ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 квітня 2021 року Справа № 916/149/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: М.А. Мишкіної
суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - Тунік В.М. - прокурор відділу Одеської обласної прокуратури;
від Одеської міської ради - Асташенкова О.І. - в порядку самопредставництва;
від ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" - не з'явився;
від ТОВ "Тріумф 777" - не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 січня 2021 року про відмову у забезпеченні позову
у справі №916/149/21
за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до:
- Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів";
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 777"
про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, припинення права власності
(склад учасників справи зазначений згідно оскаржуваної ухвали)
суддя суду першої інстанції: Ю.С. Бездоля
час і місце постановлення ухвали: 25.01.2021р. м.Одеса, господарський суд Одеської області
Учасники справи чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 06.04.2021р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
22.01.2021р. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідачів: 1.Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 777", в якому просив суд:
- визнати незаконним рішення державного реєстратора Шостої одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (індексний номер 25906972 від 06.11.2015) про реєстрацію виправлень до запису про право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки №24, яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 36/1;
- визнати незаконним рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Одеської області Морозової О.С. про реєстрацію змін розділу №48546085 від 05.09.2019, яким змінено загальну площу об'єкта нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 36/1 з 7607,7 кв.м на 7206 кв.м.;
- визнати незаконним рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Одеської області Морозової О.С. (індексний номер 48842298 від 24.09.2019) про виділ частки з об'єкта нерухомого майна;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Одеської області Морозової О.С. (індексний номер 48842171 від 24.09.2019) про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки №24, загальною площею: 278 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 36/1;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Одеської області Морозової О.С. (індексний номер 48725641 від 17.09.2019) про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: виробничі та невиробничі будівлі, загальною площею: 1111,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 36/1-А;
- припинити право власності, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф 777" на об'єкт нерухомого майна, а саме: виробничі та невиробничі будівлі, загальною площею: 1111,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 36/1-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916440851101);
- припинити право власності, зареєстроване за Громадською організацією "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" на об'єкт нерухомого майна, а саме: автостоянку №24, загальною площею 278 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 36/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1921811351101).
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішення державного реєстратора Пенчева К.Л. (індексний номер 25906972 від 06.11.2015) про реєстрацію виправлень до запису права власності на об'єкт нерухомого майна є незаконним. Прокурор зазначає, що подальші рішення державних реєстраторів про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, які виникли внаслідок виділу об'єкта нерухомого майна, який розташований адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 36/1, також є незаконними та такими, що прийняті з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; незаконні дії порушують встановлений чинним законодавством порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці комунальної власності Одеської міської ради, що є підставою для захисту інтересів держави у судовому порядку. Дії державних реєстраторів при незаконній реєстрації змін до права власності, а також подальше створення нових об'єктів порушують права власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку, яка у власність або у користування останнім не передавалась, а тому є підстави для захисту інтересів держави в особі Одеської міської ради в судовому порядку.
Разом з позовною заявою до суду Заступником керівника Одеської обласної прокуратури подано заяву про забезпечення позову за вх.№2-72/21 від 22.01.2021, в якій прокурор просить суд:
- накласти арешт на автостоянку №24, загальною площею 278 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 36/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1921811351101);
- накласти арешт на виробничі та невиробничі будівлі, загальною площею 1111,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 36/1-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916440851101).
В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що оскільки оспорюваними рішеннями державних реєстраторів зареєстровано зміни до записів про право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться безпосередньо на земельній ділянці комунальної власності Одеської міської ради, яка не приймала рішень про розпорядження вказаною земельною ділянкою, то, як вважає прокурор, виникла необхідність в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на об'єкти, а саме: автостоянку №24, загальною площею 278 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 36/1 та виробничі та невиробничі будівлі, загальною площею: 1111,3 кв.м., оскільки наявні ризики повторного відчуження вказаного майна на користь третіх осіб, що унеможливить подальший розгляд вказаної справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2021р. (суддя Ю.С.Бездоля) відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/149/21 за вх.№2-72/21 від 22.01.2021р.
Ухвала вмотивована тим, що заява прокурора про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях щодо можливого відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що за позицією прокурора унеможливить подальший розгляд даної справи. При цьому, прокурором не надано до суду належних доказів, зокрема, вчинення відповідачем на даний момент дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а також доказів, з якими діюче законодавство пов'язує необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів. Припущення прокурора щодо потенційної можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
10.02.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на вищезазначену ухвалу, в якій скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.01.2021р. та постановити нову, якою накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м.Одеса, пр-т Маршала Жукова, буд.36/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1921811351101) та м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд.36/1-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916440851101).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо недоведеності та відсутності підстав для забезпечення позову.
