ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.03.2021Справа № 910/11678/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
до Державного підприємства "Конярство України"
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
про стягнення 1 934 047, 24 грн.
За зустрічним позовом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
Державного підприємства "Конярство України"
про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016
В межах справи № 910/21682/15
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"
до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явилися
Від відповідача Кушнір С.Л. - представник
Від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Пантус В.В. - представник
Прокурор Київської міської прокуратури Лиховид О.С.
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.
03.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості у розмірі 1 934 047, 24 грн., з яких 1 605 958, 82 грн. - основний борг, 256 150, 30 грн. - інфляційні втрати, 71 938, 12 грн. - 3 % річних
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості у розмірі 1 934 047, 24 грн., залишено без руху.
01.10.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2018 справу № 910/11678/18 прийнято до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" та призначено підготовче засідання на 26.11.2018.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2018 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 14.01.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 розгляд справи відкладено на 11.02.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
До Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 поновлено провадження з розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 1 934 047 грн. 24 коп. в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", розгляд справи призначено на 18.03.2020.
08.07.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2020 залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 26.08.2020.
21.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.2020 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято до розгляду спільно з первісним позовом в межах справи № 910/21682/15 та призначено підготовче засідання на 30.09.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.2020 розгляд справи відкладено на 30.09.2020.
30.09.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
30.09.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив Державного підприємства "Конярство України" на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж".
Також 30.09.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання прокуратури м. Києва про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2020 задоволено клопотання прокуратури м. Києва про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 11.11.2020.
11.11.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2020 розгляд справи відкладено на 09.12.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 1 934 047, 24 грн. за зустрічним позовом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" та Державного підприємства "Конярство України" про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016 в межах справи № 910/21682/15 до судового розгляду по суті на 18.01.20201.
Судове засідання 18.01.2021 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2021 розгляд справи призначено на 15.02.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 розгляд справи відкладено на 10.03.2021.
У судовому засіданні 10.03.2021 оголошено перерву до 29.03.2021.
У судовому засіданні 29.03.2021 представник відповідача щодо задоволення первісного позову заперечив, а зустрічний позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України підтримав в повному обсязі.
Представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надав пояснення по суті зустрічного позову та підтримав його в повному обсязі.
Прокурор Київської міської прокуратури також підтримав позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та заперечив щодо задоволення первісного позову в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
12 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» (Виконавець) та Державним підприємством "Конярство України" в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» (Замовник) був укладений договір про надання сільськогосподарських послуг № 1/05.
Згідно з умовами даного договору, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати Замовнику послуги у рослинництві із використанням сільськогосподарської техніки
Позивач вказує, що сторонами були підписані акти прийняття робіт (надання послуг) № 3105021 від 31.05.2016 № 30 від 30.06.2016, № 41 від 15.07.2016, № 5 від 16.12.2016, № 6 від 16.12.2016, № 4 від 21.02.2017, № 5 від 21.02.2017, якими вони підтвердили надання Виконавцем та приймання Замовником послуг за договором на загальну суму 2 380 891,00 грн.
Згідно із п. 3.1. договору (з урахуванням змін, встановлених сторонами у Додатковій угоді № 1 від 27.12.2016) розрахунки за послуги Виконавця здійснюються у національній валюті у строк до 28.02.2017 шляхом сплати Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у відповідності до Специфікацій, або в іншій формі, передбаченої діючим законодавством України.
Всупереч умовам договору, Замовником було здійснено розрахунок за надані послуги частково в розмірі 774 932,18 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди від 28.02.2017.
Таким чином, розмір заборгованості за договором про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016 становить 1 605 958,82 грн.
07 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" було укладено договір № 1-01 про відступлення права вимоги.
Відповідно до вказаного договору Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за договором про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016, укладеним між Первісним кредитором і Державним підприємством "Конярство України" в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства "Конярство України".
Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016, зокрема сплати суми основного боргу в розмірі 1 605 958,82 грн., інфляційних витрат, 3% річних, а також виконання інших зобов'язань, що виникли за Основним договором чи можуть виникнути у майбутньому.
Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016 в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 1 605 958,82 грн. основного боргу, 436 178,19 грн. інфляційних втрат, 161 627,61 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач вказує, що Виконавцем були надані передбачені умовами договору послуги на загальну суму 2 380 891,00 грн., що підтверджується актами прийняття робіт (надання послуг) № 3105021 від 31.05.2016 № 30 від 30.06.2016, № 41 від 15.07.2016, № 5 від 16.12.2016, № 6 від 16.12.2016, № 4 від 21.02.2017, № 5 від 21.02.2017, копії яких додані до матеріалів позовної заяви.
