Постанова від 04.03.2021 по справі 911/1850/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа№ 911/1850/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»

на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 (повний текст рішення підписано 15.02.2019)

у справі №911/1850/18 (суддя Заєць Д. Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН»

до Приватного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас"

треті особи,які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукосор" (третя особа 1),

Товариство з обмеженою відповідальністю "І- Тел (третя особа 2),

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Компані" (третя особа 3),

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа 4)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

В судовому засіданні 04.03.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/1850/18 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до Публічного акціонерного товариства «Броварський завод пластмас» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, судом отримана апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ПІ ЕС Україна», в якій скаржник просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позову.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Броварський завод пластмас» про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

З урахуванням поданої заяви №08/17501 від 13.12.2018 року (вх. №34603/18 від 17.12.2018 року) про уточнення позовних вимог, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача:

в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами: №7 від 08.02.2008 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Луксор», №87 від 08.10.2008 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Луксор», №59 від 21.07.2008 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «І-Тел», №41 від 11.05.2007 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Трініті Інвест Компані», №66 від 01.08.2008 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Трініті Інвест Компані», №67 від 01.08.2008 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Трініті Інвест Компані», №89 від 15.10.2008 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Трініті Інвест Компані» на загальну суму 2 447 951, 69 доларів США та 396 946 957, 48 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 06.08.2009 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПрАТ «Броварський завод пластмас», а саме, комплекс, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53 та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/1850/18 у задоволенні позову відмовлено.

Відмова у задоволенні позову обґрунтована наступним:

- позивачем звернуто стягнення на предмет іпотеки за іншим іпотечним договором, згідно з постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі №6/497, звернення стягнення на нерухоме майно ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» відбулося на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та відповідного письмового застереження в Іпотечному договорі від 08.05.2009 року, укладеному між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056»;

- рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2016 року у справі №911/2058/16, зокрема, встановлено, що статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Таким чином, з огляду на набуття відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.05.2009 року з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі №6/497

відповідач (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») дійсно втратив права на наступні вимоги за кредитними договорами між відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ТОВ «Луксор» №7 від 08.02.2008 року, між відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ТОВ «Луксор» №87 від 08.10.2008 року, між відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ТОВ «Трініті Інвест Компані» №41 від 11.05.2007 року, №66 від 01.08.2008 року, №67 від 01.08.2008 року, №89 від 15.10.2008 року між відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ТОВ «І-Тел» від 21.07.2008 року, в тому числі й щодо позивача (ПАТ «Броварський завод пластмас»), як майнового поручителя;

- посилаючись на ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд виходив з того, що обставини, встановлені у даному рішенні, не можуть ставитися під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, оскільки така переоцінка судом доказів, які стали підставою для встановлення судом відповідних обставин в іншій справі, нівелює правову визначеність відповідача стосовно встановлених фактів, що, власне, має безпосередній вплив на його майнові інтереси, пов'язані з володінням нерухомим майном, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 06.08.2009;

- за висновками суду, під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/2058/16, предметом якої було оскарження дій з набуття банком в позасудовий спосіб у власність того самого предмета іпотеки, за тими самими зобов'язаннями, тих саме юридичних осіб (ТОВ «Луксор», ТОВ «І-Тел», ТОВ «Трініті Інвест Компані»), було встановлено, що у зв'язку з набуттям права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.05.2009 року, укладеним з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056», у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, як іншого майнового поручителя, за тими саме зобов'язаннями;

- окрім того, врахувавши заяву відповідача про застосування строків давності, суд зазначив, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови у позові;

- при цьому, судом встановлені обставини звернення з позовом після закінчення строків давності, в тому числі, з урахуванням переривання строку давності пред'явленням банком позовів до боржників про стягнення кредитної заборгованості; та пропущення строку за вимогами по договору №59 від 21.07.2008 року, укладеному з ТОВ «І-Тел», де строк виконання зобов'язання настав 15.05.2010 року, строк давності тривав три роки - до 16.05.2013 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙПІЕС Україна» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2019 року у справі № 911/1850/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції враховується помилкове зазначення скаржником в апеляційній скарзі назви суду, яким прийнято рішення у даній справі (Господарський суд міста Києва замість Господарський суд Київської області), що не може слугувати підставою не здійснювати розгляд скарги апелянта по суті.

ТОВ «ЕЙ ПІ ЕС Україна» (в подальшому перейменоване на ТОВ «Стар Інвестмент Ван») не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм права, та таким що підлягає скасуванню виходячи з наступного:

- висновок Господарського суду Київської області у оскаржуваному рішенні про припинення зобов'язань ПАТ «БЗП» за кредитними договорами здійснений на підставі помилкового тлумачення положень ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», якими закріплено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними;

- чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов'язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об'єкта нерухомого майна, а і декількох; до того ж у разі перебування в іпотеці декількох об'єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об'єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі;

- саме лише набуття банком права власності на один із предметів іпотеки, у цій справі не припинило іпотеку нерухомого майна, переданого ПАТ «БЗП» в забезпечення виконання основного зобов'язання (кредитних договорів), а положення ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не поширюються на правовідносини сторін у даному випадку;

- факт відмови судом першої інстанції у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок порушення строку позовної давності не є підставою для припинення іпотеки в розумінні ст. 17 Закону України «Про іпотеку»;

- строк позовної давності по кредитним договорам не минув, а суд першої інстанції, відповідно, не мав законних підстав застосовувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позовної заяви.