Обласною прокуратурою установлено, що на підставі прийнятих рішень державного реєстратора проведено державну реєстрацію змін до загальної площі об'єкта, яка остаточно становить 7206 кв.м. Збільшення загальної площі спірного об'єкту нерухомого майна здійснено за рахунок земельної ділянки комунальної власності на якій розташовані тимчасові споруди автостоянки. Державний реєстратор не мав на це жодних правових підстав для прийняття таких рішень.
Необхідність вжиття заходів до забезпечення вказаного позову обумовлена тим, що в разі задоволення позовної заяви, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту прав або інтересів позивача.
Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції, не з'ясувавши всебічно та повно всіх обставин справи, зазначив, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження вимог, заявлених у заяві про забезпечення позову. Дане твердження суду не відповідає фактичним обставинам цієї справи.
Так, ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» відповідно до свідоцтва про право власності від 02.04.2009 серія: САС № 637301 є власником автостоянки № 24 по проспекту Небесної сотні, 36/1 у м. Одесі, загальною площею 96,3 кв.м, розташованої на земельній ділянці площею 17142 кв.м. Надалі, державним реєстратором Пенчевим К.В. прийнято рішення від 06.11.2015 про державну реєстрацію виправлень до вищезазначеного об'єкта нерухомого майна та в результаті змінено загальну площу автостоянки з 96,3 кв.м на 7607,07 кв.м та змінено частку об'єкта нерухомого майна з 1/1 на 975/1000, при цьому не маючи жодних правових підстав для проведення такої державної реєстрації. На підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2015 № 2338 ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» відчужило на користь Ковбасенко В.М. 25/1000 частин зазначеної автостоянки № 24, на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2015 № 2338. В подальшому, державним реєстратором Морозовою О.С. прийнято рішення від 06.09.2019 № 48546085 яким зменшено загальну площу об'єкта з 7607,07 кв.м на 7206 кв.м. При цьому, державним реєстратором Морозовою О.Є., на підставі висновку № 002191 від 13.09.2019, щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкту нерухомого майна, технічного звіту від 12.09.2019 та технічного паспорту від 13.09.2019, прийнято рішення від 17.09.2019 № 48725641 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Тріумф 777» на обєкти нерухомого майна, загальною площею 1111,3 кв.м розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 36/1-а. Водночас, на підставі технічного паспорту від 19.09.2019 № 002197, висновку від 19.09.2019 № 002196 та свідоцтва про право власності від 02.04.2009 серія: САС № 637301 державним реєстратором Морозовою О.С. прийнято рішення від 24.09.2019 № 48842171 про реєстрацію права власності за ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» на автостоянку № 24, загальною площею 278 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 36/1.
На переконання скаржника, такі дії щодо відчуження та поділу майна, реєстрація прав власності на яке оскаржується, є підтвердженням наявності ймовірності вчинення відповідачами аналогічних дій у майбутньому, що в свою чергу призведе до неможливості ефективного способу захисту порушених прав територіальної громади м. Одеси.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.02.2021р. витребувано від Господарського суду Одеської області копії матеріалів, необхідних для розгляду апеляційної першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.01.2021р. про відмову у забезпеченні позову у справі №916/149/21; відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.01.2021р. у справі №916/149/21 до надходження копій витребуваних матеріалів з Господарського суду Одеської області.
17.02.2021р. матеріали оскарження ухвали від 25.01.2021р. надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.02.2021р. (головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді О.Ю. Аленін, В.В.Бєляновський) апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено скаржнику строк 7 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 2270грн.; роз'яснено скаржнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту;
04.03.2021р. скаржник надіслав суду супровідний лист, в додатки до якого надано докази сплати судового збору у сумі 2270грн., чим усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021р.
У зв'язку тимчасовою непрацездатністю з 23.02.2021р. судді В.В.Бєляновського розпорядженням керівника апарату суду №55 від 09.03.2021р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/149/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: О.Ю. Аленін, Л.В. Лавриненко.
Ухвалою від 10.03.2021р. поновлено першому заступнику керівника Одеської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 25 січня 2021 року про відмову у забезпеченні позову у справі №916/149/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 січня 2021 року про відмову у забезпеченні позову у справі №916/149/21. Встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань до 30.03.2021р.. Призначено справу №916/149/21 до розгляду на 06.04.2021р.
В судовому засіданні 06.04.2021р. прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник Одеської міської ради підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора.
