ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.04.2021Справа № 910/2002/19
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс»
до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення 60907,94 грн.
Представники учасників справи:
від заявника (стягувача): Ожилевський М.Г.;
від боржника: Процьков О.П.;
від особи, яка має заборгованість перед боржником: Сажко Г.В.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 у справі №910/2002/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» задоволено повністю; стягнуто з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заборгованість у розмірі 60907,94 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
18.06.2019 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
25.03.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» надійшла заява в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
У вказаній заяві заявник (стягувач) просить суд звернути стягнення на грошові кошти Служби автомобільних доріг у Київській області, яка має заборгованість перед боржником (Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») у розмірі 10840496,71 грн основного боргу та 162607,46 грн судового збору згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/11592/19, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» в загальній сумі 62828,94 грн, з яких 60907,94 грн основного боргу та 1921,00 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 розгляд заяви призначено на 06.04.2021; зобов'язано Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надати суду докази та письмові пояснення щодо сплати, часткової сплати Службою автомобільних доріг у Київській області заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/11592/19; зобов'язано Службу автомобільних доріг у Київській області надати суду докази та письмові пояснення щодо сплати, часткової сплати заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/11592/19.
06.04.2021 до Господарського суду міста Києва від Служби автомобільних доріг у Київській області надійшли заперечення на подану стягувачем заяву, в яких, зокрема, зазначено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 у справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а 14.05.2012 відкрито процедуру санації боржника.
Таким чином, враховуючи перебування боржника в процесі санації, всі належні йому грошові кошти, в тому числі ті, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, мають бути направлені на виконання плану санації з дотриманням черговості погашення заборгованості перед кредиторами.
06.04.2021 до Господарського суду міста Києва від заявника надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
06.04.2021 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшли письмові пояснення, в яких боржник зауважив, що враховуючи перебування боржника в процесі санації, всі належні йому грошові кошти, в тому числі ті, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, мають бути направлені на виконання плану санації з дотриманням черговості погашення заборгованості перед кредиторами.
У судовому засіданні 06.04.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 07.04.2021.
07.04.2021 до Господарського суду міста Києва від заявника (стягувача) надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 07.04.2021 представник заявника (стягувача) надав усні пояснення по суті заяви, просив суд її задовольнити.
Представники боржника та Служби автомобільних доріг у Київській області у судовому засіданні 07.04.2021 надали усні пояснення, проти задоволення заяви заперечили.
Розглянувши у судовому засіданні 07.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі №910/2002/19, суд дійшов висновку про відмову в її задоволення, зважаючи на наступні обставини.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Наведені приписи Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму Рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Законом України № 475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у Рішенні «Агрокомплекс проти України» (Заява № 23465/03) від 06.10.2011 (набуло статусу остаточного 08.03.2012) зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підгрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
У Рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява № 40450/04) від 15.10.2009 (набуло статусу остаточного 15.01.2010) Європейський суд з прав людини вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на справедливий суд є виконання судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
У відповідності до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи, зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належить боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Примусове списання це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (п. 1. 38 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
При цьому необхідно зазначити, що під час вирішення заяви, поданої в порядку ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», суд повинен врахувати, що звернути стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, можливо лише за умови безспірності права боржника на такі грошові кошти.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України. Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 у справі №910/2002/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» задоволено повністю; стягнуто з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заборгованість у розмірі 60907,94 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
18.06.2019 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
03.11.2020 старшим держаним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№63487000 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у справі №910/2002/19.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/11592/19 за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України до Служби автомобільних доріг у Київській області про стягнення 10840496,71 грн позов задоволено повністю; стягнуто з Служби автомобільних доріг у Київській області 10840496 грн 71 коп. основного боргу, 162607 грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/11592/19 скасовано.
Постановою Верховного Суду від 17.03.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №910/11592/19 скасовано; рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/11592/19 залишено без змін.
30.03.2021 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Суд зазначає, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №910/7023/19).
У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов'язки боржника, визначені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.
Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.
Натомість під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження суду є наявність заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, та беззаперечність заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач просить звернути стягнення (див. mutatis mutandis висновки постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 06.02.2020 у справі №913/381/18).
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.11.2019 р. у справі №910/7023/19, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
З огляду на цей висновок, Верховним Судом визнано помилковим покладення судами на стягувача тягаря доведення стану виконання (часткового виконання) рішення суду у цій же справі, звернувши увагу на відсутність в матеріалах справи доказів закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.
Враховуючи викладені обставини, суд констатує наступну сукупність обставин, які мають значення для застосування такої виконавчої дії, як звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в іншої особи:
- Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (боржник) має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» (стягувач), яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 у справі №910/2002/19;
- в свою чергу, Служба автомобільних доріг у Київській області (боржник) має заборгованість перед Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України (стягувач), яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/11592/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.
Однак, суд зазначає, що з огляду на перебування боржника, який є відповідачем по даній справі, в процедурі санації на момент розгляду даної заяви, яка була розпочата в 2013 році, всі грошові кошти належні боржнику, в тому числі ті, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, мають бути, в силу ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 04.11.2012), який в даному випадку є спеціальним, направлені на виконання затвердженого щодо боржника плану санації з дотриманням черговості погашення заборгованості перед кредиторами.
Тобто, в даному випадку задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» призведе до порушення прав інших кредиторів Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», черговість задоволення вимог яких визначена планом санації зазначеного підприємства, що не буде відповідати ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі №910/2002/19.
Керуючись ст. ст. 234, 336 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі №910/2002/19.
Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст складено та підписано 12.04.2021.
Суддя О.М. Спичак