ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.04.2021Справа № 910/20727/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 15 012 127,03 грн,
Представники сторін:
від позивача: Суховерська О.В.,
від відповідача: Прокопів Н.М.
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 15 012 127,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 950/01 від 11.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 27.01.2021.
21.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третіх осіб.
В підготовче засідання 27.01.2021 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотань відповідача про залучення третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінету Міністрів України відмовити, оскільки рішення у даному спорі не вплине на їх права та обов'язки.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 24.02.2021, встановити позивачу строк для надання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановити відповідачу строк протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив надати до суду заперечення на відповідь на відзив.
03.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
18.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки.
19.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
24.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
В підготовче засідання 24.02.2021 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.03.2021.
22.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засідання 24.03.2021 з'явився представник відповідача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти судове засідання на 05.04.2021.
В судовому засіданні 05.04.2021 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 05.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.11.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" (виробник за "зеленим" тарифом) був укладений договір №950/01 (надалі також - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого в редакції Додаткової угоди № 1/338/01/20 від 28.02.2020, продавець за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/338/01/20 від 28.02.2020).
Відповідно до п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/338/01/20 від 28.02.2020 продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Як встановлено у п. 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/338/01/20 від 28.02.2020 продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Згідно з п. 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/338/01/20 від 28.02.2020 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/338/01/20 від 28.02.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/338/01/20 від 28.02.2020).
За змістом п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/338/01/20 від 28.02.2020 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
На виконання умов договору сторонами були підписані акти купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 1 891 449,64 грн, за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 3 092 645,92 грн, за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 2 555 904,48 грн, за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 3 465 817,97 грн, за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 3 650 827,38 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання з оплати електричної енергії виконав частково, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за період березень 2020 року - липень 2020 року на дату звернення з позовом становить 13 248 340,96 грн з ПДВ. Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 630 673,01 грн, штраф у розмірі 977 863,57 грн. та 3% річних у розмірі 155 249,49 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання та відповідно дати прострочення зобов'язання, а також не відображено у позові факт підписання актів коригування у спірний період, якими зменшено обсяги та вартість відпущеної електроенергії. Також відповідач вказує, що джерелом надходження коштів для продавців за «зеленим» тарифом є платежі, пов'язані з оплатою НЕК «Укренерго» послуг гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Обсяг виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем пов'язаний із виконанням спеціальних зобов'язань НЕК «Укренерго» як іншим учасником спірних правовідносин. Відповідач зазначає про відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання у зв'язку з невиконанням спеціальних обов'язків НЕК «Укренерго». Крім того, за твердженнями відповідача, відсутні також підстави для стягнення 3% річних та неустойки, виходячи з правової природи цих нарахувань.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що у березні 2020 року - липні 2020 року позивач на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 1 891 449,64 грн, за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 3 092 645,92 грн, за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 2 555 904,48 грн, за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 3 465 817,97 грн, за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 3 650 827,38 грн.
Крім того, суд бере до уваги надані відповідачем акти коригування до вказаних актів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом вже було встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ.
Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.04.2020 № 902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ "Строй Центр" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у березні до 04.05.2020 (включно).
Проте, відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем за березень 2020 року на суму 882 862,10 грн у березні, червні та липні 2020 року. Залишок несплаченої заборгованості становить 1 008 587,54 грн.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 27.05.2020 № 995 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ "Строй Центр" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 29.05.2020 (включно).
Проте, відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем за квітень 2020 року на суму 144 807,87 грн у квітні 2020 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 24.06.2020 № 1211 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ "Строй Центр" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 26.06.2020 (включно).
Проте, відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем за травень 2020 року на суму 120 214,94 грн у травні 2020 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 22.07.2020 № 1435 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ "Строй Центр" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 24.07.2020 (включно).
Проте, відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем за червень 2020 року на суму 136 277,85 грн у червні 2020 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 19.08.2020 № 1600 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ "Строй Центр" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 21.08.2020 (включно).
Проте, відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем за липень 2020 року на суму 124 141,67 грн у липні 2020 року.