Також, у додатково наданих під час апеляційного розгляду письмових поясненнях (вих. № 2809/66-20 від 28.09.2020), додаткових письмових поясненнях (вих. № 46 від 10.02.2021) скаржником відзначається, що судом першої інстанції не було враховано обставин, які достовірно підтверджують зупинення перебігу позовної давності для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки:

- у період з 13.05.2016 по 24.10.2016 позивач та відповідач перебували в особливому правовому режимі, обумовленому існуванням юридичних наслідків, пов'язаних з реєстрацією права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», і в межах даного строку позивач був позбавлений об'єктивної можливості звернутись до господарського суду з даним позовом про звернення стягнення на спірне майно (предмет іпотеки), право власності на яке у вказаний період часу було вже зареєстроване за позивачем в ЄДР речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

13.06.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Пі Ес Україна».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» 20.06.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №911/1850/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» залишено без руху з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, визнання неповажними вказаних у клопотанні підстав для поновлення строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у справі №911/1850/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/1850/18; розгляд справи №911/1850/18 призначено на 03.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 911/1850/18 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 змінено найменування апелянта у справі №911/1850/18 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» (код ЄДРПОУ 42682150, адреса: 01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1, корп. А) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (код ЄДРПОУ 42682150, адреса: 01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1, корп. А).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у справі №911/1850/18 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про відвід суддів Скрипки І.М., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. від участі у розгляді справи №911/1850/18, матеріали справи повернуто для подальшого розгляду скарги.

За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про заміну учасника справи правонаступником, ухвалою суду від 05.11.2020 замінено позивача у справі №911/1850/18 - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (код ЄДРПОУ 42682150, адреса: 01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1, корп. А).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

До справи під час апеляційного провадження відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, позивачем в обґрунтування доводів апеляційної скарги подавалися письмові пояснення (вих. № 2809/66-20 від 28.09.2020; вих. № 367 від 04.11.2020), додаткові письмові пояснення (вих. № 46 від 10.02.2021) з документами; від відповідача 08.02.2021 отримані письмові пояснення у справі із клопотанням про долучення копії Науково-консультативного висновку від 14.12.2020 № 01/20 з питань, пов'язаних із фінансово-господарськими взаємовідносинами між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» та ПАТ «Броварський завод пластмас», та інші пояснення.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 та від 04.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення у справі судових економічних експертиз з підстав необґрунтованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з підстав необґрунтованості.

Явка представників сторін

Представники позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Представники відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи-4 в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував апеляційну скаргу.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третіх осіб 1, 2 та 3 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Предметом заявленого позову є вимоги позивача (іпотекодержателя за іпотечним договором від 06.08.2009) на підставі іпотечного договору, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», (за договором іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством «Броварський завод пластмас», правонаступником якого є ПрАТ «Броварський завод пластмас» (за договором іпотекодавець), який 06.08.2009 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. року та зареєстровано в реєстрі за №856 (далі Іпотечний договір) звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна:

- комплекс, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53, складається з: будівля цеху пресованих виробів інв. №847, загальною площею 9816,1 кв.м.; будівля цеху ливарних виробів інв. №257, загальною площею 4703, 7 кв.м.; цех труб ПВХ: будівля цеху виробництва труб ПВХ інв. №108, загальною площею 1532,8 кв.м.; будівля цеху екструзії інв. №102, загальною площею 7554,3 кв.м.; цех ПВХ пластикату: будівля цеху інв. № 1029, загальною площею 12715,6 кв.м.;клад сировини цеху ПВХ інв. № 11120, загальною площею 71,9 кв.м.; приміщення швейної дільниці інв. №1032, загальною площею 164,0 кв.м.; ремонтно-будівельна дільниця: будівля посту охорони на автостоянці інв. №7800, загальною площею 8,6 кв.м.; приміщення для утримання собак інв. № 10901, загальною площею 8,8 кв.м.; інструментальний цех: будівля цеху інв. №104, загальною площею 2674,4 кв.м.; приміщення дільниці гальваніки інв. №2590, загальною площею 413,0 кв.м.; будівля цеху ремонтно-механічного цеху інв. № 105, загальною площею 2147,0 кв.м.; будівля цеху дільниці електропостачання інв. №3703, загальною площею 283,4 кв.м.; трансформаторна підстанція інв. №3704, загальною площею 173,2 кв.м.; дільниця тепловодопостачання: бойлерна інв. №3201, загальною площею 42,8 кв.м.; насосна пожежогасіння інв. №3295, загальною площею 38,8 кв.м.; насосна станція інв. №1026, загальною площею 113,6 кв.м.; холодильна станція інв. №3294, загальною площею 303,0 кв.м.; будівля транспортного цеху інв. №1935, загальною площею 269,4 кв.м.; складське господарство: цанговий склад тари інв. №500003, загальною площею 198,4 кв.м.; склад сировини з листової сталі інв. №500004, загальною площею 454,4 кв.м.; склад сировини з листової сталі інв. №500005, загальною площею 250,0 кв.м.; напіварочний склад із листової сталі інв. №500008, загальною площею 650,0 кв.м.; склад готової продукції інв. №500009, загальною площею 195,0 кв.м.; напіварочний склад із листової сталі інв. №500010, загальною площею 364,4 кв.м.; цегляна одноповерхова будівля інв. №500011, загальною площею 21,0 кв.м.; арочний склад інв. №10202, загальною площею 479,4 кв.м.; будівля цеху інв. №107, загальною площею 150,1 кв.м.; склад ВМТПШОМа інв. №10276, загальною площею 352,3 кв.м.; склад сировини інв. №10076, загальною площею 57,3 кв.м.; склад сировини інв. №10264, загальною площею 296,5 кв.м.; заводоуправління: побутові приміщення інв. №7740, загальною площею 5316,2 кв.м.; будівля ІЛК інв. №1054, загальною площею 4925,2 кв.м.; їдальня: будівля їдальні інв. №7741, загальною площею 664,8 кв.м.; приміщення холодильної камери інв. №7779, загальною площею 31,9 кв.м.; приміщення медпункту інв. № 7765, загальною площею 182,3 кв.м. (предмет іпотеки -1).

За рахунок іпотечного майна (предмету іпотеки-1) позивач просив задовольнити вимоги щодо погашення заборгованості за наступними кредитними договорами, укладеними Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з позичальниками:

1. Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор», ідентифікаційний код 30308795, (далі - ТОВ «Луксор»):

- кредитний договір № 7 від 08.02.2008;

- кредитного договору № 87 від 08.10.2008;

2. Товариством з обмеженою відповідальністю «І-Тел», ідентифікаційний код 31409393, (далі - ТОВ «І-Тел»):

- кредитний договір № 59 від 21.07.2008;

3. Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті Інвест Компані», ідентифікаційний код 23150908, (далі - ТОВ «Трініті Інвест Компані»):

- кредитний договір №41 від 11.05.2007;

- кредитний договір №66 від 01.08.2008;

- кредитний договір №67 від 01.08.2008;

- кредитний договір №89 від 15.10.2008.

Виконання зазначених договорів забезпечувалось договорами, укладеними для забезпечення зобов'язань позичальників, а також іпотекою нерухомого майна, за іпотечними договорами:

- від 06.08.2009 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ЗАТ «Броварський завод пластмас», правонаступником якого є ПрАТ «Броварський завод пластмас» (предметом іпотеки є комплекс, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53);

- від 08.05.2009 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» (предметом іпотеки є комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20).

Спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.05.2009 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» вирішено в судовому порядку в межах справи № 6/497, із прийняттям постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2012.

Так, вказаною постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі № 6/497 прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» у справі № 6/497 задоволено, звернуто стягнення на майно, що належить ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» шляхом набуття права власності ПАТ «ВіЕйБі Банк» на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20, загальною оціночною вартістю 55 861 556 грн., що станом на дату оцінки еквівалентно 7 007 923 доларів США.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, невиконання позичальниками ТОВ «Трініті Інвест Компані», ТОВ «Луксор» та ТОВ «І-Тел» зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за кредитними договорами №41 від 11.05.2007 року, №66 від 01.08.2008 року, №67 від 01.08.2008 року, №89 від 15.10.2008 року, №87 від 08.10.2008 року, №7 від 08.02.2008 року, №59 від 21.07.2008 року стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовами про стягнення кредитної заборгованості.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2015 року у справі №910/17055/15 розглянуто позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення з ТОВ «Трініті Інвест Компані» заборгованості за Кредитним договором №41 від 11.05.2007.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2015 року у справі №910/17047/15 розглянуто позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення з ТОВ «Трініті Інвест Компані» заборгованості за Кредитним договором №66 від 01.08.2008.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.08.2015 року у справі №910/17049/15 розглянуто позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення з ТОВ «Трініті Інвест Компані» заборгованості за Кредитним договором №67 від 01.08.2008 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.08.2015 року у справі №910/18586/15 розглянуто позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення з ТОВ «Трініті Інвест Компані» заборгованості за Кредитним договором №89 від 15.10.2008 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2015 року у справі №910/23422/15 розглянуто позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення з ТОВ «Трініті Інвест Компані» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» пені за Кредитним договором №89 від 15.10.2008 року в розмірі 420707,32 грн. та 8414,15 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 року у справі №35/374 задоволено позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення з ТОВ «Луксор» 2456941,10 грн. заборгованості за Договором про відкриття документарного акредитива №25 від 08.10.2008 року (укладеного в рамках Кредитного договору №87 від 08.10.2008 року), 24569,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 року у справі №35/375 задоволено позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення з ТОВ «Луксор» 6820933,17 грн. заборгованості за Договором про відкриття документарного акредитива №4 від 08.02.2008 року (укладеного в рамках Кредитного договору №7 від 08.02.2008 року), 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, згідно доводів позивача, у зв'язку із тим, що ТОВ «І-Тел» не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором №59 від 21.07.2008 року, станом на 16.04.2018 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 121 653 139, 58 грн., з яких: 40235610,04 грн. заборгованість за кредитом; 32284895,93 грн. заборгованість за процентами; 5200865,99 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 4552791,14 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 3624511,93 грн. 3% річних за користування кредитом; 2277530,73 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів; 20753546,48 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту; 12723387,34 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог позивача, врахувавши наступне:

- судовим рішенням у справі №6/497, звернуто стягнення на нерухоме майно ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та відповідного письмового застереження в Іпотечному договорі від 08.05.2009 року, укладеному між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» та ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056»;

- під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/2058/16, предметом якої було оскарження дій з набуття банком в позасудовий спосіб у власність того самого предмета іпотеки, за тими самими зобов'язаннями, тих саме юридичних осіб (ТОВ «Луксор», ТОВ «І-Тел», ТОВ «Трініті Інвест Компані»), встановлено, що у зв'язку з набуттям права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.05.2009 року, укладеним з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056», у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, як іншого майнового поручителя, за тими саме зобов'язаннями;

- відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені у даному рішенні, не можуть ставитися під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, оскільки така переоцінка судом доказів, які стали підставою для встановлення судом відповідних обставин в іншій справі, нівелює правову визначеність відповідача стосовно встановлених фактів, що, власне, має безпосередній вплив на його майнові інтереси, пов'язані з володінням нерухомим майном, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 06.08.2009;

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, банк, як іпотекодержатель за Іпотечним договором від 06.08.2009 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Закритим акціонерним товариством «Броварський завод пластмас», просив:

в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами:

- №7 від 08.02.2008 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Луксор»,

- №87 від 08.10.2008 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Луксор»,

- №59 від 21.07.2008 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «І-Тел»,

- №41 від 11.05.2007 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Трініті Інвест Компані»,

- №66 від 01.08.2008 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Трініті Інвест Компані»,

- №67 від 01.08.2008 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Трініті Інвест Компані»,

- №89 від 15.10.2008 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Трініті Інвест Компані»

на загальну суму 2 447 951, 69 доларів США та 396 946 957, 48 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 06.09.2009 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПрАТ «Броварський завод пластмас», а саме, комплекс, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53 та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження (заява №08/17501 від 13.12.2018 року (вх. №34603/18 від 17.12.2018 року) про уточнення позовних вимог).

При цьому, судом враховано, що у прохальній частині заяви позивачем помилково зазначено дату укладеного Іпотечного договору 06.09.2009, тоді як спір у справі заявлено та розглянуто у відношенні Іпотечного договору від 06.08.2009.

На виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами укладені забезпечувальні договори, зокрема (але не виключно), іпотечні договори:

- від 06.08.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Закритим акціонерним товариством «Броварський завод пластмас» (предметом іпотеки є комплекс, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53.);

- від 08.05.2009 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» (предметом іпотеки є комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20).

Вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.05.2009 року укладеним з ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056», як іпотекодавцем, розглянуті судом в межах справи № 6/497.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі № 6/497 прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» у справі № 6/497 задоволено, звернуто стягнення на майно, що належить ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» шляхом набуття права власності ПАТ «ВіЕйБі Банк» на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20, загальною оціночною вартістю 55 861 556 грн., що станом на дату оцінки еквівалентно 7 007 923 доларів США.

При вирішенні спору у вказаній справі, у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року встановлено, що ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» на підставі іпотечного договору від 08.05.2009 року з ПАТ «ВіЕйБі Банк», виступило майновим поручителем за зобов'язаннями:

- ТОВ «Луксор» за кредитними договорами №№ 7, 87;

- ВАТ «Київський річковий порт» за кредитними договорами №№ 56, 57;

- ТОВ «Сінбіас Фарма» за кредитним договором № 53;

- ТОВ «І-Тел» за кредитним договором № 59;

- ТОВ «Трініті Інвест Компані» за кредитними договорами №№ 41, 66, 67, 89.

Згідно відомостей Інформаційної довідки з ЄДРРП № 211908406 від 10.06.2020, до архівного Реєстру прав власності на нерухоме майно 25.10.2012 внесено записи про реєстрацію за ПАТ «ВіЕйБі Банк» права власності на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20.

Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Перемоги, 20, погашення заборгованості у загальній сумі 55 861 556 грн. 25.10.2012 року було проведено пропорційно, і не тільки за кредитними договорами, укладеними з ТОВ «Трініті Інвест Компані» №№ 41 66, 67, 89; ТОВ «Луксор» №№ 7,87 та ТОВ «І-Тел» №59, а також за іншими договорами, укладеними з компаніями-боржниками: ВАТ «Київський річковий порт» №№ 56, 57, ТОВ «Сінбіас Фарма» № 53.

Таким чином, заборгованість, що виникла у ТОВ «Трініті Інвест Компані»; ТОВ «Луксор» та ТОВ «І-Тел» за кредитними договорами № 41 від 11.05.2007 року; № 66, 67 від 01.08.2008 року; № 89 від 15.10.2008 року; № 7 від 08.02.2008 року; № 87 від 08.10.2008 року; № 59 від 21.07.2008 року була погашена лише в частині, а не у повному обсязі за рахунок стягнення, шляхом набуття права власності ПАТ «ВіЕйБі Банк» на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20.

Зазначене обумовило звернення банку до суду з позовами про стягнення заборгованості з ТОВ «Трініті Інвест Компані» за кредитними договорами, а також із заявами у справах про банкрутство ТОВ «Луксор», ТОВ «І-тел», розгляд яких відбувався вже після прийняття іпотечного майна у власність - у 2014-2015 роках.

Окрім того, в межах справи №911/426/13-г Господарським судом Київської області вже розглядалась позовна заява, у якій банк просив суд в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальників (ТОВ «Трініті Інвест Компані»; ТОВ «Луксор» та ТОВ «І-Тел» за кредитними договорами № 41 від 11.05.2007 року; № 66, 67 від 01.08.2008 року; № 89 від 15.10.2008 року; № 7 від 08.02.2008 року; № 87 від 08.10.2008 року; № 59 від 21.07.2008) звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу ПАТ «Броварський завод пластмас» шляхом визнання права власності за банком на комплекс, що розташований за адресою Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53 та гуртожиток, що розташований за адресою Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності буд. 3Б за ціною, визначеною згідно звіту про оцінку в розмірі 66 843 837,00 грн.

Результатом вирішення вказаного спору стало припинення провадження у справі №911/426/13-г ухвалою від 17.06.2016, оскільки 13.05.2016 банком у позасудовому порядку (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29592505 від 13.05.2016, приватний нотаріус Соколов О.Є., форма власності: приватна, номер запису про право власності 14497621) було проведено реєстрацію права власності на комплекс та гуртожиток, які є предметом договору іпотеки, відповідно іпотека щодо даного майна була припиненою, і предмет спору у справі № 911/426/13-г перестав існувати.

Вчинення дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки було оскаржено до суду іпотекодавцем - ПАТ «Броварський завод пластмас», спір розглядався в межах судової справи № 911/2058/16.

У рішенні суду першої інстанції від 30.08.2016 у справі №911/2058/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 року, було надано оцінку набуття банком у власність предмету іпотеки за Іпотечним договором від 08.05.2009 року з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі №6/497, зокрема, зазначено наступне:

«Таким чином, з огляду на набуття відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.05.2009 року з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі №6/497 за позовом до ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056», треті особи: ТОВ «Луксор», ТОВ «Трініті Інвест Компані», ТОВ «І-Тел» в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», що підтверджується відповідними записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наданою позивачем (ПАТ «Броварський завод пластмас») інформаційною довідкою №66392109 від 22.08.2016 року, постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі №6/497 та листом ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» б/н від 20.04.2016 року, відповідач (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») дійсно втратив права на наступні вимоги за кредитними договорами між відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ТОВ «Луксор» №7 від 08.02.2008 року, між відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ТОВ «Луксор» №87 від 08.10.2008 року, між відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ТОВ «Трініті Інвест Компані» №41 від 11.05.2007 року, №66 від 01.08.2008 року, №67 від 01.08.2008 року, №89 від 15.10.2008 року між відповідачем (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Бєанк») та ТОВ «І-Тел» від 21.07.2008 року, в тому числі й щодо позивача (ПАТ «Броварський завод пластмас»), як майнового поручителя.»

