Справа № 727/1395/21
Провадження № 4-с/727/12/21
09 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
Головуючого- судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Кицинюка С.В.
Представника скаржника: Калмикової С.С.
Представника боржника:ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені та в інтересах якого діє Чернівецьке обласне управління, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Реноме груп» на рішення та дії державного виконавця, визнання недійсним та скасування звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, -
11.02.2021 року стягувач АТ «Державний ощадний банк України» від імені та в інтересах якого діє Чернівецьке обласне управління, звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, визнання недійсним та скасування звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки.
Посилався на те, що на рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.12.2015 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №997 від 12.05.2008 року у розмірі 1080956 грн. 19 коп.
На виконання рішення суду 30.05.2020 року було видано виконавчий лист №2-533/12, який перебуває у зведеному виконавчому провадженні №55767650 у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
19.11.2020 року головним державним виконавцем Манжосовим М.П. було винесено постанову про опис та арешт майна, а саме: земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0522 за кадастровим номером 7310136300:24:001:0297 за адресою АДРЕСА_1.
У подальшому, 23.11.2020 року виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ТОВ «Реноме груп».
28.01.2021 року стягувач одержав повідомлення про вартість арештованого майна, відповідно до якого, згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Реноме груп», визначено вартість земельної ділянки, площею 0,0522 за кадастровим номером 7310136300:24:001:0297 за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 130600 гривень.
Розглянувши вказаний звіт, стягувач вважає його таким, що не підлягає використанню, оскільки експертна оцінка ринкової вартості майна проведена з істотним порушенням норм чинного законодавства.
Так, викладена в звіті методологія оцінки, відповідає меті оцінки та виду вартості, що визначається, однак має суттєві зауваження, що впливають на результат оцінки.
Зокрема, оцінювач не проводив самостійну інспекцію об'єкта оцінки та припустив, що форма об'єкту оцінки приймається як проста, під'їзди до ділянки зручні та здійснюються автомобільним транспортом, навколо знаходяться дачні та житлові будинки, комунікації пролягають поруч, що є грубим порушенням оціночних процедур та ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Скаржник вважає, що оцінювач не мав права визначати стан об'єкта оцінки без проведення фактичного огляду та застосовувати коригування до об'єктів порівняння, спираючись на ймовірність припущень.
Окрім того, для визначення вартості об'єкта оцінки оцінювач застосував порівняльний підхід, де об'єктами порівняння є ділянки, запропоновані для продажу на відкритому ринку. При цьому у звіті не наведено достатніх обґрунтувань розрахунків отриманих коригувань, вказано невірну адресу розташування ділянки.
За проведеною альтернативною оцінкою оцінювачів стягувача вартість об'єкту оцінки становить 46000 гривень.
Вважає, що внаслідок допущених порушень оцінка є необ'єктивною та ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних.
Також зазначив, що АТ «Ощадбанком» отримано постанову про повернення виконавчого документу лише 28.01.2021 року, а отже 10-денний строк оскарження дій державного виконавця закінчується 07.02.2021 року, тобто скарга подана у визначений законом строк.
Просив визнати дії головного державного виконавця Манжосова М.П. щодо визначення оцінки вартості земельної ділянки, площею 0,0522 за кадастровим номером 7310136300:24:001:0297 за адресою АДРЕСА_1 у зведеному виконавчому провадженні №55767650 про примусове виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.05.2016 року №2-533/12 - неправомірними.
Також просив зупинити передачу описаного та арештованого майна, а саме земельної ділянки, площею 0,0522 за кадастровим номером 7310136300:24:001:0297 за адресою АДРЕСА_1 на реалізацію за початковою вартістю 130600 гривень, яка була визначена згідно звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки на 27.11.2020 року у зведеному виконавчому провадженні №55767650 про примусове виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.05.2016 року №2-533/12 до розгляду скарги.
Визнати недійсним та скасувати звіт про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, площею 0,0522 за кадастровим номером 7310136300:24:001:0297 за адресою АДРЕСА_1, проведений ТОВ «Реноме груп» у зведеному виконавчому провадженні №55767650 про примусове виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.05.2016 року №2-533/12.
Крім того, просив зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції визначити ринкову вартість зазначеного майна на підставі висновку судового експерта у даній справі.
Ухвалою суду від 15.02.2021 року провадження за скаргою було відкрито та призначено скаргу до судового розгляду. Одночасно було витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали зведеного виконавчого провадження №55767650 по виконанню виконавчого листа №2-533/12, виданого Шевченківським районним судом м.Чернівці 30.05.2016 року.
Боржником ОСОБА_1 відзиву на скаргу подано не було.
Головним державним виконавцем Манжосовим М.П. подано до суду відзив на скаргу, в яких державний виконавець вказував на те, що дії, вчинені у межах виконавчого провадження були правомірними. Просив відмовити у задоволенні скарги.
Представник скаржника подану скаргу підтримала.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції у судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив розглянути справу у його відсутності.
Представник боржника звернувся до суду з заявою, в якій скаргу підтримав та просив розглянути її без його участі.