Водночас, розрахунок за надані послуги був здійснений відповідачем частково на суму 774 932,18 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди від 28.02.2017.
При цьому, в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2017 року (пункт 4) зазначено, що залік зустрічних однорідних вимог відбувся за договором постачання товару № 1/05 від 12.05.2016, проте, підставою даного позову є договір про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016.
Крім того, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог датована 28.02.2017 та в ній зазначено, що керівник філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства «Конярство України» Павловська Г.І. діяла на підставі довіреності № 2 від 28.01.2016.
При цьому, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довіреності № 2 від 28.01.2016, виданої Державним підприємством «Конярство України» на ім'я Павловської Г.І. строк її дії визначений з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2017 року, тобто на дату укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2017, дана довіреність втратила чинність.
Разом з тим, до відзивну на позовну заяву відповідачем додано копію довіреності № 73 від 30.12.2016, виданої Державним підприємством «Конярство України» на ім'я Павловської Г.І. , згідно якої строк її дії був визначений з 01 січня 2017 року по 25 вересня 2017 року, тобто саме вона була чинною на дату укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2017.
При цьому, зі змісту даної довіреності вбачається, що керівнику філії надано право за попереднім погодженням з Державним підприємством «Конярство України» укладати цивільно-правові угоди та договори (без відчуження основних фондів та засобів), якщо загальна сума перевищує 300 000, 00 грн., у тому числі з ПДВ для товарів, робіт та послуг. Водночас, нею не визначено повноваження керівника філії на укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог без дотримання вищезазначених встановлених обмежень.
Тобто довіреністю № 73 від 30.12.2016 визначено конкретний перелік юридичних дозволених дій, а саме: керівник філії була уповноважена на укладання будь-яких цивільно-правових угод та договорів (без відчуження основних фондів та засобів) на загальну суму більш як 300 000, 00 грн. виключно за умови попереднього погодження з Державним підприємством «Конярство України».
Сума зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угоди від 28.02.2017 складала 774 932, 18 грн.
Тобто керівник філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства «Конярство України» Павловська Г.І. мала право на укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2017 на суму 774 932, 18 грн. лише за умови отримання попереднього погодження Державним підприємством «Конярство України».
Відтак, матеріали не містять жодних належних та допустимих доказів наявності у керівника філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства «Конярство України» Павловської Г.І. необхідного обсягу цивільної дієздатності на час укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2017 від імені Державного підприємства «Конярство України».
Вищезазначене свідчить, що жодного доказу на підтвердження здійснення відповідачем розрахунку за надані послуги в розмірі 774 932, 18 грн. на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2017 матеріали справи не містять, як і інших доказів щодо схвалення даного правочину відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016 обґрунтовані у тому числі тими обставинами, що у керівника філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Павловської Г.І. були відсутні повноваження на укладення спірного договору.
Так, позивач за зустрічним позовом - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України вказує на те, що повноваження відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені такої юридичної особи визначаються її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною собою та довіреністю, виданою у встановленому порядку керівнику цього підрозділу.
Положенням про філію «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України» затверджене Наказом Державного підприємства «Конярство України» від 24.11.2011 № 24, встановлено, що це положення є документом, що регулює діяльність Філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України».
Пунктом 1.2 Положення про філію встановлено, що координацію діяльності Філії, контроль за дотриманням цього Положення та ефективністю використання і збереження закріпленого за Філією майна здійснює Державне підприємство «Конярство України».
Пунктом 7.2.1 Положення про філію передбачено, що Філія зобов'язана дотримуватись вимог чинного законодавства України та умов цього Положення.
Згідно з пунктом 7.2.3 Положення про філію - Філія зобов'язана здійснювати контроль за належним виконанням контрагентами діючих правочинів та негайно
(протягом 24 годин) про невиконання вимог правочинів та/або незаконні дії фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 8.1 Положення про філію встановлено, що для здійснення оперативного управління (керівництва) справами Філії призначається керівник Філії.
Пунктом 8.4 Положення про філію передбачено, що повноваження керівника Філії визначаються трудовим контрактом та довіреністю виданою Державним підприємством «Конярство України».