В свою чергу, при вирішенні спору у даній справі, суд першої інстанції вказану частину тексту рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2016 у справі №911/2058/16 вважав встановленими обставинами в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, що мають безпосередній вплив на майнові інтереси ПАТ «Броварський завод пластмас», пов'язані з володінням нерухомим майном, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 06.08.2009, і в оскаржуваному рішенні зазначив, що не здійснює переоцінку доказів на підставі яких судом вже встановлено відповідні факти у рішенні суду, що набрало законної сили (постанова Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі №6/497).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині застосування норм процесуального права (ч. 4 ст. 75 ГПК України), при застосуванні норм матеріального права (ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), не заперечуючи при цьому встановлених фактів у рішенні суду, що набрало законної сили (постанова Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року у справі №6/497) виходячи з наступного.

Частинами 1, 3, 5 статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Зазначене положення узгоджується з приписами частини 5 статті 590 Цивільного кодексу України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Отже, зважаючи на зазначені вище положення, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов'язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об'єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об'єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об'єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто, законодавець пов'язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов'язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов'язання в повному обсязі.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

За договором іпотеки майновий поручитель приймає на себе обов'язок виконати за боржника його основне зобов'язання (у випадку його невиконання останнім) за рахунок належного майновому поручителю нерухомого майна.

Такий обов'язок майнового поручителя є додатковим, і кредитор (іпотекодержатель) у разі порушення боржником основного зобов'язання має право на свій вибір вимагати як виконання боржником свого основного обов'язку, так і виконання майновим поручителем свого додаткового обов'язку. У разі виконання майновим поручителем свого додаткового обов'язку за договором іпотеки основний обов'язок боржника продовжує існувати у первинному обсязі, але право отримати виконання цього обов'язку (право кредитора) переходить до майнового поручителя.

Таким чином, закон передбачає основне зобов'язання боржника та додаткове зобов'язання майнового поручителя. Відповідно, розрізняються вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання та вимоги іпотекодержателя щодо виконання майновим поручителем додаткового зобов'язання.

У свою чергу частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює недійсність вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання, та не передбачає недійсність вимог іпотекодержателя щодо виконання майновим поручителем додаткового зобов'язання.

Тому, у разі укладення кредитором (іпотекодержателем) декількох договорів іпотеки з різними майновими поручителями, кожний з них буде мати додаткове зобов'язання виконати за боржника його основне зобов'язання за рахунок іпотечного майна. У випадку звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за одним договором іпотеки (виконання додаткового обов'язку одним майновим поручителем) та у разі недостатності вартості цього предмета іпотеки для виконання основного обов'язку повністю, іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки за іншим договором іпотеки (вимагати виконання додаткового обов'язку іншим майновим поручителем).

Недійсними в розумінні частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов'язання цим боржником.

Оскільки розмір забезпечення основного зобов'язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов'язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі №904/9795/16, від 19.09.2019 у справі №910/9508/17, від 14.01.2020 у справі №908/1506/17; від 19.01.2021 у справі № 916/2238/17.

В цій частині апеляційний господарський суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, оскільки помилковими є посилання суду першої інстанції на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України, як на встановлені судовим рішенням у справі №911/2058/16 обставини, що у зв'язку з набуттям права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.05.2009 року, укладеним з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056», у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, як іншого майнового поручителя, за тими саме зобов'язаннями.

Під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/2058/16, предметом якої було оскарження дій з набуття банком в позасудовий спосіб у власність того самого предмета іпотеки, за тими самими зобов'язаннями, тих саме юридичних осіб (ТОВ «Луксор», ТОВ «І-Тел», ТОВ «Трініті Інвест Компані»), у рішенні суду першої інстанції від 30.08.2016 надана правова оцінка відповідним обставинам, тоді як підставами для задоволення позову (скасування держреєстрації права власності на предмет іпотеки) були встановлені обставини недотримання процедури звернення стягнення за іпотечним договором; ненаправлення вимоги до боржників з указанням розміру непогашеної заборгованості…

Предметом спору у даній справі, в контексті застосування положень ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не є вимоги до боржника, а розглядаються вимоги до майнового поручителя, відповідальність якого обмежена укладеним договором забезпечення виконання основних зобов'язань і заборгованість за такими договорами перед кредитором не погашена.

Щодо заявлених до стягнення за рахунок іпотечного майна сум заборгованості, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків давності, колегією суддів встановлено наступне.

За змістом статей 256, 261, 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Оскаржуване у даній справі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивоване взаємовиключними підставами: як пропуском позовної давності, так і безпідставністю позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З урахуванням положень статей 256, 258, 261, 264, 266 ЦК строки позовної давності за основним зобов'язанням та за додатковими зобов'язаннями є окремими строками позовної давності, перебіг яких відбувається самостійно.

В той же час іпотечне зобов'язання, на відміну від основного, є неподільним, внаслідок чого перебіг строків позовної давності за додатковим (іпотечним) та основним (кредитним) зобов'язаннями може не співпадати.

Оскільки строк позовної давності за основним зобов'язанням та строк позовної давності за додатковим зобов'язанням є окремими строками, то їх перебіг починається самостійно, оскільки ЦК не містить норм, які б пов'язували початок перебігу цих двох строків.

При цьому, за змістом статті 266 ЦК України позовна давність за основною вимогою та позовна давність за додатковою вимогою є самостійними строками, які можуть закінчитися одночасно тільки в окремому, визначеному цією статтею випадку.

Відтак, ці строки можуть мати різний початок перебігу та різний момент закінчення (окрім винятку, передбаченого статтею 266 ЦК) (висновки Верховного Суду у постанові від 16.04.2018 у справі № 922/4461/14)

За загальним правилом, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв'язку з невиконанням боржниками вимог щодо повернення кредиту, відповідно позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржниками забезпечених іпотекою зобов'язань.