Дослідивши письмові докази провадження, суд, приходить до наступного.
Так, відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як вбачається з поданої до суду скарги, стягувач по виконавчому провадженню вважає, що його права були порушені у зв'язку з складенням звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, площею 0,0522 за кадастровим номером 7310136300:24:001:0297 за адресою АДРЕСА_1, проведеним ТОВ «Реноме груп», яким визначено вартість земельної ділянки у розмірі 130600 гривень.
Судом були встановлені наступні фактичні обставини справи:
Так, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно - західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції перебуває зведене виконавче провадження №55767650 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса фактичного проживання АДРЕСА_2 ) заборгованості на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернівецького обласного управління ПАТ «Ощадбанк» у розмірі 1080956 грн. 42 коп.
19.11.2020 року головним державним виконавцем Манжосовим М.П. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0522 за кадастровим номером 7310136300:24:001:0297 за адресою АДРЕСА_1.
У подальшому, 23.11.2020 року виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ТОВ «Реноме груп» та зобов'язано Товариство надати письмовий звіт з питань початкової дійсної вартості описаного майна зазначеної вище земельної ділянки.
27.11.2020 року ТОВ «Реноме груп» склало звіт про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, площею 0,0522 за кадастровим номером 7310136300:24:001:0297 за адресою АДРЕСА_1. Згідно вказаного звіту ринкова вартість земельної ділянки становить 130600 гривень.
Як вбачається із складеного резюме до Звіту - огляд об'єкта оцінки не здійснювався у зв'язку із запровадженням режиму надзвичайної ситуації на всій території України у боротьбі з пандемією Ковід-19 (постанова КМУ №239 від 25.03.2020 року). Обраним методичним підходом до оцінки є порівняльний підхід: зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок.
Вказаний звіт було надіслано державному виконавцю 19.01.2021 року, після чого виконавцем було надіслано повідомлення стягувачу та боржнику про результати проведеної ТОВ «Реноме Груп» оцінки з метою подальшої реалізації на електронних торгах «ДП Сетам». Стягувач у виконавчому провадженні АТ «Державний ощадний банк» одержав зазначене повідомлення 28.01.2021 року, що підтверджується дослідженими судом матеріалами виконавчого провадження.
Даючи оцінку аргументам стягувача-скаржника, що були викладені ним у поданій до суду скарзі, суд враховує таке:
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (Стаття 3 Закону).
Перелік заходів примусового виконання наведено у ст. 10 вказаного Закону. Зокрема, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами частини першої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності.
У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" №6 від 07.02.2014 року надано роз'яснення, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12.07.2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Так, державним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження призначено суб'єкта оціночної діяльності, яким проведено оцінку земельної ділянки та складено звіт про оцінку майна.
Стягувач у скарзі посилається на порушення процедури проведення оцінки, зокрема, на той факт, що оцінювачем не було здійснено безпосередньо огляду земельної ділянки, а відтак вважає дії виконавця неправомірними, а звіт протиправним.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Отже, учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 та частина перша статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Частиною 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Згідно п. 16 Національних стандартів №1 визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу грунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.
Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Пунктом 53 зазначеного стандарту передбачено, що незалежно від обраних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).
Звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі.
Відповідно до пп. 10 абзацу 2 п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
В разі невиконання всього вище вказаного - експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна є недійсною.
Відповідно до п. 19 Постанови КМУ №1442 від 28 жовтня 2004 року «Про затвердження Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об'єктів порівняння.
Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.
Суд вважає, що у звіті про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:24:001:0297, площею 0,0522 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 від 27.11.2020 року оцінювачем не наведено достатніх мотивів про неможливість особистого огляду об'єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
З огляду на вказане суд приходить до висновку, що експертна оцінка ринкової вартості земельної ділянки є недійсною.
Разом із тим, суд зауважує, що аналіз ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і боржник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ.
З матеріалів виконавчого провадження №55767650 судом встановлено, що дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням ч.ч.1-3,5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас суд враховує, що у своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.
Залучивши суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, приватний виконавець діяв відповідно до положень Закону України«Про виконавчепровадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.
Судом установлено, що скаржником не заявлялась вимога про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про призначення суб'єкта оціночної діяльності, натомість матеріали справи свідчать, що дії державного виконавця щодо визначення ціни майна відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, встановивши відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги в цій частині.
Також, суд вважає необгрунтованими заявлене стягувачем клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення дійсної вартості об'єкту експертизи та вимоги скарги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішення визначити ринкову вартість зазначеного майна на підставі висновку судового експерта в даній справі, оскільки звернення до суду з скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеного розділом VII, не передбачає можливості призначення судової експертизи у межах розгляду скарги.
Згідно ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.3, п.18 постанови №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що скарга - обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.8, 81, 247, 447, 448, 449, 450, 451 ЦПК України, суд -
Скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені та в інтересах якого діє Чернівецьке обласне управління задовольнити частково.
Визнати недійсною оцінку майна, згідно зі звітом ТОВ «Реноме груп» від 27.11.2020 року про оцінку майна: земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:24:001:0297, площею 0,0522 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Одовічен Я.В.