20.09.2012 року було здійснено покриття на купівлю іноземної валюти згідно заяви 1 від 20.09.2012 року на суму 9 082 581,18 грн.
Позичальником було доручено Банку придбати долари США за вибором Банку (на власний розсуд Банку) за курсом купівлі доларів США, що буде встановлений на міжбанківському валютному ринку на день купівлі (абз. 7 п. 1.1.3 Договору). На момент укладення договору сторонами проведено звірку та за взаємною домовленістю встановлено розмір заборгованості, який не може перевищувати 9 097 091,88 грн. Курс на міжбанківському ринку коливається постійно і на момент виконання доручення щодо купівлі доларів США для покриття заборгованості, яка була на той момент, курс долара по відношенню до гривні складав 8,137 і згідно даного курсу було видано кредит на суму 9 082 581,18 грн., що еквівалентно 1 111 760,55 дол. США. Різниця в 14 510,70 грн. між сумами, яка була закладена договором 9 097 091,88 грн. (ліміт) та 9 082 581,18 грн. (фактична сама покриття) залишилася на обліку як невикористані кредитні кошти.
Самих заяв на видачу траншів не потрібно подавати, оскільки фактично відбувається не видача кредиту, а його конвертація у гривню на підставі заяви ФОП Калуцького О.В. від 06.07.2012 року, на підставі якої, він просив провести конвертацію заборгованості по кредитному договору із доларів США у гривню по курсу міжбанківського валютного ринку (МВР) на дату підписання додаткової угоди.
17.10.2013 року укладено Договір про внесення змін та доповнень № 6 до Кредитного договору відповідно до якого, зокрема п. 1 Сторони підтверджують, що на момент укладення цього Договору про внесення змін та доповнень № 6 заборгованість Позичальника перед Банком за основним боргом за Кредитом (борг Позичальника за Кредитом без урахування відсотків) становить 8 706 549,77 грн.
Отже, за викладеного, сторонами договору було змінено валюту зобов'язання і валютою зобов'язання за вказаним Кредитним договором визначено саме грошову одиницю України - гривню.
При цьому, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, заборгованість вже також була виражена саме в грошовій одиниці Україні - гривні, оскільки саме зобов'язання за кредитним договором виражено в гривні без прив'язки до еквіваленту в іноземній валюті.
Щодо юрисдикції господарського суду.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено
статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та, 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Банк як кредитор звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є суб"єкти господарювання. Тобто між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є суб"єкти господарювання, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, враховуючи викладене, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).
Відтак, висновки відповідача про непідвідомчість даного спору господарському суду є необґрунтованими та не відповідають наведеним вище нормам процесуального права.
Отже, після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 24.12.2017 року по 24.12.2018 року в розмірі 333829,26 грн. та 998751,48 грн. інфляційного збільшення (розрахунок додається, арк. спр.59), суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 333829,26 грн. - 3% річних, 988751,48 грн. - інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.
При прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця Калуцького Олександра Вікторовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, м. Чорноморськ, просп. Миру, 28, ідент. код 21650966) 988751,48 грн. інфляційних втрат, 333829,26 грн. - 3% річних, 19988,71 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 05.04.2021 року
Суддя Іванко Л.А.