Виходячи з наведеного правозастосування, строк позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості за кредитними договорами (по основному зобов'язанню - 3 роки, та вимогами про стягнення пені 1 рік) має початок перебігу:

- за кредитним договором №87 від 08.10.2008 року (позичальник ТОВ «Луксор») з 09.03.2012 року (кінцевий строк користування кредитом 08.03.2012);

- за кредитним договором №7 від 08.02.2008 року (позичальник ТОВ «Луксор») з 09.03.2011 року (кінцевий строк користування кредитом 08.03.2011 року);

- за кредитним договором №59 від 21.07.2008 року (позичальник ТОВ «І-Тел») з 16.05.2010 року (кінцевий строк кредитування 15.05.2011 року);

- за кредитним договором №41 від 11.05.2007 року (позичальник ТОВ «Трініті Інвест Компані») з 11.02.2011 року (кінцевий строк кредитування 10.02.2011 року);

- за кредитним договором № 66 від 01.08.2008 року (позичальник ТОВ «Трініті Інвест Компані») з 02.04.2010 року (кінцевий строк кредитування 01.04.2010 року);

- за кредитним договором №67 від 01.08.2008 року (позичальник ТОВ «Трініті Інвест Компані») з 02.04.2010 року (кінцевий строк кредитування 01.04.2010 року);

- за кредитним договором №89 від 15.10.2008 року (позичальник ТОВ «Трініті Інвест Компані») з 15.03.2012 року (кінцевий строк кредитування 14.03.2012).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 6-298цс17; від 23.05.2018 року у справі №663/2070/15-ц.

Перебіг позовної давності переривався пред'явленням банком позовів до боржників про стягнення кредитної заборгованості та почався заново з наступного дня після звернення до суду.

Позовна заява у справі № 910/17055/15 про стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «Трініті Івест Компані» за договором № 41 від 11.05.2007 була подана банком до суду 01.07.2015 (позов направлено поштою, отриманий судом 03.07.2015 (надходження до суду), 06.07.2015 порушено провадження, 10.11.2015 прийнято рішення у справі).

Позовна заява у справі № 910/17047/15 про стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «Трініті Івест Компані» за договором № 66 від 01.08.2008 була подана банком до суду 01.07.2015 (позов направлено поштою, отриманий судом 03.07.2015 (надходження до суду), 06.07.2015 порушено провадження, 03.09.2015 прийнято рішення у справі).

Позовна заява у справі № 910/17049/15 про стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «Трініті Івест Компані» за договором № 67 від 01.09.2008 була подана банком до суду 01.07.2015 (позов направлено поштою, отриманий судом 03.07.2015 (надходження до суду), 06.07.2015 порушено провадження, 13.08.2015 прийнято рішення у справі).

Позовна заява у справі № 910/18586/15 про стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «Трініті Івест Компані» за договором № 89 від 15.10.2008 була подана банком до суду 16.07.2015 (позов направлено поштою, отриманий судом 20.07.2015 (надходження до суду), 22.07.2015 порушено провадження, 26.08.2015 прийнято рішення у справі).

31.08.2015 до суду направлено позов банку про стягнення пені за кредитним договором № 89 від 15.10.2008 укладеним з ТОВ «Трініті Івест Компані», надходження позову зареєстровано 03.09.2015, ухвала про порушення у справі № 910/23422/15 винесена 07.09.2015; рішення у справі прийнято 20.10.2015.

У відношенні забезпечених іпотекою відповідача у даній справі кредитних договорів, укладених з ТОВ «Трініті Інвест Компані», строк позовної давності з урахуванням його переривання, є наступним:

- до 02.07.2018 за договорами № 41 від 11.05.2007, № 66 від 01.08.2008, № 67 від 01.09.2008;

- до 01.09.2018 за договором № 89 від 15.10.2008.

Позов у даній справі було направлено поштою 16.08.2018, а отже вимоги що стосуються кредитного договору № 89 від 15.10.2008 заявлені в межах строку позовної давності.

У відношенні боржників-позичальників ТОВ «Луксор», ТОВ «І-Тел» за кредитними договорами № 7 від 08.02.2008 року, №87 від 08.10.2008 року, № 59 від 21.07.2008 року порушені та перебувають на розгляді суду справи про банкрутство:

№910/1757/14 (ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор»);

№5011-28/9493-2012 (ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «І-Тел»).

Вимоги банку згідно договорів № 7 від 08.02.2008 року, №87 від 08.10.2008 року, №59 від 21.07.2008 року прийняті та включені до реєстру вимог кредиторів вказаних підприємств (ухвала від 21.05.2014 у справі № 910/1757/14; ухвала від 16.04.2013 у справі № 5011-28/9493-2012).

Так, за кредитним договором №87 від 08.10.2008 року (позичальник ТОВ «Луксор») строк давності з 09.03.2012 три роки - 08.03.2015; за кредитним №7 від 08.02.2008 року (позичальник ТОВ «Луксор») строк давності з 09.03.2011 року три роки - 08.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 порушено провадження у справі № 910/1757/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор», згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (ухвала від 21.05.2014) 25.04.2014 до суду надійшов на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника; заявлені ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» вимоги до боржника виникли на підставі договорів про відкриття документарного акредитива № 4 від 08.02.2008, № 25 від 08.10.2008, № 22 від 22.09.2008, № 21 від 16.09.2008 та кредитних договорів № 7 від 08.02.2008, № 87 від 08.10.2008, № 80 від 22.09.2008, № 78 від 16.09.2008; вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на загальну суму 206 104 994, 02 грн. включено до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор».

Ухвалою попереднього засідання від 16.04.2013 у справі №5011-28/9493-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «І-Тел»; ПАТ «ВіЕйБі Банк» визнано кредитором на загальну суму 64 426 196, 87 грн., в тому числі: за кредитним договором № 59 від 21.07.2008 на суму 51 937 692, 86 грн. (з яких 40 235 610, 04 грн. заборгованість за кредитом; 4 211 706, 79 грн. відсотки за користування кредитом, 5 877 922, 15 грн. інфляційні нарахування на суму кредиту, 1 196 863, 04 грн. інфляційні нарахування на відсотки; 306 759, 98 грн. комісія, 108 830, 86 грн. інфляційні нарахування на комісію).