Отже, з наведеного вище вбачається, що відповідач допустив прострочення договірних зобов'язань зі своєчасної та повної оплати електричної енергії, поставленої його позивачем у березні - липні 2020 року. Здійснення відповідачем часткових оплат підтверджується платіжними дорученнями, долученими позивачем до матеріалів справи, а також актом звірки розрахунків станом на кінець дня 31.07.2020.
При цьому, суд вважає слушними твердження відповідача про підписання сторонами актів коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року від 03.11.2020 (+3,83 грн), за травень 2020 року від 16.11.2020 (-3,83 грн), за червень 2020 року від 23.11.2020 (+3,83 грн), за липень 2020 року від 11.12.2020 (-20,28 грн).
Отже, при визначенні остаточної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, суд враховує акти коригування до актів за травень 2020 року від 16.11.2020 та за липень 2020 року від 11.12.2020, за якими вартість електроенергії зменшено загалом на 24,11 грн.
Акти коригування, за якими вартість електроенергії скорегована в сторону збільшення суд не враховує, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.
Отже, з урахуванням наведеного, розмір заборгованості відповідача за Договором становить 13 248 316,85 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
На підставі вказаного положення договору у зв'язку з простроченням відповідача позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у загальному розмірі 630 673,01 грн та штраф у розмірі 977 863,57 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, суд зазначає, що позивачем здійснено відповідні нарахування без врахування актів коригування, у зв'язку з чим, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням зменшеної вартості електроенергії за травень та липень 2020 року, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 630 672,37 грн та штраф у розмірі 977 861,88 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивачем здійснено відповідні нарахування без врахування актів коригування та у завищеному розмірі, у зв'язку з чим, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням зменшеної вартості електроенергії за травень та липень 2020 року, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 154 825,11 грн.
При цьому, заперечення відповідача проти позову суд розглянув та відхилив, з огляду на таке.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання та відповідно дати прострочення зобов'язання, не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірних періодів відповідно до п. 10.4 Порядку, суд зазначає про їх помилковість та невідповідність дійсності, з огляду на встановлені судом обставини на підставі належних та допустимих доказів несвоєчасного та неповного виконання відповідачем зобов'язань. Відповідач, в свою чергу, доказів належного здійснення оплати поставленої енергії до суду не надав.
Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії.
Суд звертає увагу, що спірні акти відповідачем підписані, що підтверджується матеріалами справи, тоді як дата виникнення зобов'язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав.
Крім того, суд вважає безпідставними заперечення відповідача стосовно того, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.
Суд зазначає, що укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої у березні-липні 2020 року.
Суд зазначає, що відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання в розумінні ст. 614 ЦК України.
Суд також визнає неспроможними твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем встановлено на законодавчому рівні та повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Отже, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини прострочення відповідача за Договором, аніж їх спростував відповідач.
Отже, враховуючи обставини даної справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку зі сплати на користь позивача боргу, пені, штрафу та 3% річних відповідно до визначених судом сум.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних до 1 грн, суд зазначає таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У постанові від 18.03.20200 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
При цьому суд зазначає, що зменшення розміру вказаних нарахувань є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та процентів річних.
Суд звертає увагу, що позивачем зобов'язання з поставки електричної енергії виконувалось належним чином, проте відповідачем систематично допускались прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати отриманої електричної енергії, при цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій у визначеному відповідачем розмірі, у зв'язку з чим, за переконанням суду, в даному випадку позивач не довів винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки та процентів річних.
При цьому, суд також звертає увагу, що позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Також суд зазначає, що наданий відповідачем баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020 не свідчить про несприятливий чи збитковий стан діяльності останнього.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" (вул. Роменська, 1, м. Бахмач, Чернігівська обл., 16500, ідентифікаційний код 35823120) борг у розмірі 13 248 316,85 грн, пеню у розмірі 630 672,37 грн, штраф у розмірі 977 861,88 грн, 3% річних у розмірі 154 825,11 грн та судовий збір у розмірі 225 175,14 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.04.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко