79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" березня 2021 р. Справа №914/1136/16
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Мирутенко О.Л.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 16.02.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/653/21 від 18.02.2021)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.02.2021 (головуючий суддя М.М. Синчук, судді Б.І. Яворський,О.Ю. Бортник) про відмову у відкритті провадження
у справі №914/1136/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз", м. Львів
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів
про демонтаж самочинно збудованого газопроводу, проведення охоронної зони газопроводу високого тиску "ГРС Винники - Іскра" у попередній
за участю учасників справи:
від позивача: Хамуляк О.Б. - адвокат (довіреність б/н від 28.12.2021)
від відповідача: Гарбузюк Р.О. - представник
від третьої особи: Турчиняк Я.І. - адвокат (ордер серії КВ №718931 від 15.02.2021)
В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про демонтаж самочинно збудованого газопроводу, проведення охоронної зони газопроводу високого тиску "ГРС Винники - Іскра" у попередній стан.
09.02.2021 канцелярією Господарського суду Львівської області було зареєстровано позовну заяву в межах справи № 914/1136/16 третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 з вимогами про визнання авторського права ОСОБА_1 , як головного інженера проєкту будівництва, на завершення будівництва об'єкта у відповідності до розробленого проєкту, з урахуванням внесених змін, та отримання у зв'язку з цим авторської винагороди за його створення і використання.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , останній зазначає, що є головним інженером проєкту будівництва, особою, що здійснює авторський нагляд, проєктна документація на об'єкт будівництва повністю відповідає всім вимогам і будівництво здійснювалося без відступів від проєкту, тому , на думку ОСОБА_1 , вимоги позивача у справі ТзОВ «Спектгаз» про демонтаж об'єкта будівництва порушують авторське право заявника на реалізацію проєкту будівництва, спрямовані на зміну твору, здатні завдати шкоду репутації автора.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.02.2021 у справі №914/1136/16 відмовлено у відкритті провадження у справі № 914/1136/16 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 ; залучено до участі у справі №914/1136/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ; позовні матеріали третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору повернуто ОСОБА_1 ; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" надіслати на адресу ОСОБА_1 позовну заяву з додатками; встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання до суду письмових пояснень щодо предмета спору у даній справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява третьої особи з самостійними позовними вимогами не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки позовні вимоги обумовлені порушенням немайнових та майнових прав ОСОБА_1 , а саме авторських прав як головного інженера проєкту будівництва. Таким чином, за суб'єктним складом сторін такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки позивач (третя особа) є фізичною особою, яка не є підприємцем, а тому в силу пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України цей спір не відноситься до юрисдикції господарського суду.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем. Тобто, третя особа може звернутися до суду за захистом свого права, коли вважатиме, що саме їй належить право на вже визначений позивачем предмет спору.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку в частині відмови у відкритті провадження позовною заявою ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо розгляду його позовних вимог, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, у порядку цивільного судочинства.
На думку скаржника, останній звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою щодо прав автора, а тому, у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, справу належить розглядати саме за правилами господарського судочинства. Окрім того, зазначена норма процесуального права не містить обмежень щодо участі у таких справах фізичних осіб в статусі сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2021 справу №914/1136/16 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 в складі колегії суддів: суддя доповідач - Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.02.2021 у справі №914/1136/16, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 30.03.2021.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 02.03.2021 судді Плотніцького Б.Д. та перебуванням судді Кордюк Г.Т. у відпустці в період з 19.03.2021 по 02.04.2021 справу №914/1136/16 розподілено до розгляду судді Мирутенку О.Л. та судді Скрипчук О.С., у зв'язку з чим склад колегії сформовано з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Мирутенко О.Л. та Скрипчук О.С.
В судовому засіданні 30.03.2021 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.02.2021 у справі №914/1136/16 в частині відмови у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" в судовому засіданні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених у письмовому поясненні (зареєстроване в канцелярії суду за вх. №ЗАГС 01-04/1835/21 від 11.03.2021), посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ч.10 ст. 30 ГПК України та п.4 ч.2 ст.20 ГПК України
В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. №ЗАГС 01-04/2044/21 від 19.03.2021), просить апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження залишити без задоволення.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Згідно зі статтею 1 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
Так, частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 7 ).
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19.
При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Так, відповідно до ч.2 статті 20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав.
Пунктом 16 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України визначено, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Так, при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).
Тобто, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі N 688/2940/16-ц).
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст.49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , останній зазначає, що є головним інженером проекту будівництва і особою, що здійснює авторський нагляд. Необґрунтовані, на думку ОСОБА_1 , вимоги позивача у справі порушують його авторське право на реалізацію проєкту будівництва, завершення робіт з авторського нагляду та отримання винагороди від замовника.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" автором вважається фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
Суб'єкти авторського права та суміжних прав, у залежності від участі у створенні об'єкта авторського права або суміжних прав, можуть бути як первинними, так і вторинними (стаття 435 Цивільного кодексу України, статті 11 та 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Первинним суб'єктом авторського права є його автор, тобто фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Зазначена особа наділена комплексом немайнових та майнових виключних прав, які належать автору в силу створення об'єкта авторського права або суміжних прав.
У зв'язку з цим спори щодо визнання авторства на твір підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, в тому числі в разі набуття юридичною особою права суб'єкта права інтелектуальної власності на твір, який створений у зв'язку з виконанням трудового договору (частина друга статті 429 ЦК) або який створено за замовленням (частина друга статті 430 ЦК). При визначенні судової юрисдикції інших категорій справ щодо захисту авторського права і (або) суміжних прав слід виходити з положень статей 3 та 15 Цивільного процесуального кодексу України, статей 1 та 12 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням зазначених правових норм, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що з позовної заяви третьої особи вбачається, що даний спір обумовлений порушенням немайнових та майнових прав ОСОБА_1 , а саме авторських прав як головного інженера проекту будівництва. Таким чином, за суб'єктним складом сторін такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки позивач (третя особа) є фізичною особою, яка не є підприємцем, а тому в силу пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України цей спір не відноситься до юрисдикції господарського суду.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що третя особа з самостійними вимогами може бути допущена до участі у справі лише в тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору вже визначений позивачем. Вимога, спрямована на будь що інше, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи з самостійними вимогами, а має бути здійснена через подання самостійного позову. Проте, ОСОБА_1 , подаючи позовну заяву як третя особа з самостійними вимогами про визнання за ним авторського права, не зазначив до кого подається його позов у даній справі.
Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, де зазначено, що третя особа може звернутися до суду з метою захисту свого права з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою у тому випадку, коли вважатиме, що саме їй належить право на предмет спору.
Як зазначалося вище, предметом позову у справі № 914/1136/16 є вимога про демонтаж самочинно збудованого газопроводу, проведення охоронної зони газопроводу високого тиску "ГРС Винники - Іскра" у попередній стан.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального прав та відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі № 908/1568/18 (пункт 15).
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст.13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст.46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 255, 269, 271, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.02.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з урахуванням положень ст. 287 ГПК України може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
4. Матеріали справи №914/1136/16 повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.Л. Мирутенко
О.С. Скрипчук