Розгляд справ про банкрутство не є перешкодою у поданні позову щодо звернення кредитора до іпотекодавця за Іпотечним договором від 06.08.2009 року, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ЗАТ «Броварський завод пластмас», а отже не впливає на перебіг строку давності у відношенні предмету спору, заявленого у даній справі, рівно як і розгляд судової справи №911/426/13-г, в якій заявлялись вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, визначивши початок перебігу строку давності у відношенні вимог позивача, заявлених у даній справі, подання позову 16.08.2018, який розглядається у даній справі, мало місце в межах строку давності за вимогами про погашення боргу за рахунок іпотечного майна за кредитним договором № 89 від 15.10.2008 (укладений з ТОВ «Трініті Інвест Компані»).

При цьому, враховуючи, що за рахунок іпотечного майна позивач просить задовольнити також і вимоги про погашення боргу за кредитними договорами укладеними з ТОВ «Луксор» № 7 від 08.02.2008, №87 від 08.10.2008, з ТОВ «І-Тел» № 59 від 21.07.2008, з ТОВ «Трініті Інвест Компані» № 41 від 11.05.2007, № 66 від 01.08.2008, № 67 від 01.09.2008, строк позовної давності по яких на час звернення 16.08.2018 сплинув; вирішуючи питання наслідків відповідно до поданої відповідачем заяви про застосування строків давності, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Отже, причини пропуску мають бути дійсно поважними та підтверджуватися належними письмовими доказами.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України) (постанова ВС від 16.10.2018 у справі № 924/1039/16).

Обгрунтовуючи поважність причин, які підтверджують, що позов у даній справі був заявлений в межах встановленого трирічного строку давності, позивач посилається на обставину реєстрації права власності за банком відповідно до іпотечного застереження в договорі від 06.08.2009 року.

Так, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29592505 від 13.05.2016 16:18:09, приватним нотаріусом Соколовим Олександром Євгеновичем, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ на підставі Іпотечного договору, серія та номер 856, виданого 06.08.2009 зареєстровано приватну форму власності в розмірі 1 частки за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», код ЄДРПОУ: 19017842, країна реєстрації: Україна, 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27Т на об'єкт нерухомого майна:

комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 68414832106; номер запису про право власності: 14497621.

Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Визначаючи поважною причину пропуску позовної давності, суд у своєму рішенні повинен послатися на відповідні докази. За законодавством поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій (зазначений висновок вміщено у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 909/15/19).

Судовий спір про скасування зазначеного запису про право власності, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», код ЄДРПОУ: 19017842, країна реєстрації: Україна, 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27Т на комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53 розглянуто в межах справи № 911/2058/16 за позовом ПАТ «Броварський завод пластмас» із винесенням рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2058/16 від 30.08.2016 залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017.

Таким чином, в періоді часу з 13.05.2016 по 24.10.2016 згідно офіційних відомостей державного реєстру банк (іпотекодержатель за Іпотечним договором від 06.08.2009) був власником предмету іпотеки, що відповідно унеможливлювало подачу до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель, який зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, будучи власником майна, не може звернутися до суду з позовом до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки ще і в судовому порядку, а відтак банк обґрунтовано вважав своє право захищеним.

Лише після набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано відповідний запис та рішення реєстратора, банк мав усі підстави вважати, що його право, як іпотекодержателя за Іпотечним договором від 06.08.2009 може бути не захищено і, як наслідок, порушено, що обумовлює можливість позивача дізнатися, що його права не захищені та порушені.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, тоді як останні є підставою захистити порушене право згідно положень ч. 5 ст. 267 ЦК України, оскільки свідчать про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності.

Відповідно до пунктів 5.1.6., 5.1.7., 5.1.12 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку невиконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. У разі порушення Позичальниками зобов'язання за кредитним договором чи Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків Іпотекодавця (Позичальників), Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки. Іпотекодержатель має право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з п. 6.2 Іпотечного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також в інших випадках, передбачених цим договором, кредитним договором, договором про відкриття акредитиву або чинним законодавством, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 7.1. Іпотечного договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальниками зобов'язань по Кредитних договорах в цілому або в тій чи іншій його частині/або неналежного виконання Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором в цілому або в тій чи іншій його частині, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 7.4. Іпотечного договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по Кредитному договору (Договору про відкриття акредитиву) в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Окремим видом застави є іпотека, як застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 Цивільного кодексу України).

Станом на момент виникнення між сторонами спору, Іпотечний договір від 06.08.2009 забезпечував виконання грошових зобов'язань: ТОВ «Трініті Інвест Компані»; ТОВ «Луксор» та ТОВ «І-Тел» за кредитними договорами № 41 від 11.05.2007 року; № 66, 67 від 01.08.2008 року; № 89 від 15.10.2008 року; № 7 від 08.02.2008 року; № 87 від 08.10.2008 року; № 59 від 21.07.2008 року, заборгованість за якими перед кредитором погашена не була.

Щодо стягнення окремих сум боргу за вказаними договорами, наявні судові рішення, зокрема у справах №910/17055/15, №910/17047/15, №910/17049/15, №910/18586/15, №910/23422/15, №35/374, №35/375, які позичальниками не виконані, відсутні також і докази про погашення кредиторської заборгованості перед позивачем в межах справ про банкрутство ТОВ «Луксор» (справа №910/1757/14) та ТОВ «І-Тел» (справа №5011-28/9493-2012).

За приписами ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Виходячи з наведених приписів процесуального закону, судові рішення у зазначених справах не мають преюдиціального значення при вирішенні даного спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу позичальників (ТОВ «Луксор», ТОВ «І-Тел», ТОВ «Трініті Інвест Компані»).