Представники ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та ТОВ "Тріумф 777" в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з позовом та заявою про забезпечення позову, прокурор, зокрема зазначив, що оскаржувані рішення державних реєстраторів є незаконними. Зокрема, рішення державного реєстратора Пенчева К.Л. (індексний номер 25906972 від 06.11.2015) щодо реєстрації виправлення до права власності об'єкта нерухомості є незаконним, оскільки ним фактично збільшено площу об'єкта нерухомого майна за рахунок споруд, які взагалі не підлягають державній реєстрації так як є некапітальними спорудами. Відтак, подальші рішення державних реєстраторів про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, які виникли внаслідок виділу об'єкта нерухомого майна, який розташований адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 36/1 також є незаконними, порушують встановлений чинним законодавством порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці комунальної власності Одеської міської ради.
Прокурор вказуває, що оскільки оспорюваними рішеннями державного реєстратора зареєстровано зміни права власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться безпосередньо на земельній ділянці комунальної власності Одеської міської ради, яка в свою чергу рішень про розпорядження вказаною земельною ділянкою не приймала, виникла необхідність в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на об'єкти, а саме: автостоянку № 24, загальною площею 278 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, будинок, 36/1 та виробничі та невиробничі будівлі, загальною площею: 1111,3 кв.м, оскільки наявні ризики повторного відчуження вказаного майна на користь третіх осіб, що унеможливить подальший розгляд вказаної справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову з наступних мотивів.
Предметом позову у даній справі є визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, припинення права власності, предметом спору - об'єкти нерухомості, зареєстровані за відповідачем на праві власності.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Разом з тим процесуальний закон встановлює і систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову тощо.
Тобто законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до ст. 74 ГПК України. Заявник зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Частиною першою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі № 910/773/19.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Як убачається із матеріалів оскарження, предметом позову у ній є вимоги про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, припинення права власності Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" на об'єкт нерухомого майна, а саме: автостоянку №24.
Згідно ст.. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права. У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права. У разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів. У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
Зважаючи на предмет спору прокурор при зверненні з заявою про забезпечення позову не обґрунтував існування обставин, які б унеможливили ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а відтак і наявність зв'язку між визначеними заходами забезпечення і предметом позовних вимог.
Також, колегія суддів зазначає, що прокурор не ставив на розгляд суду жодної з вимог, яка би потребувала виконання судового рішення в примусовому порядку. Адже для визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, припинення права власності, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили, а видача наказу та примусове виконання рішення за заявленими позовними вимогами не буде провадитись. Таким чином, вжиття судом викладених в клопотанні про забезпечення позову заходів не є адекватними заявленим вимогам, не перебуває у зв'язку з предметом позовних вимог, адже яким чином накладення арешту на об'єкти нерухомості забезпечить ефективний захист порушеного права позивача та/або його відновлення взагалі не обґрунтовано з точки зору специфіки виконання рішення суду у наявному спорі з немайновими вимогами
Не є арешт нерухомості і співмірним заходом забезпечення такого позову, адже такий захід істотно обмежує відповідачів у реалізації їх правомочностей власників.
Колегія суддів зауважує, що стаття 137 ГПК України містить перелік заходів забезпечення позову, серед яких, зокрема, наявна заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору, проте прокурором обрано захід забезпечення позову, що не відповідає вимогам адекватності та співмірності.
Колегія суддів констатує певну помилковість наведеного в оскаржуваній ухвалі обґрунтування відмови у забезпеченні позову відсутністю доказів, які б свідчили про неможливість виконання (або ускладнення) рішення суду, адже у спорі з такими позовними вимогами має обґрунтовуватися неможливість або ускладненість ефективного захисту прав позивача як умова застосування забезпечення позову.
Саме твердження скаржника, що дії щодо відчуження та поділу майна, реєстрація прав власності на яке оскаржується, є підтвердженням наявності ймовірності вчинення відповідачами аналогічних дій у майбутньому, що в свою чергу призведе до неможливості ефективного способу захисту порушених прав територіальної громади м. Одеси, не є підставою для вжиття такого заходу забезпечення позову як арешт об'єктів нерухомості.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в цілому правильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим дійшов правомірного висновку про відмову у вжитті заходів до забезпечення позову шляхом : накладення арешту на автостоянку №24, загальною площею 278 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 36/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1921811351101); накладення арешту на виробничі та невиробничі будівлі, загальною площею 1111,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 36/1-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916440851101).
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах №916/10/18, № 915/870/18 як на підставу скасування оскаржуваної ухвали господарського суду, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.
Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку із чим ухвала господарського суду Одеської області від 25.01.2021р. залишається без змін, а апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.01.2021р. у справі №916/149/21 залишити без змін.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Л.В. Лавриненко