Відповідно до пункту 8.6.10 керівник Філії укладає від імені Державного підприємства «Конярство України» господарські, цивільно-правові договори в межах сум, передбачених трудовим контрактом та довіреністю.
Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що загальна сума цього договору складається з суми всіх актів виконаних робіт, Додатках (Специфікаціях), підписаних сторонами за цим договором.
Позивач вказує, що Виконавцем були надані передбачені умовами договору послуги на загальну суму 2 380 891,00 грн., що підтверджується актами прийняття робіт (надання послуг) № 3105021 від 31.05.2016 № 30 від 30.06.2016, № 41 від 15.07.2016, № 5 від 16.12.2016, № 6 від 16.12.2016, № 4 від 21.02.2017, № 5 від 21.02.2017.
При цьому згідно копії довіреності № 2 від 28.01.2016, яка міститься в матеріалах справи та на підставі якої Павловською Ганною Іванівною було підписано оспорюваний договір вбачається, що керівник філії була уповноважена на укладання цивільно-правових угод та договорів, які стосувалися товарів і робіт на суму до 100 000,00 грн. без ПДВ без попереднього погодження з ДП «Конярство України», а якщо вартість єдиноразової операції з одним контрагентом перевищувала суму 100 000,00 грн. без ПДВ для товарів, робіт, а послуг більше 50 000,00 грн. то укладення такого договору могло відбутися лише за обов'язкового попереднього письмового погодження з ДП «Конярство України».
Статтею 1003 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відтак, у довіреності чітко визначається перелік юридичних дій, які має право вчиняти повірений, який є вичерпний та відповідні обмеження на вчинення таких дій.
Вищезазначене свідчить, що керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства «Конярство України» Павловською Ганною Іванівною при укладенні Договору, предметом якого є надання послуг на суму, що перевищує 50 000,00 грн. без ПДВ було порушено вимоги ч. 2 статті 203 Цивільного кодексу України оскільки керівник філії, як представник за довіреністю не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення оспорюваного договору від імені Державного підприємства «Конярство України».
При цьому, жодного доказу на підтвердження схвалення даного правочину відповідачем матеріали справи не містять.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).
Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19 вказав, що самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
Відповідач 1 за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зазначив, що останнім не доведено порушення права Міністерства оскаржуваним правочином.
З наведеними доводами відповідача 1 за зустрічним позовом суд не погоджується зважаючи на наступне.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об'єктами державної власності» від 09.10.2019 № 954-р Державне підприємство «Конярство України» було передано із сфери управління Мінагрополітики до сфери управління Мінекономіки.
Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до пункту 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Згідно з актом приймання-передачі від 18.10.2019 Державне підприємство «Конярство України» передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Таким чином, Мінекономіки з 18.10.2019 є органом управління Державного підприємства «Конярство України».
Тому, рішення суду постановлені відносно Державного підприємства «Конярство України» вплинуть на майновий стан підприємства, оскільки змінюють та/або припиняють певні правовідносини, а відтак впливають і на матеріально-правові відносини Державного підприємства «Конярство України» та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як органу управління майном вказаного підприємства.
Крім того, відповідачем 1 за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України викладено заяву про застосування строків позовної давності
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Як зазначалось вище, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 18.10.2019 є правонаступником прав та обов'язків Міністерства аграрної політики та продовольства України, щодо управління Державним підприємством «Конярство України».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2020 задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Одразу після залучення до у часті у справі Міністерство звернулось до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.
10.07.2020 представнику Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України була надана можливість для ознайомлення з матеріалами справи та виготовлення їх фотокопій.
Таким чином, про існування та про підстави для звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016 Міністерству стало відомо після 10.07.2020.
Зважаючи на встановлені обставини, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не пропущено.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Зважаючи на встановлені обставини укладення оспорюваного правочину керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України» за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, за відсутності погодження Державним підприємством «Конярство України» та розпорядником майна боржника, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016, укладеного між філією «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро».
Відповідано до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд не вбачає правових підстав для задоволення первісного позову.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача; судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості відмовити.
2. Позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", Державного підприємства "Конярство України" про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг задовольнити.
3. Визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг № 1/05 від 12.05.2016, укладений між філією «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (62420, Харківська обл., Харківський р-н., с. Веселе, вул. Жовтнева, 4; ідентифікаційний код 37574805) на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) 1 051 (одну тисячу п'ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 37404165) на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) 1 051 (одну тисячу п'ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна боржника, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та прокуратурі м. Києва.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.04.2021.
Суддя П.П. Чеберяк