За висновками Верховного Суду (постанови від 16.10.2018 у справі №924/1039/16; від 27.03.2018 у справі №910/2764/14) наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно; у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

В межах заявленого позову, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, визначеної станом на 02.05.2018 (з урахуванням проведених оплат та розподілених сум в погашення боргу) в наступних сумах:

1. За договором № 7 від 08.02.2008 (позичальник ТОВ «Луксор»):

- 21 105 870 грн. заборгованість за кредитом;

- 5 385 340, 81 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 3 257 821, 14 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 831 260, 55 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 1 847 028, 80 грн. заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 549 824, 91 грн. заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 9 031 546, 70 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

- 2 712 088, 63 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів;

2. За договором № 87 від 08.10.2008 (позичальник ТОВ «Луксор»):

- 2 531 600 грн. заборгованість за кредитом;

- 1 101 419, 16 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 700 грн. заборгованість за комісіями;

- 391 253, 58 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 170 222, 07 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 108, 19 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту;

- 228 052, 08 грн. заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 106 618, 70 грн. заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 63, 02 грн. заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення комісій;

- 1 098 760, 27 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

- 516 131, 53 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів;

- 303, 95 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісій;

3. За договором № 59 від 21.07.2008 (позичальник ТОВ «І-Тел»):

- 40 235 610, 04 грн. заборгованість за кредитом;

- 32 284 895, 93 грн. заборгованість за процентами;

- 5 200 865, 99 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 4 552 791, 14 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 3 624 511, 93 грн. заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 2 277 530, 73 грн. заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 20 753 546, 48 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

- 12 723 387, 34 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів;

4. За договором № 41 від 11.05.2007 (позичальник ТОВ «Трініті Інвест Компані»):

- 5 042 300 грн. заборгованість за кредитом;

- 2 379 632, 63 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 754 825, 40 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 327 145, 17 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 443 804, 84 грн. заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 160 642, 08 грн. заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 2 578 143, 48 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

- 920 976, 39 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів;

5. За договором № 66 від 01.08.2008 (позичальник ТОВ «Трініті Інвест Компані»):

- 24 963 672 грн. заборгованість за кредитом;

- 20 654 147, 22 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 3 737 027, 50 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 2 916 337 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 2 248 782, 29 грн. заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 1 450 297, 55 грн. заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 12 974 464, 77 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

- 8 060 615, 37 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів;

- 365 333, 33 доларів США заборгованість за кредитом;

- 259 995, 31 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 55 449, 49 доларів США пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 36 672, 52 доларів США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 33 397, 56 доларів США заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 19 199, 46 доларів США заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

6. За договором № 67 від 01.08.2008 (позичальник ТОВ «Трініті Інвест Компані»):

- 45 916 057 грн. заборгованість за кредитом;

- 31 638 716, 05 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 6 918 857, 90 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 4 447 464, 02 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 3 971 885, 77 грн. заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 2 332 800, 58 грн. заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 22 963 077, 40 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

- 253 804, 73 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів;

- 669 777, 78 доларів США заборгованість за кредитом;

- 695 080, 49 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 102 327, 15 доларів США пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 101 394, 25 доларів США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 61 228, 85 доларів США заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 48 095, 50 доларів США заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

7. За договором № 89 від 15.10.2008 (позичальник ТОВ «Трініті Інвест Компані»):

- 5 632 000 грн. заборгованість за кредитом;

- 4 087 819, 17 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 848 657, 53 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 572 292, 51 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 507 342, 91 грн. заборгованість по 3% річних за користування кредитом;

- 277 861, 60 грн. заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення процентів;

- 2 904 987, 69 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту;

- 1 541 365, 26 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Погашення частини відсотків за кредитними договорами з ТОВ «Трініті Інвест Компані» №№ 41 66, 67, 89; ТОВ «Луксор» №№ 7, 87 та ТОВ «І-Тел» № 59 за рахунок стягнення, шляхом визнання права власності на майно поручителя ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13056» за оціночною вартістю 55 861 556 грн. відображено у розрахунках датою 29.11.2012.

Судові рішення у 2015 році у справах №910/17055/15, №910/17047/15, №910/17049/15, №910/18586/15, №910/23422/15 про стягнення кредитної заборгованості приймалися вже з урахуванням часткового погашення боргу.

Нараховані суми заборгованості, визначені штрафні санкції, інфляційні збитки, 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України на вказані суми, підтверджені наданими до справи розрахунками, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також і під час апеляційного розгляду справи не спростовані, в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї учасники справи на оспорюваність кредитних боргів не посилаються (ч. 2 ст. 269 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час вирішення спору між сторонами), у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);

спосіб реалізації предмета іпотеки;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни(крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

Згідно з ч. 2 вказаної статті закону, у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів відзначає, що початкова ціна предмета іпотеки має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, що відповідає нормам діючого законодавства.

Факт невиконання ТОВ «Трініті Інвест Компані», ТОВ «Луксор» та ТОВ «І-Тел» своїх зобов'язань за кредитними договорами № 41 від 11.05.2007 року; № 66, 67 від 01.08.2008 року; № 89 від 15.10.2008 року; № 7 від 08.02.2008 року; № 87 від 08.10.2008 року; № 59 від 21.07.2008 року відповідачем під час розгляду справи не спростовано, та при встановленні поважних причин пропуску строку позовної давності, наявні підстави захистити порушене право позивача згідно положень ч. 5 ст. 267 ЦК України шляхом задоволення позовних вимог у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (ч.1 ст. 277 ГПК України).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі № 911/1850/18 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати за розгляд позовної заяви (616 700 грн.) покладаються на відповідача, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги (платіжне доручення №291 від 10.07.2019 про сплату судового збору в розмірі 925 050,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/1850/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/1850/18 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

4. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Закритим акціонерним товариством «Броварський завод пластмас», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Броварський завод пластмас», який 06.08.2009 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. року та зареєстровано в реєстрі за №856, а саме, на об'єкт нерухомого майна:

В рахунок погашення наступної заборгованості:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» (ідентифікаційний код 30308795) за договором № 7 від 08.02.2008: