07.04.2021
Провадження №2-о/389/79/20
ЄУН 389/3290/20
Рішення
іменем України
07 квітня 2021 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Солонько К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Знам'янка Кіровоградської області за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Суботцівська сільська рада Знам'янського району Кіровоградської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю,
за участю заявниці ОСОБА_1 ,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_2 з 1986 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 зі своєю дружиною ОСОБА_3 . На день смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складалось з будь-якого майна в тому числі будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 3,5050 га, кадастровий номер 3522286300:1536. Вказане спадкове майно було прийнято його дружиною ОСОБА_3 , відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , залишивши вищевказане спадкове майно. Вказує, що спадкоємців першої та другої черги на відкриту спадщину, згідно зі ст. 1261 ЦК не має. Зазначає, що сім'я ОСОБА_2 проживала з нею по сусідству більше тридцяти років, у них склалися добрі сусідські відносини, котрі в подальшому призвели до фактичного спільного проживання. Оскільки дітей ОСОБА_2 не мали, вони по батьківські піклувались про її доньку, яка в дитинстві багато часу проводила у них в оселі, тимчасово навіть проживала у них вдома. З 2010 року вони об'єдналися для спільного проживання шляхом сумісного ведення домашнього господарства, спільного бюджету, піклування один про одного в вирішенні нагальних побутових потреб (випасали та доглядали домашніх тварин, займались сумісною посадкою та збиранням урожаю на їх городах). В подальшому, вона займалась похованням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За її власні кошти проходили обряди поминання, встановлення надгробних пам'ятників, на даний час піклується про збереження оселі померлих. Вважає, що відповідно до ст.1264 ЦК України вона належить до спадкоємців четвертої черги за законом, як особа, яка проживала зі спадкодавцем не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У судовому засіданні заявниця вимоги заяви підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити заяву. При цьому пояснила, що доглядала по сусідськи за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , допомагала по господарству, а також матеріально. Разом в одному будинку вони не проживали, спільного бюджету не було.
Представник заінтересованої особи Суботцівської сільської ради до суду не з'явився, але направив заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на заяву ОСОБА_1 , в яких просив відмовити заявниці в задоволенні її вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 проживала та проживає за місцем своєї реєстрації - АДРЕСА_2 , із сім'єю ОСОБА_2 мала дружні стосунки.
Ухвалою суду від 18.01.2021 витребувано у нотаріуса інформацію щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суд, заслухавши заявницю, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №585 (а.с.6), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №31 (а.с.7). Згідно з довідкою Суботцівської сільської ради від 05.02.2020, №227, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1986 року до днів своєї смерті разом проживали за адресою АДРЕСА_2 . Суботцівською сільською радою заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався (а.с.8). Згідно з заявами, ОСОБА_1 зверталась до директора ПП «Ареал» з метою надання автотранспорту для поховання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.12, 13). Згідно з інформаціями Знам'янської районної державної нотаріальної контори та Знам'янської міської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкові справи не заводилися (а.с.32-37).
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що між ОСОБА_1 та сім'єю ОСОБА_2 за їх життя склалися дружні відносини, заявниця всіляко допомагала їм по господарству. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 хворіли, ОСОБА_1 піклувалась про них та забезпечувала їх лікування, а після їх смерті займалась похованням та встановила надгробні пам'ятники.
Свідок ОСОБА_8 , яка є директором ПП "Ареал" в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 зверталася до неї за допомогю у наданні (безкоштовно) трапанспорту для поховання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Від людей вона чула, що ОСОБА_1 допомогала сім'ї ОСОБА_2 .
За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами ст.ст.77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Достатність доказів їх належність та допустимість, встановлюється при розгляді справи по суті, відсутність достатніх належних та допустимих доказів є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України судом можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належить не лише жінка чи чоловік, які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали із спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
В своїй постанові Верховний Суд України у справі №643/6799/17 від 30.10.2019 вказав, що при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонті тощо.
Оцінивши письмові докази, доводи та заперечення учасників справи, суд встановив, що заявницею не доведено, що відносини її та сім'ї ОСОБА_2 носили характеру сімейних, були пов'язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Показаннями свідків не підтверджено наявності усталених відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які притаманні спільному проживанню однією сім'єю.
Заявниця не надала суду належних та допустимих доказів, які б доводили факт проживання однією сім'єю не менше, ніж п'яти років до часу відкриття спадщини. Доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування та участі у витратах на утримання житла не надано, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтею 1264 ЦК України.
Сам по собі догляд заявниці за спадкодавцем під час його хвороби, надання йому фінансової допомоги, придбання ліків, допомога по домогосподарству, організація поховання не є безумовними підставами для встановлення факту проживання однією сім'єю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
вирішив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Суботцівська сільська рада про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області.
З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 12.04.2021.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва